В склад зобов’язань досліджуваного підприємства включаються забезпечення наступних витрат і платежів, довгострокові зобов’язання, поточні зобов’язання.
Що стосується зобов’язань підприємства, то забезпечення наступних витрат і платежів і довгострокові зобов’язання на кінець досліджуваного періоду ліквідовуються, а поточні зобов’язання збільшуються. За рахунок збільшення поточних зобов’язань, збільшується і їх питома вага в загальній сумі джерел коштів.
Забезпечення наступних витрат і платежів (цільове фінансування) на кінець звітного періоду повністю було погашено.
За звітний період довгострокові зобов’язання підприємства взагалі було ліквідовано, тобто на кінець звітного періоду підприємство повністю розрахувалось з довгостроковими кредитами банків.
Розмір поточних зобов’язань збільшився на 769,1 тис. грн. (317,55%). Збільшення спостерігається по всіх статтях кредиторської заборгованості. У звітному періоді підприємство взяло короткострокові кредити банку.
Співвідношення між власними і залученими джерелами коштів на користь перших. Питома вага власного капіталу в пасивах підприємства відповідно на початок та кінець звітного періоду дорівнює 76,8 і 57,21%%. Отже, досліджуване підприємство незалежне від зовнішніх джерел фінансування. Оцінка зміни структури пасиву показує незначне покращення фінансової стійкості на кінець періоду.
3. Аналіз ліквідності балансу.
Ліквідність балансу - один із показників платоспроможності. Це здатність оборотних активів перетворюватись в готівку, необхідну для нормальної фінансово-господарської діяльності. Іншими словами, це можливість швидко реалізовувати наявні засоби для оплати у відповідні терміни своїх першочергових зобов’язань, а також непередбачуваних боргів.
Величиною, оберненою ліквідності балансу за часом перетворення активів в грошові засоби, є ліквідність активів. Чим менше часу потрібно для перетворення даного виду активів в гроші, тим вища його ліквідність.
Аналіз ліквідності балансу у порівнянні засобів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розміщених в порядку спадання ліквідності із зобов’язаннями по пасиву, згрупованих за строками їх погашення і розміщеними у порядку зростання строків.
В залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові засоби, активи підприємства поділяються на наступні групи:
- найбільш ліквідні активи (А1) - грошові засоби підприємства і короткострокові фінансові вкладення (цінні папери);
- швидкореалізовувані активи (А2) - дебіторська заборгованість;
- повільнореалізовувані активи (А3) - запаси і витрати, інші оборотні активи;
- важкореалізовувані активи ( А4) - необоротні активи.
Пасиви балансу групуються по ступені строковості їх оплати:
- найбільш строкові зобов’язання (П1) - до них відноситься кредиторська заборгованість, а також позики, що не погашені в строк.
В складі найбільш строкових зобов’язань позики для працівників враховуються лише в розмірі перевищення над величиною розрахунків з працівниками по отриманим ними позиками – це перевищення означає використання цільових позик банку не за призначенням, і тому повинно бути забезпечено найбільш ліквідними активами для термінового погашення.
- короткострокові пасиви (П2) – короткострокові кредити і позикові кошти;
- довгострокові пасиви (П3) – довгострокові кредити і позикові кошти;
- постійні пасиви (П4) - власний капітал. Для збереження балансу активу і пасиву підсумок цієї групи зменшується на величину витрат майбутніх періодів.
А1 > = П1
А2 > = П3
А3 > = П2
А4 < = П4
Виконання перших трьох нерівностей обов’язково веде до виконання і четвертого, тому суттєвим є співставлення підсумків перших трьох груп за активом і пасивом. Четверта нерівність носить „балансуючий” характер, і в той же час вона має глибокий економічний зміст: її виконання свідчить про дотримання мінімальної умови фінансової стійкості – наявності у підприємства власних оборотних коштів.
У випадку, коли одна або декілька нерівностей мають знак, який протилежний зафіксованому в оптимальному варіанті, ліквідність балансу в більшій чи меншій мірі відрізняється від абсолютної. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі хоча компенсація при цьому має місце лише у вартісній величині).
Співставлення найбільш ліквідних активів з найбільш терміновими зобов’язаннями дозволяє виявити поточну ліквідність і платоспроможність, тобто на найближчий час. Якщо ступінь ліквідності балансу настільки велика, що після погашення найбільш термінових зобов’язань залишаються надлишкові кошти, то можна прискорити терміни розрахунків з банком, постачальниками, тощо). Перспективну ліквідність можна визначити порівнянням повільно реалізованих активів з довготерміновими пасивами.
Для комплексної оцінки ліквідності балансу необхідно використати загальний показник ліквідності, який показує відношення усіх ліквідних засобів до суми усіх платіжних зобов’язань за умови, що різні групи ліквідні засобів і платіжних зобов’язань входять у вказану суму з ваговими коефіцієнтами, які враховують їх значимість з точки зору термінів надходження коштів і погашення зобов’язань.
Аналіз здійснимо за даними таблиці 4, складеної на основі інформації активу та пасиву балансу (додаток 1). В таблиці передбачений поділ активів в залежності від ступеня їх ліквідності, а пасивів – за ступенем зростання термінів погашення зобов’язань.
Таблиця 4. Дані для аналізу ліквідності балансу
| Активи | На початок звітного періоду | На кінець звітного періоду | Пасиви | На звітного періоду | Накінець звітного періоду | Платіжний надлишок (+), нестача (-) | |
| На початок звітного періоду | На кінець звітного періоду | ||||||
| Найбільш ліквідні активи (А1) | 136,9 | 7,0 | Найбільш термінові зобов’язання (П1) | 212,4 | 666,7 | -75,5 | -659,7 |
| Швидкореалізовувані активи (А2) | 138,8 | 535,0 | Поточні пасиви (П2) | 29,8 | 344,6 | +109 | +190,4 |
| Повільнореалізовувані активи (А3) | 450,6 | 598,2 | Довгострокові пасиви (П3) | 110,2 | 0 | +340,1 | +598,2 |
| Важкореалізовувані активи (А4) | 792,5 | 1223,5 | Постійні пасиви (П4) | 1166,4 | 1352,3 | -373,9 | -128,8 |
| Баланс | 1518,8 | 2363,6 | Баланс | 1518,8 | 2363,6 | - | - |
Аналізуючи таблицю, бачимо, що на початок звітного періоду його не можна вважати ліквідним, так як одне із співвідношень груп активів і пасивів не відповідає умовам абсолютної ліквідності. На кінець звітного періоду баланс також не можна вважати ліквідним.
На початок звітного періоду А1 < П1. На кінець звітного періоду: А1 < П1
А2 > П2 А2 > П2
А3 > П3 А3 > П3
А4 < П4 А4 < П4
Перша нерівність А1 < П1(на початок періоду) говорить про те, що найбільш ліквідні активи не покривають найбільш термінові зобов’язання. На кінець звітного періоду дана умова ще більше не виконується.
Порівняння відповідних активів і пасивів другої групи (А2>П2) характеризує тенденцію збільшення поточної ліквідності в найближчій перспективі.
Виконання останньої умови говорить, що власний капітал перекриває необоротні активи підприємства, тобто частина власного капіталу використовується на формування оборотного капіталу.