Непрямі податки та їх вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств (стр. 20 из 30)

1997		1998		1999		2000		2001		2002
млн. грн.	% до ВВП	млн. грн.	% до ВВП	млн. грн.	% до ВВП	млн. грн.	% до ВВП	млн. грн.	% до ВВП	млн. грн.	% до ВВП
Доходи	28112,0	30,1	28915,8	28,2	32876,4	25,2	49117,9	28,9	54934,6	26,9	60812,1	27,6
у тому числі
податок на прибуток підприємств	5792,1	6,2	5694,4	5,5	6352,5	4,9	7698,4	4,5	8280,0	4,1	9398,3	4,3
податок на додану вартість	8242,3	8,8	7460,1	7,3	8409,2	6,4	9441,4	5,6	10348,4	5,1	13471,2	6,1
акцизний збір	1207,9	1,3	1288,8	1,3	1787,6	1,4	2239,7	1,3	2654,3	1,3	4098,2	1,9
надходження до Фонду Чорнобильської катастрофи	1697,9	1,8	1415,6	1,4	283,0	0,2	136,7	0,1	20,7	0,0
надходження до Пенсійного фонду
прибутковий податок з громадян	3295,7	3,5	3570,6	3,5	4434,4	3,4	6377,7	3,8	8774,9	4,3	10823,8	4,9
плата за землю	1006,9	1,1	1114,9	1,1	1090,3	0,8	1376,4	0,8	1618,6	0,8	1806,3	0,8
інші надходження	6869,2	7,4	8371,4	8,1	10519,4	8,1	21847,6	12,8	23237,7	11,4	21214,3	9,6

Таблиця 3.3 – Динаміка доходів Державного бюджету України у 2002 – 2004 роках

Рис.3.1 Структура доходів Державного бюджету України за 2002 рік

Рис.3.2 Структура доходів Державного бюджету України за 2003 рік

Рис.3.3 Структура доходів Державного бюджету України за 2004 рік

Рис.3.4 Динаміка питомої ваги статей непрямих податків в доходній частині Зведеного бюджету Україниза 1992 2001 роки

Рис.3.5 Динаміка питомої ваги груп непрямих податків в доходній частині Державного бюджету Україниза 2002 2004 роки

Рис.3.6 Динаміка питомої ваги статей окремих непрямих податків в доходній частині Державного бюджету Україниза 2002 2004 роки

Дослідження, проведені в дипломній роботі, фіксують висновок, що при формуванні доходів Державного бюджету з 1999 року найбільшу роль відіграють податкові надходження від непрямих податків.

Так сумарна доля основних трьох непрямих податків (податок на додану вартість, акцизний збір та мито) в доходах Державного бюджету України в 2002 – 2004 роках становить :

2002 рік – 40,83 %;

2003 рік – 38,81 %;

2004 рік – 45,82 %;

При цьому дослідження динаміки перерозподілу структури непрямих податків в доходній частині Держбюджету України показує, що :

доля ПДВ поступово знизилась з 35% (1997) до 29%(2004);

доля внутрішніх акцизів зросла з 4 %(1997) до 9%(2004);

доля акцизів на імпорт стабільна та становить близько 1%;

доля ввізного мита на імпорт зросла з 4,0%(2002) до 5%(2004);

доля вивізного мита на експорт зросла з 0,1%(2002) до 1%(2004);

Таким чином, структура непрямих податків в Україні має тенденцію розвитку у напрямку збільшення специфічних акцизів на обмежену групу споживачів товарів та зниження податкового тиску універсальними акцизами на масові групи споживачів

Сумарна доля основних прямих прибуткових податків на доходи підприємств та громадян поступово знизилась від 2223% у 20022003 роках до 20% у 2004 році.

Третім основним джерелом доходів Держбюджету є надходження від державної власності(рента на природні ресурси та дивіденди від участі в роздержавлених корпораціях) та надходження бюджетних установ, доля якого зростає від 12%(2002) до 1819%(20032004).

3.2 Зарубіжний досвід непрямого оподаткування та можливості його використання в Україні

З часів обрання Україною зовнішньополітичним пріоритетом інтеграцію до ЄС особливої актуальності набуло питання приведення нормативно-правових актів України у відповідність до законодавства ЄС. Податкове право є однією з галузей національного законодавства, яке Україна зобов’язалася узгодити з європейським інтеграційним правом [28].

