збір за здійснення закордонного туризму;
збір за проведення аукціону;
збір за проїзд по території Автономної Республіки Крим і прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;
збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
збір за надання земельних ділянок для будівництва об'єктів виробничого і невиробничого призначення, індивідуального житла та гаражів у населених пунктах.
Згідно з чинним законодавством про оподатковування, платники відповідних податків повинні самостійно обчислювати й у зазначені терміни сплачувати встановлені для них податки, а також платежі до бюджету й до державних цільових фондів.
Зобов'язання платника податків (платежів) - сплатити у встановлені терміни до відповідних бюджетів і до державних цільових фондів обчислену у встановленому порядку суму податку (платежу) - є податковим зобов'язанням.
Податкове зобов'язання, не сплачене у встановлений термін, а також сума пені, нарахована на суму цього зобов'язання, являє собою заборгованість по податках (недоїмку).
Погашення податкових зобов'язань, а також заборгованості по них може проводитися самим платником податків за рахунок власних коштів, а при їхній відсутності - за рішенням органу стягнення - за рахунок відповідного майна платника.
При цьому джерелами власних коштів, що спрямовуються на сплату податкових зобов'язань (боргів), є кошти, отримані від продажу продукції, товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів та ін.
За рішенням платника податків, оплата його податкових зобов'язань або погашення податкової заборгованості може бути здійснена шляхом заліку непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків, термін погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобов'язань платника податків.
По обов'язкових платежах (податках, зборах), що сплачуються з об'єктів нерухомості, джерелом їхньої самостійної сплати можуть бути активи як власника таких об'єктів нерухомості, так і будь-якої особи, на яку покладено обов'язок сплати податків.
Джерелами погашення заборгованості по податках у їхнього платника, за рішенням органу стягнення, є будь-які активи платника податків, що з моменту виникнення боргу автоматично передаються в податкову заставу.
Перехід активів у податкову заставу відбувається:
при неподанні або невчасному наданні платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, що настає за останнім днем терміну, встановленого для надання податкової декларації;
при несплаті суми податкового зобов'язання, розрахованого самим платником податку, - з дня, що настає за останнім днем установленого терміну сплати;
при несплаті суми податкового зобов'язання, розрахованого контролюючим органом, - з дня, що настає за останнім днем терміну погашення, установленого контролюючим органом у податковому повідомленні.
У той же час не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків, за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення, такі активи:
майно платника податків, надане в заставу іншим особам;
активи, що належать на правах власності іншим особам і перебувають у тимчасовому розпорядженні або користуванні платника податків (оренда, збереження, давальницька сировина);
засоби інших осіб, надані платнику податків у внесок (депозит), а також власні засоби юридичної особи, які використовуються для виплат заборгованості по основній заробітній платі робітникам, які є учасниками трудових відносин з даною юридичною особою;
кредити або позики, надані платнику податків кредитно-фінансовими установами;
майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, що не підлягають приватизації, та ін.
З-під податкової застави активи звільняються з дня:
одержання податковим органом копії платіжного доручення, засвідченого банком, про перерахування до бюджету усієї суми податкового зобов'язання;
надання до податкового органу податкової декларації, у випадку, якщо вона не була своєчасно подана;
визнання податкового боргу безнадійним через ліквідацію платника або зняття його з реєстрації;
прийняття податковим органом рішення про розстрочку, відстрочку суми податкового боргу;
одержання податковим органом договору поруки на повну суму податкового боргу платника податків;
прийняття відповідного рішення судом (арбітражним судом) у межах процедур, обумовлених законодавством по питаннях банкрутства та ін.
У випадках своєчасного непогашення платником податкових зобов'язань або податкового боргу через відсутність у нього власних коштів і рішення щодо відстрочки платежів, податковий орган може погасити такі зобов'язання та борг за рахунок продажу активів, що знаходяться в заставі у такого платника. Проте продаж активів платника податків провадиться не раніше, ніж через місяць (тридцять днів) з дня відправлення йому податковим органом другої податкової вимоги про самостійне погашення наявного в нього податкового боргу.
