Удосконалення податкового законодавства у сфері оподаткування підакцизних товарів, передбачене проектом Податкового кодексу України, має на меті створення умов для подальшого інтегрування України у світову спільноту, адаптації податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу.
Відповідно до положень Податкового кодексу [31] основним джерелом формування дохідної частини бюджетів усіх рівнів залишаються непрямі податки.
Акцизний податок у проекті Податкового кодексу передбачено як непрямий податок на окремі види товарів, що включається до їх ціни.
Замість терміна "акцизний збір" у проекті Кодексу вводиться новий термін"акцизний податок".
У проекті Податкового кодексу суттєво скорочено перелік підакцизних товарів, на які встановлюється акцизний податок, визначено платників податку, порядок його обчислення та сплати при реалізації підакцизної продукції. Зокрема, передбачається визначити п`ять груп підакцизних товарів, а саме:
спирт етиловий, алкогольні напої;
тютюнові вироби;
пиво;
бензин, дизельне пальне;
транспортні засоби.
Щодо товарів, які пропонується вилучити з переліку підакцизних, то до державного бюджету за 1999 рік надійшли незначні суми, тобто скорочення переліку підакцизних товарів за рахунок продуктів харчування та деяких інших товарів суттєво не вплине на формування дохідної частини бюджету.
Положеннями проекту Податкового кодексу передбачається встановлення трьох видів ставок акцизного податку:
Адвалорних ( у відсотках до вартості підакцизної продукції); у твердих сумах з одиниці ваги, об`єму , кількості або іншого натурального показника; комбінованих ( у відсотках до обороту або митної вартості, але не менше встановленої твердої суми, визначеної за одиницю виміру підакцизного товару).
Проектом також передбачається запровадження спрощенного порядку розрахунку акцизного податку при застосуванні ставок у процентах до оподатковуваного обороту.
З метою підтримки вітчизняних виробників та запобігання відволікання обігових коштів проектом Податкового кодексу передбачається, що продаж (передача) підакцизних товарів на митній території України, які використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів, не буде вважатись об`єктом оподаткування.
Також проектом Кодексу передбачено, що спирт етиловий, у разі використання його закладами та установами охорони здоров`я для забезпечення лікувально-діагностичного процесу і виконання лабораторних досліджень, виготовлення лікарських засобів ( у тому числі компонентів і препаратів крові), ветеринарних лікарських засобів і препаратів та вітчизняними товаровиробниками – суб`єктами підприємницької діяльності для виготовлення вибухових речовин, пектину, есенції та оцту, харчових, парфурмерно-косметичних виробів і нітроцелюлози, оподатковуватиметься за єдиною ставкою у розмірі 1 гривня за 1 літр 100процентного спирту. Порядок отримання такими закладами, установами та суб`єктами підприємницької діяльності спирту етилового та його цільового використання встановлюватиметься Кабінетом Міністрів України.
З метою стимулювання експорту та підтримки вітчизняних товаровиробників у розділі проекту Податкового кодексу, присвяченому акцизному податку, збережено діючий порядок справляння акцизного податку з експортованих за межі митної території України підакцизних товарів за нульовою ставкою.
Передбачено встановити однаковий підхід до оподаткування на митній території України підакцизних товарів як вітчизняного виробництва, так і імпортованих.
У проекті Кодексу передбачено диференційований підхід щодо встановлення ставок акцизного податку на бензин відповідно до марок та кодів товарних номенклатур.
Крім того, проектом Кодексу передбачено відкриття платниками акцизного податку до бюджетів, та заборонено використання цих рахунків в інших цілях. Підставою для відвантаження (продажу, передачі, обміну) підакцизних товарів вважатимуться перерахування покупцями таких товарів відповідних сум акцизного податку на спеціальні рахунки платників.
З метою послаблення податкового тиску на платників податків передбачено скорочення пільг щодо акцизного збору, які не носять соціального характеру. Зокрема, не підлягають оподаткуванню відповідно до положень проекту лише обороти з реалізації легкових автомобілів, оплата вартості яких провадиться органами соціального забезпечення.
Податкова система України поєднала в собі принципи двох податкових систем, найбільш характерних для світової практики європейської й американської. Якщо в американській системі переважає прямий прибутковий принцип оподатковування (оподаткування в момент отримання доходів), в європейській – непряме обкладення обороту у формі податку на додану вартість(оподаткування в момент споживчого витрачання раніше отриманих доходів). Жорсткість української податкової системи визначена еклектичним поєднанням обох зазначених систем з базовою метою ліквідації дефіцитності бюджету.
Зміни в податковій структурі України, що відбувалися протягом 1992 1999 рр., були, якщо не досить істотними, то відчутними. В цілому можна відокремити три періоди 1992 1993 рр., 1994 1996 рр., і період починаючи з 1996 року. Два перших роки переважання непрямого оподаткування над прямим було очевидним у 1992 році 54,8% проти 43,8% і в 1993 році 53,7% проти 45%. У наступні три роки ситуація змінилась у 1994р частка прямих податків сягнула 52,8% (проти 45,2% непрямих.), у 1995 році відповідно, 55,5% (проти 41,7% непрямих) і в 1996 році 52,5% (проти 42,7% непрямих). З 1996 року, хоча й збереглося переважання прямих податків, воно було вже незначним 47,3% проти 44,1%. У 1998 році зменшилась питома вага і прямих (46,3%) і непрямих (40,7%) податків за рахунок долі неподаткових надходжень в результаті активізації процесів стратегічної приватизації державної власності.