Історія розвитку інтеграційного законодавства ЄС про податок на додану вартість безпосередньо пов’язана з процесом європейської економічної інтеграції. З початку утворення Європейських співтовариств непрямі кумулятивні податки, які існували в державах–членах, відрізнялися як за способом стягнення, так і за розміром ставок, що призводило до ускладнення руху товарів всередині спільного ринку. Проте основним недоліком кумулятивних податків (податку з обігу, з продажу, з оптового продажу) було їх стягнення з повної вартості товару на кожному етапі виробництва останнього. Це обтяжувало кінцеву ціну товару настільки, наскільки чисельними були операції купівлі–продажу в процесі виробництва й розподілу товару. Складність стягнення кумулятивних податків призвела до неефективності впровадження середніх компенсаційних ставок щодо їх відшкодування, що застосовувалися на кордонах держав–членів з метою вирівнювання умов експорту й імпорту продукції.

В інтересах спільного ринку необхідно було досягти такої гармонізації законодавства у сфері податків з обороту, що усуне у подальшому, наскільки це можливо, фактори, які можуть викривити умови конкуренції, як на національному рівні, так і на рівні Співтовариства, та відповідно зробити можливим скасування оподаткування імпорту товарів та звільнення експорту товарів від оподаткування в торгівлі між державамичленами.

В світлі проведених досліджень, очевидно, що така гармонізація має призвести до скасування кумулятивних багаторівневих податків та запровадження всіма державами-членами спільної системи податку на додану вартість.

Оскільки система податку на додану вартість характеризується найвищим рівнем простоти і нейтральності, коли податок стягується у якомога більш загальний спосіб, і коли сфера його застосування охоплює всі стадії виробництва та розповсюдження, а також сферу надання послуг; таким чином, саме в інтересах спільного ринку і держав-членів запровадити спільну систему, яка також застосовуватиметься до роздрібної торгівлі.

Держави-члени повинні замінити існуючу систему податків з обороту загальною системою податку на додану вартість, в кожній державі-члені акти законодавства, які здійснюють цю заміну має бути прийнято якомога швидше з тим, щоб вступити в силу на дату, встановлену державою-членом у світлі поточної ситуації; це має відбутись не пізніше 1 січня 1972 року [30], [36].

З моменту вступу в силу таких актів законодавства, держави-члени не повинні зберігати або запроваджувати будь-які заходи для вирівнювання за фіксованою ставкою податків з обороту у відношенні імпорту або експорту товарів у торгівлі між державами-членами.

Принцип спільної системи податку на додану вартість полягає у застосуванні до товарів та послуг загального податку на споживання, який був би прямо пропорційним ціні товарів та послуг, незалежно від кількості правочинів, які було здійснено в процесі виробництва та розповсюдження до стадії стягнення податку.

У відношенні кожного правочину, податок на додану вартість, обчислений на основі ціни товарів та послуг, за ставкою, яка застосовується до таких товарів та послуг, підлягає сплаті після відрахування сум податку на додану вартість, безпосередньо включених до різноманітних складових ціни.

Спільна система податку на додану вартість застосовується до всіх етапів, що передують роздрібній торгівлі, включно.

Здавалося, вирішенням проблеми кумулятивних податків могло стати проведення уніфікації систем оподаткування в державах–членах. Проте через збереження за державами–членами ЄЕС податкового суверенітету уніфікація, яка передбачала створення єдиної податкової системи в ЄЕС, виявилась неможливою. Натомість, на початку 60–х років виникла ідея гармонізації непрямих податків, яка полягала у введенні єдиного для всіх держав–членів непрямого податку на споживання та встановленні єдиних принципів його стягнення. Таким податком став податок на додану вартість, структура якого дозволяла втілити вимогу Договору про заснування Європейського Економічного Співтовариства 1957 р. про нейтральне фіскальне ставлення держав–членів до імпортованих товарів та товарів національного виробництва. Оскільки оподатковуватися ПДВ мала тільки додана в процесі виробництва вартість товару, податок виявився нейтральним як з точки зору внутрішньої конкуренції (він не створює переваг для вертикально інтегрованих підприємств, як це мало місце при кумулятивних податках), так і міжнародної конкуренції (структура податку не дозволяє впроваджувати переваги для національної продукції).