НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Кафедра обліку та аудиту
Реферат
з дисципліни:
„Фінансове право”
на тему:
“Перспективи подальшого розвитку фінансового права”
Зміст
Вступ
1 Роль і місце фінансового права за ринкових умов
2 Перспективи розвитку фінансового права
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Здійснення фінансової діяльності держави потребує правового врегулювання прав, обов'язків та відповідальності суб'єктів, які беруть участь у цій діяльності. В цьому і полягає призначення фінансового права: за допомогою його норм фінансова система приводиться до дії і використовується державою. Галузь фінансів і окремі її сторони зачіплюють норми і інших галузей права. Однак саме у сферу фінансового права ця область підпадає в цілому, хоча на різні елементи фінансової системи його норми розповсюджуються не в однаковій мірі. Це зумовлено тим, що до предмету фінансового права відносяться державні фінанси.
Існують різні визначення поняття фінансового права як галузі права.
Фінансове право - це самостiйна галузь публiчного права, що регулює суспiльнi вiдносини у сферi мобiлiзацiї, розподiлу i використання централiзованих i децентралiзованих фiнансових ресурсiв держави з метою забезпечення виконання нею своїх завдань i функцiй.
В деякій мірі інший підхід до визначення фінансового права як галузі права спостерігається у Н.І. Хімічевої, яка розширює це визначення, включаючи і місцеві фінанси. Фінансове право – це сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають в процесі створення, розподілу і використання грошових фондів (фінансових ресурсів) держави і органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їх, завдань.
Багата історична спадщина фінансової науки, безумовно, створює хороше підґрунтя для сучасної фінансової думки, яка має вирішувати нині набагато складніші питання суспільного життя.
На сьогодні фінансова наука досліджує процеси і явища у суспільстві, використовуючи значно вищі теоретичні підвалини та враховуючи певні гуманістичні засади життя людини.
Центральне місце в наукових дослідженнях сучасних фінансистів посідають ідеї спрямування та використання фінансів для досягнення суспільного блага, яке повинно забезпечуватися за допомогою демократичних інститутів держави та політичної волі правлячих еліт. Обов'язковою умовою для цього є розвиток приватного підприємництва та ефективних державних структур, що мають у своєму розпорядженні достатній фінансовий потенціал.
Для сучасної фінансової науки характерно те, що вона не має ідеологічних уподобань. Йдеться про ідеалізм, матеріалізм, метафізику тощо. Основу нинішніх наукових досліджень становить глибокий аналіз сучасності, який повинен визначити недоліки системи і збудувати її з урахуванням інтересів більшості у суспільстві, тобто з огляду на вимоги теорії суспільного добробуту.
Фінансове право України перебуває у стадії формування, на яке впливають різні чинники, тому питання перспектив його розвитку є актуальним сьогодні.
Чинниками, які впливають на розвиток фінансового права можуть бути: наявність залишків минулої системи (наприклад, фіскальний ухил), основ теперішнього (внутрішня незбалансованість, суперечливість норм), тенденції розвитку (рівність суб’єктів права усіх форм власності, посилення матеріальної відповідальності за правопорушення в галузі фінансів), нові економічні та політичні умови держави. Останнє поки що проявляється переважно у формі напрямків та тенденцій у розвитку фінансового права України.
Фінансове право у практичному житті суспільства — феномен, що узгоджує економічні інтереси.
Своє вираження і практичну реалізацію фінансове право знаходить у законах як нормативних актах вищої юридичної сили, інших нормативних та підзаконних актах, постановах Кабінету Міністрів, відповідних міністерств, відомств, державних комітетів, рішеннях Національного банку, державних комісій, судових рішеннях з фінансово-правових проблем тощо.
1. Роль і місце фінансового права за ринкових умов
Утвердження та суспільне визнання фінансового права головним чином як інституції ринкового типу знаменує вагомий соціально значимий здобуток, оскільки на теренах вітчизняного правознавства з'явився суто ринковий регулятор, покликаний виконувати, щонайменше, два стратегічні завдання.
Перше — це забезпечити функціонування і динамізм фінансової системи в цілому на глибинних ринкових засадах. Саме потреба, зробити непорушною приватну власність, створити найбільш сприятливі умови для її функціонування, забезпечити правовими засобами ринковий статус приватного товаровиробника, законодавчо гарантувати процес накопичення фінансових ресурсів, їх розподілу та використання незалежно від волі держави – є визначальним імпульсом для розвитку фінансового права.
