Особливості оподаткування суб’єктів господарювання (стр. 2 из 7)

1. Стабільність податкового законодавства;

2. Правове регламентування взаємовідносин платників податків і держави;

3. Рівномірний розподіл податкового тягаря між окремими категоріями платників;

4. Пропорційна відповідність стягнених податків доходам платників;

5. Зручність способу, дати, механізму справляння податків для їхніх платників;

6. Рівність усіх платників податків перед законом – принцип недискримінації;

7. Мінімізація витрат, пов’язаних із нарахуванням і сплатою податків;

8. Нейтральність системи оподаткування щодо різних сфер економічної діяльності та форм господарювання;

9. Доступність і відкритість податкової інформації;

10. Дотримання податкової таємниці.

Охарактеризую коротко зміст вказаних принципів оподаткування.

Під стабільністю податкового законодавства слід розуміти незмінність норм і правил, які регулюють сферу податкових відносин. Відповідно до цього принципу податкове законодавство не повинно змінюватися протягом як мінімум бюджетного року, а діючі пільги та преференції зберігати свою чинність до встановленого законом періоду [14, c.92].

Правовий характер податкових взаємовідносин передбачає взаємну відповідальність усіх суб’єктів оподаткування в галузі податкового права і оприлюднення змін в податковому законодавстві відповідно до чинної процедури ухвалення законів.

Принцип пропорційної відповідності стягнення податків доходів платників має подвійне значення. По-перше, після виконання платниками податкових зобов’язань їм має залишатися необхідна сума обігових коштів для забезпечення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. По-друге, належна до сплати сума податкових платежів у момент сплати не повинна перевищувати рівня поточних надходжень.

Дотримання принципу створення максимальних зручностей для платників податків – важливе завдання кожної держави, яка дбає про підвищення обсягів економічного зростання. Під зручностями платника слід розуміти не лише встановлення оптимальних термінів сплати податків, механізм їх справляння, можливість отримання податкових знижок і кредитів, а й доступність норм і правил податкового законодавства.

Важливим принципом побудови податкових систем є недопущення податкової дискримінації. Формою її вияву є індивідуальний підхід до надання податкових пільг, тобто перевагами від зниження податкового тиску користуються не всі платники як суб’єкти оподаткування, а й окремі їх категорії [5].

Щодо принципу нейтральності податків, то наслідком грубого його порушення є поширення організаційно-правових форм підприємницької діяльності, для яких встановлені особливі умови оподаткування.

До основних принципів побудови цивілізованої податкової системи належить доступність і відкритість інформації про нарахування й сплати податкових платежів, а також даних про використання коштів платників податків обов’язковим атрибутом для податкових служб правових держав є дотримання податкової таємниці.

Податковій системі кожної країни притаманні суперечності, зумовлені загальним рівнем податкового тягаря, непропорційністю його розподілу між окремими сферами господарювання. Природно, створити систему оподаткування, яка б відповідала критеріям абсолютної справедливості для всіх платників, в умовах ринкового середовища неможливо. Водночас податкове законодавство має бути спрямоване на вирівнювання нерівномірності фіскального навантаження між різними категоріями платників податків, які відрізняються соціальним складом, родом занять, місцем проживання тощо, а також не допускати суттєвих розбіжностей при оподаткуванні суб’єктів підприємництва з пропорційно рівними доходами.

Необхідно відмітити, що базуючись на даних принципах податкова система виконує певні функції, базову основу яких становлять функції фінансів, як загальної економічної категорії розподілу.

Загальновизнаними є дві функції фінансів: розподільча та контрольна. В рамках кожної з них формується особлива функціональна спеціалізація податкових відносин. Це й становить методологічну основу для формулювання податкових функцій.

Взагалі, податкова функція – це прояв сутності податків у дії, спосіб виразу їх властивостей. У числі податкових функцій економісти звичайно називають такі функції, як фіскальна, регулююча, економічна, перерозподільча, контрольна, стимулююча. Вони діють як в повному обсязі, так і в компонуванні окремих з них. Звичайно, основними функціями вважаються фіскальна та регулююча.

