підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
державне підприємство, що діє на основі державної власності;
підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).
Господарські товариства
Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених Кодексом [6] та законом України «Про господарські товариства» [2], господарське товариство може діяти у складі одного учасника.
Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у статті 2 Кодексу [6], а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання. Обмеження щодо заснування та участі в господарських товариствах суб'єктів господарювання або інших осіб встановлюються Кодексом [6], іншими законами.
Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
В табл..1.1 наведений – аналіз організаційних форм підприємництва, заснованих на комерційно корпоративній власності, який показує, що вибір форми виробничого господарювання у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю характеризується наступними позитивними рисами з погляду створення підприємства та управління його дивідендною політикою:
- найменшим рівнем необхідного статутного фонду для створення господарчого товариства;
- швидкістю організаційно-реєстраційного процесу заснування підприємства;
- відповідальністю засновників тільки в рамках своєї долі при мінімальному статутному фонді;
- відсутність необхідності реєстрації випуску акцій в державній комісії по цінним паперам;
- відсутність законодавчого регулювання підвищення статутного фонду створених товариств в залежності від підвищення рівня мінімальної заробітної плати, що мінімізує діяльність по щорічному переоформленню статуту;
- можливість формування статутного фонду не тільки в грошовій формі, але і із зарахуванням всіх видів майнових цінностей;
Таблиця 1.1 - Характеристики організаційно-правових форм підприємництва, заснованих на колективній власності у формі господарського товариства
| Параметри вибору виду діяльності як функції суми необхідного статутного фонду та організаційної форми | ||||||
| Вид діяльності товариста | Допустима організаційна форма | Мінімальний статутний капітал | Кількість учасників товариства | |||
| 1. Виробничо-комерційна діяльність | ЗАТ, ВАТ, ТОВ, ТОВДВ,ТОВПВ, КТОВ | 256 250 грн. (ЗАТ,ВАТ); 20 500 грн.(ТОВ, ТОВДВ, ТОВПВ, КТОВ) | Не менше 3х (для правомочності рішень зборів) | |||
| 2. Неприбуткові фінансові організації(кредитна спілка, недержавний пенсійний фонд) | ЗАТ(недержавний пенс.фонд), ВАТ(кредитна спілка) | Немає спецвимог по формуванню статутного фонду | Не менше 3х (для правомочності рішень зборів) | |||
| 3. Фінансові організації – ломбарди, інвестиційні фонди, лізингові компанії | ЗАТ, ТОВ | 256 250 грн. (ЗАТ,ВАТ); 20 500 грн.(ТОВ, ТОВДВ, ТОВПВ, КТОВ) | Не менше 3х (для правомочності рішень зборів) | |||
| 4. Небанківські фінансові організації з окремими банківськими ліцензіями | ЗАТ, ВАТ, ТОВ, ТОВДВ,ТОВПВ, КТОВ | не менше 1 млн.євро ( 6, 4 млн.грн) | Не менше 3х (для правомочності рішень зборів) | |||
| 5. Страхові організації | ЗАТ, ВАТ, ТОВДВ,ТОВПВ, КТОВ | не менше 1 млн.євро ( 6, 4 млн.грн)не менше 1,5 млн.євро ( 9, 6 млн.грн)страхування фізосіб | Не менше 3х (для правомочності рішень зборів) | |||
| 6. Комерційні банки | ЗАТ,ВАТ,ТОВ | не менше 3 млн.євро ( 19,2 млн.грн) – по областіне менше 5 млн.євро ( 32,0 млн.грн)по всій Україні | Не менше 3х (для правомочності рішень зборів) | |||
| Алгоритм проведення установчих зборів по прийняттю статуту | ||||||
| Етап організації зборів | ЗАТ | ВАТ | ТОВ, ТОВДП, ТОВПВ | |||
| 1. Дата скликання зборів | Не пізніше 2х місяців після підписання устан.договору | Не пізніше 8 місяців після підписання уст.договору | Не пізніше 2х місяців після підписання устан.договору | |||
| 2. Обсяг підписки на акції статутного фонду на момент скликання зборів | не менше 60% | не менше 60% | 100% | |||
| 3. Обсяги сплати статутного фонду на момент скликання зборів | не менше 50% | Не менше 30% | Не менше 30% | |||
| 3. Мінімальна наявність засновників та учасників від обсягу статутного фонду | Не менше 60% | Не менше 60% | Не менше 60% | |||
| 4. Процент голосів від кількості присутніх для прийняття рішення зборів | більше 75% статутні питання | більше 75% статутні питання | більше 75% статутні питання | |||
| більше 50% інші питання | більше 50% інші питання | більше 50% інші питання | ||||
| 5. Прийняття рішення про зменшення статутного фонду при неповній підписці | Зменшення на 39% | Зменшення на 39% | Не зменшується | |||
| 6. Прийняття рішення про вартість зарахування негрошових внесків в стат. фонд | Приймається звідчужденням | Приймається звідчужденням | Приймається звідчужденням | |||
Фінансовий механізм підприємства – це система керування фінансовими відносинами підприємства через фінансові важелі за допомогою фінансових методів. Елементами фінансового механізму є: фінансові відносини, фінансові важелі, фінансові методи, правове забезпечення й інформаційно-методичне забезпечення фінансового керування [14].
Фінансові відносини – це такі об'єкти фінансового керування, як інвестування, кредитування, оподатковування, страхування і т.д.
Фінансові важелі являють собою набір фінансових показників, через які керуюча система може впливати на господарську діяльність підприємства. Вони включають: прибуток, доход, фінансові санкції, ціну, дивіденди, відсотки, заробітну плату, податки і т.д.
Фінансові методи – це засоби фінансового керування, такі як фінансовий облік, фінансовий аналіз, фінансове планування, фінансове регулювання, фінансовий контроль [12].
Державне правове і нормативне регулювання фінансової діяльності підприємств являє собою один з напрямків реалізації фінансової політики держави і складається в прийнятті законів і інших нормативних актів, що регулюють фінансову діяльність підприємств.
Інформаційне забезпечення підприємств спрямоване на забезпечення їх повною і якісною інформацією, необхідною для прийняття обґрунтованих управлінських рішень в області фінансів.
У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Вкладення коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств. Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов’язань перед державою, банками та іншими суб’єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств [18].
Вхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У країнах з розвинутою економікою 6070% фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел [13].
Трансформація ринкових відносин потребує створення необхідної інфраструктури. Розвивається фінансово-кредитна система, створюється і функціонує фінансовий ринок. За таких умов багато підприємств поряд з основною займається і фінансово-інвестиційною діяльністю [17]: купівлею і продажем цінних паперів, вкладанням тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки, лізингом; валютними та іншими операціями з метою отримання додаткових доходів [5].
Грошові надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства, збільшення власного капіталу.
Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва [33].Прибуток – це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Прибуток є об’єктивною економічною категорією [36], тому на його формування впливають об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.
Валовим (або операційним) прибутком називається різниця між операційним доходом від основної діяльності та валовими витратами (собівартістю) основної діяльності. Балансовим прибутком називається валовий прибуток + додатковий прибуток(збиток) від фінансової діяльності та експлуатації інвестицій в капітали інших підприємств [44].