Смекни!
smekni.com

Податок з транспорту: порядок його розрахунку та сплати до бюджету (стр. 2 из 8)

Багатолітній досвід використання лінійно-функціональних структур управління показав, що вони найбільш ефективні там, де апарат управління виконує рутинні, які частіше повторюються і рідко змінюються задачі і функції. Вони виявляються в управлінні організаціями з масовим або багатосерійним типом виробництва, а також при господарському механізмі затратного типу, коли виробництво найменш чутливо до прогресу в області науки і техніки. При такій організації управління виробництвом підприємство може успішно функціонувати лише тоді, коли зміни по всім структурним підрозділам відбуваються рівномірно. Але в реальних умовах це не завжди так, виникає неадекватність реакції системи управління на вимогу зовнішньої середи. Положення посилюється втратою гнучкості в взаємовідносинах робітників апарату управління із-за застосуванняформальних правил і процедур. В результаті ускладнюється і уповільнюється передача інформації, що не може не відбиватися на швидкості і своєчасності прийняття управлінських рішень. Необхідність погодження дій різних функціональних служб різко збільшує обсяг роботи керівника організації і його заступників, тобто вищого ешелону управління.

Але у нашому випадку підприємство повністю задовольняє лінійно-функціональна структура, бо підприємство має два основні види діяльності(Що впливає на гнучкість зв’язків між підрозділами), це надання послуг з будівництва і ремонту, а також виробництво і продаж будівельного обладнання і засобів виробництва . За допомогою цього компенсуються основні недоліки лінійно-функціональної організаційної структури підприємства.

Таким чином, даючи загальну характеристику організаційної структури, можна виділити декілька положень, що визначають її значимість:

- організаційна структура фірми забезпечує координацію всіх функцій менеджмента;

- структураа організації визначає права і обов'язки (повноваження і відповідальність) на управлінських рівнях;

- від організаційної структури залежить ефективна діяльність фірми, її виживання і процвітання;

- структура, прийнята в даній конкретній фірмі, визначає організаційну поведінку її співробітників, тобто. стиль менеджмента і якість праці колективу.

Фондовіддача. Цей показник дає можливість визначити скільки гривень доходу отримало підприємство з однієї гривні вкладеної в основні засоби чим більший цей показник тим кращим є економічний стан підприємства. Як бачимо на нашому підприємстві цей показник за останні два роки зріс більш ніж у два рази що свідчить як і про покращення економічного стану так і про те, що основні засоби з кожним роком амортизуються і їх вартість стає все меншою тому цей показник не є абсолютним для характеристики окупності основних засобів, а тільки констатує структуру їх окупності.

Фондомісткість. Вона є оберненим показником до фондоозброєності і характеризує забезпеченість підприємства основними засобами і показує скільки гривень основних засобів припадає на одну гривню доходу. Як бачимо на нашому підприємстві за два роки цей показник знизився на 1,015 пункти, що є негативним фактором, а також свідчить про зменшення залишкової вартості основних засобів.

Фондоозброєність. Показує скільки гривень основних засобів припадає на одного працівника. В нашому випадку цей показник знизився на 6948,5грн із-за підвищення кількості працівників і амортизації основних засобів.

Рентабельність ОЗ. Цей показник показує скільки прибутку припадає на одну гривню основних засобів. Як бачимо у нас за два роки цей показник зріс на 0,167пункти, і це більш як в два рази у порівнянні з попереднім-отож рентабельність їх підвищилась.

Рентабельність ресурсів. Вона визначає який чистий прибуток припадає на одиницю коштів, інвестованих у активи підприємства. На нашому підприємстві рентабельність капіталу має мінімальне значення і не велике зростання у порівнянні з попереднім періодом, що є негативним фактором хоча також може свідчити про обрання довгострокової перспективи при стратегічному плануванні.

Рентабельність капіталу. Цей показник характеризує відношення чистого прибутку до середньої суми власного і прирівняного до нього капіталу. І дає нам уявлення про те як ефективно окуплюються кошти вкладені власниками в підприємство в щорічні перспективі, а конкретно який відсоток власного капіталу окуплюється за рахунок чистого прибутку, за рік цей показник зріс на 0,02 пункти тобто на 25% від попереднього року він збільшився.

Обсяг власних обігових коштів. Тут ми бачимо суму наших оборотних коштів і вона збільшилась у порівнянні з попереднім роком у два рази, що є дуже позитивною ознакою. Він характеризує оборотні активи підприємства, що фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов’язань, Наявність власних обігових коштів означає не лише спроможність підприємства фінансувати свою власну поточну діяльність, а й можливість розширювати виробництво продукції тощо.