Друге — принципово важливе завдання: виявилось необхідним і важливим в умовах панування глобалізаційних тенденцій утвердити, закріпити й законодавчо забезпечити фінансово-правовий механізм, який би мав потужний потенціал регулятивної енергії і водночас був націлений на захист ринкових свобод і можливостей та надійно гарантував належний статус суб'єктів і учасників товарно-грошових, фінансових відносин.Існування та розвиток фінансово-правового регулювання, його місце і функції у суспільному житті характеризуються рядом закономірностей.
По-перше, кожен цивілізаційний етап історичного розвитку конкретної держави об'єктивно вимагає чітко визначеної системи правового регулювання; при іншому підході неминуче визрівають украй негативні наслідки спочатку для соціальної сфери, а потім і для наявної політичної системи.
Обсяг та інтенсивність фінансово-правового регулювання, міра його «заорганізованості» чи, навпаки, «демократизму» залежать не стільки від типу політичної системи, скільки від того, чи допускає ця остання ринкові відносини в принципі. Наявність чи відсутність ринкових відносин в економічній системі є визначальним критерієм її історичної та цивілізаційної дієздатності. Ринковою може бути економіка, а не держава. Тому саме фактор ринковості визначає одну закономірність: чим більша його питома вага, тим більшою є можливість узгодженого і скоординованого розвитку економічної, в тому числі фінансової системи.
По-друге, в умовах ринку процес фінансово-правового регулювання усе більшою мірою звільняється від адміністративно-командного засилля, від стихійності, на зміну якій приходить законодавче забезпечення реалізації об'єктивних потреб та інтересів.
По-третє, закономірною тенденцією фінансово-правового регулювання в ринкових умовах є формування відносно відособлених регулятивних засобів і механізмів.
У ринковій системі саме фінансове право набуває значення самостійної і потужної сили, оскільки викликає до життя засновані на економічних інтересах регулятивні механізми. Фінансове право ринкового типу породжує ще одну залежність: законодавча потужність та інтенсивність фінансово-правових регуляторів прямо пропорційна рівню правової культури суб'єктів і учасників фінансових й економічних відносин.
По-четверте, розвиток ринкових відносин зумовлює якість фінансово-правового регулювання. Це означає наростаючу диференціацію і водночас інтеграцію фінансово-правових регуляторів, створюється свого роду інфраструктура цих останніх.
В усі часи кожна держава прагнула до створення чіткої, без колізійної системи права. Однак таке практично ніколи не вдавалось: суперечливість законів, а то й навіть їх антагоністичність була і є скоріше правилом, аніж винятком. Не останнє з них займає не стільки запізніла реакція, загальмованість, уповільненість суб’єктів законодавчої ініціативи, скільки те, що право як суспільний феномен не може випереджати стан розвитку і потреби економічних відносин.
На превеликий жаль, деякі теоретики фінансово-правових відносин, які у свій час захистили дисертаційні дослідження про «суспільні відносини, пов'язані з рухом публічних грошових фондів», що врегульовуються «винятково імперативним методом», зустрічають в штики принципово інші результати досліджень, а отже, і наукового розуміння предмета фінансового права, його місця і ролі в системі принципово інших суспільних відносин, тобто ринкових відносин.
Ринкові умови передбачають таку систему фінансово-правового регулювання, яка органічно включає наявність як «норм-заборон», так і систему дозволянь, узгоджувань, позитивних зобов’язань норм-рекомендацій тощо. Водночас не можна уявляти ринковість фінансового права як своєрідний культ необмежених свобод і можливостей безвідповідально діяти, як продукування таких схем фінансових діянь і відносин, коли кожен їх суб'єкт чи учасник може враховувати лише свої інтереси. Звичайно, на відміну від кримінального права чи адміністративного права, юридичний режим фінансового права більш демократичний. Однак ні за яких умов і ніколи фінансове право ринкового типу не уподобиться, скажімо, режиму звичаїв, моральних чи релігійних норм, порушення яких не допускається виключно мірами та заходами соціального, громадського впливу. Фінансове право, як і всі інші різновиди права, передбачає механізми примусу, в тому числі через використання безпосередньо державного апарату і в деяких випадках кримінальної відповідальності.
Отже, є підстави вважати, що саме в специфіці та мірі практичного застосування юридичного режиму дозволянь і заборон, позитивних зобов'язань, норм рекомендаційного, узгоджувального характеру і полягає критерій розмежування поділу фінансово-правового регулювання на адміністративно-командне або ринкове. Можна сміливо стверджувати, що дієвість і юридична сила фінансового права досягається все ж таки не лише органами юрисдикції чи пануванням методу владних приписів, а все більшою мірою за рахунок і завдяки суто ринковим способам, прийомам та інструментам. Але навіть за цих умов фінансове право — не просто соціальний, а офіційний, державний регулятор економічних відносин, і дана очевидність є вагомим критерієм правомірної поведінки суб'єктів та учасників зазначених відносин у ринкових умовах.