Дослідження, проведені в дипломній роботі, фіксують висновок, що при формуванні доходів Державного бюджету з 1999 року найбільшу роль відіграють податкові надходження від непрямих податків.
Так сумарна доля основних трьох непрямих податків (податок на додану вартість, акцизний збір та мито) в доходах Державного бюджету України в 2002 – 2004 роках становить :
2002 рік – 40,83 %;
2003 рік – 38,81 %;
2004 рік – 45,82 %;
При цьому дослідження динаміки перерозподілу структури непрямих податків в доходній частині Держбюджету України показує, що :
доля ПДВ поступово знизилась з 35% (1997) до 29%(2004);
доля внутрішніх акцизів зросла з 4 %(1997) до 9%(2004);
доля акцизів на імпорт стабільна та становить близько 1%;
доля ввізного мита на імпорт зросла з 4,0%(2002) до 5%(2004);
доля вивізного мита на експорт зросла з 0,1%(2002) до 1%(2004);
Таким чином, структура непрямих податків в Україні має тенденцію розвитку у напрямку збільшення специфічних акцизів на обмежену групу споживачів товарів та зниження податкового тиску універсальними акцизами на масові групи споживачів
Сумарна доля основних прямих прибуткових податків на доходи підприємств та громадян поступово знизилась від 2223% у 20022003 роках до 20% у 2004 році.
Третім основним джерелом доходів Держбюджету є надходження від державної власності(рента на природні ресурси та дивіденди від участі в роздержавлених корпораціях) та надходження бюджетних установ, доля якого зростає від 12%(2002) до 1819%(20032004).
Враховуючи прийняті законодавчі акти про зниження ставки прямого податку на прибуток з 30% до 25% та прийняття єдиної зниженої ставки на прибуткове оподаткування доходів фізичних осіб 13%, природнім є вето у 2004 році на прийняте законодавче рішення про зниження ставки непрямого податку ПДВ з 20% до 17 – 15 % (нижня границя рівня ПДВ в Европейському Союзі) до прийняття законів про введення додаткового прямого оподаткування майнових прав на власність (нерухомість, грошові вклади та інше).
Найбільшу питому вагу серед непрямих податкових надходжень має ПДВ, який найчастіше піддається критиці. Його взагалі пропонують відмінити або замінити податком з продажу та податком з обігу, непрямими податками, які супроводжуються кумулятивним ефектом. Зниження ставки обкладення ПДВ дещо зменшить податковий тиск на споживання, але не приведе до зменшення цін на товари та послуги. Український ринок у таких випадках надто інертний і прикладом цьому є зменшення акцизних ставок .
У країнах ЄС рекомендовано ставку ПДВ не нижче 14 20% щодо головних груп товарів. Найвищі ставки ПДВ у Данії та Швеції 25%, найнижчі в Люксембурзі 15%, у ФРН та Іспанії 16%. У Японії, яка не входить до ЄС, 3%, а в США взагалі не ввели цей податок. Хоча ПДВ відноситься до універсальних акцизів, кількість ставок у різних країнах різна: в Росії три, Італії п'ять, у більшості країн, як і в Україні, дві ставки.
При розрахунку суми ПДВ, що сплачується до бюджету, застосовується сальдовий метод (різниця між податковим зобов'язанням та податковим кредитом) найбільш поширений у світовій практиці. На жаль при визначенні бази оподаткування до доданої вартості входять інші непрямі податки: акцизний збір, мито. Таким чином, при розрахунку ПДВ податок нараховується на податок, що порушує принцип оподаткування. Іншим суттєвим недоліком, є застосування пільгової нульової ставки суб'єктами господарювання, які експортують товари. Це створює можливість фірмам-посередникам, не сплачуючи ПДВ, отримувати бюджетне відшкодування. Немає змін у правилах застосуванні нульової ставки і в проекті Податкового кодексу, що продовжує створювати цьому історично прогресивному податку імідж "найбільш кримінального в Україні".
Протягом 19972002 рр. частка акцизів у доходах зведеного бюджету України прогресивно збільшувалась із 5,5 % до 9,0 %. Водночас, у порівнянні з іншими країнами, надходження за даним податком є значно меншими, що опосередковано свідчить про наявність широкого "тіньового" сектора, слабкого митного контролю, а також є наслідком застосування низьких податкових ставок, насамперед на нафтопродукти. У більшості країн світу акцизи є досить вагомим джерелом податкових надходжень. Так, на кінець 90х рр. у країнах ЄС надходження від акцизного збору становили в середньому 3,5 % ВВП, Польщі 4,5 %, Угорщині 4,0 %, Латвії 3,8 %, тоді як в Україні цей показник знаходився у межах 1,3 % (1,9 % у 2002 р.).