Коефіцієнт зносу. Характеризує частку вартості основних засобів яку списано на витрати виробництва в попередніх періодах і визначається відношенням суми зносу до їх первісної вартості. Якщо він перевищує 0,5 то основні засоби застарілі як у нашому випадку. І з кожним роком він збільшується. І це свідчить про потребу їх оновлення

Коефіцієнт оборотності обігових коштів. Він характеризує кількість оборотів оборотних коштів за звітний період. Що більше оборотів здійснюють обігові кошти, то вища ефективність їх використання. Але на нашому підприємстві в середньому зарік здійснюється лише 63% обороту, що свідчить про повільний оборот обігових коштів на нашому підприємстві.

Період одного обороту коштів. У 2005р. період обороту наших обігових коштів тривав більш як два роки, а у 2006р. вже трохи більше одного року, що є позитивною тенденцією.

Як бачимо характеристика даних показників показує їх неоднозначність. Але вона засвідчує загальну тенденцію до покращення фінансово-економічного стану нашого підприємства. Хоча проведення більш глибокого аналізу розбивається на три основних етапи:

По-перше відбувається аналіз організаційної і виробничої структури підприємства і рентабельності діяльності

На другому етапі формуються центри відповідальності (центри прибутків).

По-третє в ході аналізу розраховуються основні показники діяльності центрів відповідальності: кінцевий прибуток, окупність інвестиційних проектів центра тощо. Загальну суму прибутку, заробленого підприємством, необхідно розподілити, по-перше, по виробничим підрозділам, по-друге, по функціональним підрозділам. Прибуток перерозподіляється після виплати податків, тобто, враховуються всі можливі доходи та витрати.

1.2.Фінансова діяльність ЗАТ”Житомирпромспецбуд”: зміст та характеристика

Підприємства, якi працюють в умовах ринкових вiдносин, несуть повну вiдповiдальнiсть за своїми зобов'язаннями перед ланками фінансово - кредитної системи, постачальниками, своїми працівниками, а також за результати своєї виробничо-фiнансової дiяльностi. Здатнiсть пiдприємства своєчасно погашати свої борговi зобов'язання характеризують фiнансовий стан пiдприємства.

Пiд фiнансовим станом пiдприємства також розумiють рiвень його забезпеченостi вiдповiдним обсягом фiнансових ресурсiв, необхiдних для здiйснення ефективної господарської дiяльностi та своєчасного здiйснення грошових розрахункiв за своїми зобов'язаннями.

Фiнансовий стан - це одна з найважливiших характеристик виробничо-фiнансової дiяльностi пiдприємств. Вiн може бути добрим чи поганим.

Кожне пiдприємство повинно прямувати до позитивного фiнансового стану, тобто до створення достатнього обсягу фiнансових ресурсiв,що виступає гарантом своєчасностi розрахункiв з постачальниками, бюджетом та iншими ланками фiнансової системи, подальшого економiчного та соцiального розвитку.

Оцiнка фiнансового стану пiдприємства повинна здiйснюватись за допомогою вирахування системи економiчних показникiв, якi характеризують господарсько-фiнансове становище господарюючих суб'єктiв.

Метою оцiнки фiнансового стану пiдприємства виступає пошук резервiв збiльшення його прибутковостi, рентабельностi i платоспроможностi.

Основними показниками, якi характеризують фiнансовий стан

підприємства є:

- прибутковiсть (рентабельнiсть);

- оптимальний розподiл прибутку;

- наявнiсть оптимальних розмiрiв власних оборотних активiв, якi забезпечують нормальний процес виробництва та реалiзацiї продукції;

- наявнiсть власних джерел формування оборотних активiв в обсязi, достатньому для їх покриття;

- платоспроможнiсгь пiдприємства та iнше.

Якщо пiдприємство досягає у вказаних напрямках необхiдних оптимальних параметрiв, його фiнансовий стан стiйкий. Якщо ж пiдприємство не отримує, скажiмо, прибуток у розмiрах, якi б забезпечували необхiдний прирiст власних фiнансових ресурсiв, його фiнансовий стан не може бути стiйким. Тому розгляд змiсту, порядку розрахунку вказаних показникiв, їх взаємозв'язку i впливу на фiнансовий стан пiдприємства є досить суттєвим.

Визначення фінансового стану на нашому підприємстві здійснює бухгалтерія. Вона визначає основні показники, що потім доводяться до керівництва для прийняття управлінських рішень.

Найважливiшим показником фiнансового стану пiдприємства є лiквiднiсть, сутнсть якої нроявлясться у можливостi пiдприємства у будь-який момент розрахуватися за своїми зобов'язаннями за допомогою майна, яке є на балансi, тобто в тому, як швидко пiдприєство може продати свої активи, отримати грошовi кошти i погасити вої борги,заборгованостi перед постачальниками, перед банком по поверненню кредитiв, перед бюджетом та позабюджетними централiзованими фондами по сплатi податкiв та платежiв, перед робiтниками по виплатi заробiтної плати та iнше.