Заготівельні, оптові, постачально-збутові та інші установи (підприємства), що займаються продажем та перепродажем товарів, в тому числі по угодам комісії та доручення, які отримують прибуток у вигляді різниці в цінах (націнок), надбавок, винагород, іншіх зборів, оподатковуваний оборот визначають на підставі вартості реалізовуваних покупцям товарів (робіт, послуг) виходячи з їх цін, що застосовуються без включеня до них податку на додану вартість.
У випадках, коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність по продажу бувших у використанні товарів (комісійну торгівлю), придбаних у осіб, не зареєстрованих як платники податку, та конфіскованого і безхозного майна, переданого уповноваженими державними органами для його реалізації у встановленому законодавчо порядку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку. Правила комісійної торгівлі та визначення комісійної винагороди встановлюються Кабінетом Міністрів України.
У випадках, коли платник податку здійснює діяльність по продажу товарів, отриманих у рамках угод комісії, доручення, довірчого управління, інших громадянсько-правових угод, які уповноважують такого платника здіснювати продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи, без передачі права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів.
Установи (підприємства), що використовують для своєї продукції багатообігову тару (яка має заставні ціни), яка відповідно умовам угоди (контракту) визначена як зворотня (заставна), в базу оподаткування не включається. Таким чином, при наявності в угоді зобов’язань відносно повернення споживачем (покупцем) тари продавцю товару, який постачається у тарі, така тара вважається зворотньою. У разі, якщо на протязі строку позової давності, визначеної законом, з моменту отримання зворотньої тари вона не повертається відправнику, вартість такої повертаємої тари включається в базу оподаткування отримувача.
Оскільки між кінцевим споживачем (фізичною особою) та роздрібною торгівлею, яка реалізує продукцію у скляній тарі, відсутні таки угоди, а вартість тари включається в ціну продажу, то в такому випадку об’єктом оподаткування є договірна ціна.
Для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, тобто операцій по імпорту ( за виключенням товарів, що ввозяться з Російської Федеріції та Республіки Білорусь, з якими заключено міждержавну угоду про вільну торгівлю), базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не нижче митної вартості, вказаній на ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, завантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, виплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов’язаних з ввозом (пересилкою) таких товарів, платні за використання об’єктів інтелектуальної власності, що відносяться до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за виключенням податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) відносно законів України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні по валютному (обмінному) курсу Національного банку України, який діє на момент виникнення податкових зобов’язань.
Для робіт (послуг), що виконуються (надаються) нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за виключенням податку на прибуток, що включається в ціну продажу робіт (послуг) відповідно законам України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українськи гривні по валютному (обмінному) курсу Національного банку України, якиї діє на момент виникнення податкових зобов’язань.
Для готової продукції, виготовленої на території України з давальницької сировини нерезидента, у разі її продажу на митній території України базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість такої продукції з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за виключенням податку на прибуток, що включається в ціну такої готової продукції у відповідності з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні по валютному (обмінному) курсу Національного банку України, який діє на момент виникнення податкових зобов’язань. При цьому податок сплачується до бюджету покупцем в порядку, передбаченому для оподаткування товарів, які імпортуються, а відповідальність за уплату податку покупцем такої продукції несе її вітчизняний переробник.
Для платників податку, в яких об’єм обкладаємих податком операцій по продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 300 000 грн., податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.
Платники податку, що мають об’єм операцій по продажу менший, ніж 300 000 грн., можуть використовувати податковий період за своїм вибором, якій дорівнює календарному місяцю чи кварталу. Заяву про своє рішення по цьому питанню платник податку має подати до податкового органу за один місяць до початку календарного року.
На протязі календарного року дозволяється заміна квартального податкового періоду на місячний з початку будь-якого кварталу поточного року. Заяву про таку заміну платник податку має надати до податкового органу за місяць до початку кварталу. Зворотні зміни на протязі одного календарного року не дозволяються.
Суми податку, що належать до сплати в бюджет чи відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, які виникли в зв’язку з буд-яким продажем товарів (робіт, послуг) на протязі звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Уплата податку проводится не пізніш двадцятого числа місяця, що йде за звітним періодом.
В строки, передбачені для сплати податку, платник податку надає податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, виникло в даному періоді податкове зобов’язання, чи ні.
У разі, якщо сума податку на додану вартість, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, які виникли в зв’язку з буд-яким продажем товарів (робіт, послуг) на протязі звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від’ємне значення, така сума зараховується в погашення заборгованості платника податку по сплаті податку на додану вартість, яка виникла за попередні звітні періоди, а при відсутності заборгованості – на зменшення податкових зобов’язань платника податку на протязі трьох наступних звітних періодів. Це правило не розповсюджується на порядок бюджетного відшкодування при оподаткуванні операцій, що обкладаютьсмя податком по нульовій ставці.
Якщо сума від’ємного значення податку не погашується сумами податкових зобов’язань, що виникли на протязі наступних трьох звітних періодів, така сума належить до відшкодування з Державного бюджету України на умовах, визначених законодавством, на протязі місяця, що йде після подання декларації за третій звітний період після виникнення від’ємного значення податку.
Розрахунок суми бюджетного відшкодування при оподаткуванні операцій по продажу товарів (робіт, послуг), які обкладаються податком по нульовій ставці, провадиться в порядку, передбаченим законодавством для платників податку, що застосовують квартальний податковий період. Таке бюджетне відшкодування здійснюється на протязі місяця, що йде після надання декларації за звітний період, в якому були здійснені такі операції.
Сума бюджетного відшкодування має бути повністю чи частково зарахована в рахунок платежів по цьому податку чи іншим податкам, зборам (обов’язковим платежам), які зараховуються до Державного бюджету України. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Законом України "Про податок на додану вартість" визначено відповідальність як платників податку за своєчасність проведення розрахунків з бюджетом, так і урядових структур – за несвоєчасне відшкодування коштів з державного бюджету. Невідшкодовані суми платнику податку вважаються бюджетною заборгованістю і на них нараховуються відсотки – 120% від облікової ставки НБУ.
Платники несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення і внесення ПДВ до бюджету відповідно до законодавства України.
Контроль за нарахуванням і внесенням податку на додану вартість до бюджету здійснюють податкові органи, а за справлянням і перерахуванням податку до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України – митні органи.
Розділ 2. Особливості справляння податку на додану вартість в зарубіжних країнах
2.1 Особливості справляння ПДВ у Росії
Податок на додану вартість (ПДВ) запроваджений у Росії в 1992 р. У визначенні доданої вартості за російським законодавством немає нічого незвичного: додана вартість створюється на всіх стадіях виробництва та обігу; визначається як різниця між вартістю реалізованих товарів, робіт та послуг і вартістю матеріальних затрат, віднесених на витрати виробництва і обігу.
До об’єктів податку на додану вартість відносяться наступні операції:
- Реалізація товарів, робіт, послуг на території РФ, у тому числі реалізація предметів у заставі; передача товарів (виконання робіт, надання послуг) по угоді про надання відступного; передача права власності на товари (виконання робіт, надання послуг) на безоплатній основі рахується реалізацією товарів, робіт, послуг.
- Передача на території РФ товарів (виконання робіт, надання послуг) для власного використання, затрати на які не відносяться до витрат виробництва і обігу ( в тому числі через амортизаційні відрахування) при розрахунку податку на прибуток.