Використання різноманітних методів і правил, їх поєднання у системі управління кредитним ризиком промислових підприємств ведуть до такого поняття як механізми мінімізації кредитних ризиків. Загалом поняття «механізм» запозичене економічною наукою із механіки, як відображення певного виду діяльності. Тоді, під механізмами мінімізації кредитних ризиків промислових підприємств будемо розуміти сукупність засад, правил і методів спрямованих на зниження втрат від наслідків кредитних ризиків на відповідних рівнях управління. Адже уникнути повністю цього виду ризику неможливо, його можна лише зменшити або мінімізувати втрати, які виникають за кредитних відносин.
Крім виділення суб’єктів та об’єктів та завдань рівнів управління кредитним ризиком, важливою складовою цієї системи є виділення етапів управління ним.
Ці етапи є послідовними та характерними для двох основних рівнів управління кредитним ризиком сільськогосподарського підприємства: на рівні кредитора та підприємства. На першому етапі управління кредитним ризиком відбувається дві послідовні дії це ідентифікація кредитного ризику, суть якої в тому щоб визначити чинники впливу на кредитний ризик та оцінка кредитного ризику, яка полягає у тому, щоб кількісно визначити результати, до яких призведе прояв кредитного ризику. Комерційний банк ідентифікує кредитний ризик залежно від особливостей позичальника та здійснює кількісну оцінку його параметрів. Оцінка кредитного ризику промислового підприємства дає змогу побачити, які активи втратить підприємство у разі неповернення кредиту та відсотків на них і відповідно підрахувати доходи, які воно може втратити не повернувши кредит. Після цього здійснивши ці процедури комерційний банк обирає стратегію управління кредитним ризиком, яка полягає у фінансуванні кредитного ризику та контролю за кредитними ризиками.
Під фінансуванням кредитного ризику розуміють процес створення фінансових ресурсів для покриття збитків, що можуть виникнути у результаті кредитних операцій. Причому фінансування може здійснюватися у двох формах самофінансування кредитного ризику та трансферт ризиків.
У першому випадку комерційних банк створює необхідні резерви для відшкодування збитків за кредитними операціями, що встановлено нормативними документами [95, с. 141].
У другому передає кредитний ризик спеціалізованим установам за певну плату – страхову премію, адже під трансфертом ризиків найчастіше розуміють саме перенесення ризику у сферу страхування [15, с. 42].
Звичайно на цьому рівні управління кредитним ризиком важливе місце необхідно виділити для контролю за кредитним ризиком. У комерційних банках створенні цілі підрозділи, які здійснюють контроль за виданими кредитами, використовуючи різноманітні форми контролю та методи перевірки кредитів. На рівні позичальника, вибору стратегії управління кредитним ризиком промислового підприємства практично не приділяють уваги. Це пов’язано із рядом причин.
Основною з яких є слабкий фінансовий стан підприємств та недостатня кількість знань під час прийняття рішення щодо ризику. На цьому рівні підприємство повинне прийняти рішення щодо фінансування або трансферту ризиків, що є характерними для нього.