Продаж активів здійснюється в порядку, установлюваному платником податків або податкового керуючого. Проте в усіх випадках враховується необхідність зберігання цілісності майнового комплексу платника податків, що забезпечить ведення його виробничої діяльності до повного погашення боргу.
У випадках, коли платник податків до укладання договору купівлі-продажу його активів повністю погашає суму податкової заборгованості, податковий орган приймає рішення про звільнення його активів з-під податкової застави та скасовує своє рішення про проведення їх продажу.
У разі, коли при ліквідації платника податків частина його податкових зобов'язань або податкового боргу залишається непогашеною у зв'язку з недостатністю його активів, вона погашається за рахунок активів засновників або учасників цього підприємства, якщо вони несуть повну або часткову відповідальність за зобов'язаннями платника податків відповідно до чинного законодавства.
У випадках, коли власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника податків, його податкова заборгованість, або податковий борг підлягає врегулюванню в такому порядку:
якщо реорганізація здійснюється шляхом розподілу платника податків на дві або більш юридичні особи з ліквідацією такого платника податків, усі знов створені платники податків наділяються правами й обов'язками щодо погашення податкових зобов'язань або податкового боргу в розмірі, що припадає на частину балансової вартості активів, отриманих ними при їхньому створенні в процесі реорганізації колишнього підприємства;
якщо реорганізація здійснюється шляхом зміни назви, організаційно-правового статусу, то такий платник податків після реорганізації набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань або податкового боргу, які виникли до його реорганізації;
якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більшої кількості платників податків в одного платника з ліквідацією юридичних осіб, що об'єднались, то об'єднаний платник податків набуває всіх прав і обов'язків по погашенню податкових зобов'язань або податкового боргу платників, що об'єдналися.
Реорганізація платника податків не змінює термінів погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платниками, створеними внаслідок реорганізації.
У випадках неможливості платником податків сплатити своєчасно узгоджену з податковим органом суму податкових зобов'язань або податкового боргу він може звернутися з заявою до податкового органу про розстрочку або відстрочку сплати суми платежу.
Підставою для розстрочки сплати податкових зобов'язань або відстрочки сплати податкового боргу є надання платником податків достатніх доказів щодо існування загрози виникнення податкового боргу або про неможливість його погашення через негативні природні явища, які сталися.
Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань у межах одного бюджетного року приймається:
керівником податкового органу нижчого рівня з затвердженням його рішення керівником податкового органу вищого рівня - щодо загальнодержавних податків (платежів);
керівником податкового органу з наступним затвердженням його рішення фінансовим органом місцевого самоврядування - щодо місцевих податків (платежів).
Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань на термін, що перевищує бюджетний рік, приймається:
по загальнодержавних податках і обов'язкових платежах - керівником центрального податкового органу зі згодою з Міністерством фінансів України;
по місцевих податках і зборах - керівником податкового органу за узгодженням з фінансовим відділом місцевого органу виконавчої влади.
Розстрочка податкових зобов'язань надається на умовах податкового кредиту з погашенням його рівними частками за період, на який надана розстрочка, починаючи з податкового періоду, що настає за періодом надання даного кредиту.
Відстрочення податкових зобов'язань надається на умовах, за якими основна сума податкових зобов'язань та нараховані на них відсотки сплачуються рівними частками з періоду, визначеного відповідним податковим органом або органом місцевого самоврядування, але не пізніше закінчення дванадцяти календарних місяців з моменту виникнення такого податкового зобов'язання. Розстрочення та відстрочення податкових платежів не можуть надаватися щодо податкових зобов'язань із ввізного мита, акцизних зборів, податку на додану вартість при ввезені на територію України товарів, внесків до Пенсійного фонду і Фонду обов'язкового соціального страхування.
Податкова звітність встановлена наказами Державної податкової адміністрації України на підставі Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". .