За допомогою фіскальної функції податків реалізується головне суспільне призначення податків – формування фінансових ресурсів держави, які акумулюються в бюджеті та у державних цільових фондах, які необхідні для виконання державою своїх власних функцій. Відомо, що ринкова економіка – це економіка, що регулюється. Уявити собі ефективно функціонуючу ринкову економіку в сучасному світі, що не регулюється державою, не можливо. Інша справа – як вона регулюється, яким чином, у яких формах. Але якими б не були ці форми та методи, центральне місце в самій системі оподаткування належить податкам. Ось чому на одне з перших місць треба поставити функцію без якої в економіці, що базується на товарно-грошових відносинах, не можна обійтися. Ця функція – регулююча.

Інша функція податків – стимулююча. За допомогою податків, пільг та санкцій держава стимулює технічний прогрес, збільшення робочих місць, капітальні вкладення та розширення виробництва тощо.

Наступна функція – перерозподільча. Вона виражає сутність податків як особливого централізованого інструменту розподільчих відносин, адже за допомогою податків здійснюється перерозподіл розподілених частин сукупного доходу суспільства.

Нарешті, остання функція податків – контрольна. Її сутність заключається в тому, щоб платники податків, зборів та інших обов’язкових платежів своєчасно і повному обсязі сплачували їх відповідно до чинного законодавства.

Необхідно відмітити, що вказане відмежування функцій системи оподаткування носить умовний характер, оскільки всі вони пов’язані і здійснюються одночасно. Крім цього, чим стабільніше буде система оподаткування, тим впевненіше почуватиме себе підприємець: він може заздалегідь та досить точно розрахувати, який буде ефект від виконання заключених ним угод, вирішення господарських проблем, проведення фінансових операцій. Адже невизначеність – найголовніший ворог підприємництва. Підприємницька діяльність завжди пов’язана з ризиком, але ступінь ризику щонайменше подвоюється, якщо до нестійкої ринкової кон’юнктури додається нестабільність податкової системи.

Законодавче закріплення та практична реалізація окреслених принципів та функцій податкової системи дають належний ефект за умови комплексного реформування всіх сегментів ринкової економіки як чинника забезпечення загальнополітичної та соціально-економічної рівноваги в державі, активізації проведення інституційних, структурних, правових реформ.

Розділ 2. Аналіз податкової системи України

2.1 Особливості податкового регулювання сталого економічного розвитку держави

Останнім часом з'явилося чимало фундаментальних праць, присвячених результатам дослідження особливостей становлення податкової системи України, раціоналізації її структури, профілактики податкових правопорушень, взаємодії податкових та інших регуляторів економічного.

Слід визнати, що податкову систему України останніми роками вдалося дещо модернізувати. Запроваджено спрощене оподаткування малого та середнього бізнесу, скасовано збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, удосконалено механізм розрахунків між бюджетом і платниками. Поліпшено роботу з платниками, кількість обгрунтованих скарг на дії працівників державної податкової служби скорочується. Щороку обсяги податкових надходжень збільшуються.

Проте податкова система України має низку недоліків. Витрати платників на виконання вимог податкового законодавства лишаються високими (підприємства змушені вести подвійний облік — бухгалтерський і податковий, щомісяця готувати численні звіти, впроваджувати нові та дорогі засоби автоматизації облікової роботи, відстежувати часті зміни нормативної бази). Податковий тягар розподілений між платниками різних галузей нерівномірно, а практику надання податкових пільг не можна визнати справедливою та суспільне корисною. Відсутня стабільність правового регулювання оподаткування, а чинна нормативно-правова база непрозора та заплутана.

Окремі дані про доходи зведеного бюджету і податкові надходження України подано у додатку А.

Абсолютний обсяг податкових надходжень протягом останніх років невпинно зростав. Найбільші податкові надходження — від податку на прибуток підприємств, прибуткового податку з громадян, податку на додану вартість, акцизного збору, плати за землю. До 2004 року найбільший відсоток надходжень давав ПДВ, а у 2004 році за обсягом надходжень він посів третє місце після податку на прибуток підприємств і прибуткового податку з громадян. Це є свідченням поступового наближення структури податкових надходжень до такої, як склалася у розвинених країнах. Тобто в умовах домінуючої фіскальної ролі прямих податків держава має бути зацікавленою у поліпшенні фінансового становища платників і зниженні інфляції.

Крім цього, упродовж 1998—2004 років фіскальний тиск на економіку посилювався (темпи зростання податкових надходжень перевищували темпи зростання ВВП і доходів бюджету). Частка податкових надходжень у ВВП коливається у межах 18—22%, частка ж податкових надходжень у доходах бюджету — від 63 до 75%.