Реферат на тему:
Проблема співвідношення рентабельності і ліквідності
План
Вступ
1. Характеристика складових елементів довгострокової фінансової політики
1.1 Способи довгострокового фінансування
2. Поняття рентабельності
3. Система показників рентабельності
4. Поняття ліквідності
Висновок
Список використаної літератури
Узагальнюючим показником економічної ефективності виробництва є показник рентабельності. Рентабельність означає прибутковість, прибутковість підприємства. Вона розраховується шляхом зіставлення валового доходу або прибутку з витратами або використовуваними ресурсами.
На основі аналізу середніх рівнів рентабельності можна визначити, які види продукції і які господарські підрозділи забезпечують велику прибутковість. Це стає особливо важливим в сучасних, ринкових умовах, де фінансова стійкість підприємства залежить від спеціалізації і концентрації виробництва.
Метою даної роботи є вивчення показників рентабельності і застосування їх у фінансовому аналізі і планеруванні діяльності підприємства.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступний круг завдань:
дати визначення поняття рентабельності, розкрити його значення для фінансового аналізу і охарактеризувати основні сфери його застосування;
розгледіти систему показників рентабельності відповідно до їх класифікації на показники рентабельності господарської діяльності, фінансовій рентабельності і показники рентабельності продукції;
Завдання аналізу ліквідності балансу в ході аналізу фінансового стану підприємства виникає у зв'язку з необхідністю давати оцінку кредитоспроможності підприємства, тобто його здатності своєчасно і повністю розраховуватися по всіх своїх зобов'язаннях, оскільки ліквідність - це здатність підприємства сплатити свої короткострокові зобов'язання, реалізовуючи свої поточні активи.
Конкретні форми і методи реалізації завдань управління фінансами визначаються фінансовою політикою підприємства, основними елементами якої виступають:
облікова політика;
кредитна політика;
політика управління грошовими коштами;
політика відносно управління витратами;
дивідендна політика.
Свою облікову політику підприємство повинне будувати відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку. При визначенні кредитної політики вирішується питання про забезпеченість оборотними коштами, зокрема, розмір власних оборотних коштів і потреби в позикових засобах (комерційних, короткострокових, банківських кредитах). У разі потреби залучення довгострокового кредиту вивчають структуру капіталу і фінансову стійкість підприємства.
Самофінансування і бюджетне фінансування господарюючих суб'єктів.
Вибір джерела фінансування слід почати з розгляду наступних питань:
1. Якого розміру фінансування потрібне?
2. Які розміри юридичної особи, котрі одержують кошти?
3. Яку частку контролю ви готові віддати?
4. Який ступінь риски проекту?
Кількість необхідних засобів обмежує вибір джерел фінансування таким чином:
Для фінансування в крупних розмірах пріоритетними джерелами є: іноземні банки, стратегічні інвестори, публічна емісія, облігації і конвертовані облігації. Фінансування в середніх і малих розмірах цілком можливо здійснити з наступних джерел: російські банки, приватні інвестиційні фонди (залежить від фонду), "фонди допомоги", лізинг.
Розмір підприємства визначає джерело фінансування виходячи з таких передумов:
деякі джерела фінансування вимагають, щоб підприємство було добре відоме, для того, щоб добитися успіху (публічна емісія, випуск облігацій, випуск конвертованих облігацій)
акції крупніших підприємств зазвичай бувають більш ліквідними; це є предметом уваги деяких джерел фінансування (портфельні інвестори - приватні фонди)
деякі фонди "допомоги", навпаки, мають мандат на інвестування в малі і середні підприємства
Різні джерела короткострокового фінансування вимагають різні види забезпечення:
Стратегічні інвестори хочуть здійснювати контроль над оперативними і іншими рішеннями. Приватні фонди і фонди "допомоги" можуть захотіти мати представника в раді директорів. Іноземні банки можуть мати строгі умови надання кредитів. Російські банки менше зацікавлені в здійсненні контролю. Публічні емісії акцій, облігацій, і так далі прагнуть диверсифікувати склад акціонерів, протидіючи отриманню крупного пакету акцій одним акціонером
Ступінь риски проекту знижує круг потенційних джерел фінансування:
Фонди допомоги, що мають політичні мотиви для інвестування в різні проекти в Росії, більше схильні розглядувати ризиковані інвестиції. Стратегічні інвестори, що знають бізнес і зв'язки, що мають, які можуть понизити ризики конкретних проектів, можуть також розглядувати фінансування проектів, які інші джерела відмовляються розглядувати, або за фінансування яких вони вимагають надмірно високий рівень доходу. Російські банки надзвичайно побоюються риски, але розуміють політичні і специфічні для Росії ризики. Іноземні банки зазвичай є такими, що найбільш побоюються риски джерелом довгострокового фінансування.
В економіці визначається декілька понять рентабельності. Так, одне з його визначень звучить таким чином: рентабельністю (rentabel - прибутковий, прибутковий) є показник економічної ефективності виробництва на підприємствах, який комплексно відображає використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів.
На думку інших авторів рентабельність - показник, що є відношенням прибули до суми витрат на виробництво, грошовим вкладенням в організацію комерційних операцій або сумі майна фірми. Так або інакше, рентабельністю є співвідношення доходу і капіталу, вкладеного в створення цього доходу. Зв'язавши прибуток з вкладеним капіталом, рентабельність дозволяє порівняти рівень прибутковості підприємства з альтернативним використанням капіталу або прибутковістю, отриманою підприємством за схожих умов риски. Ризиковані інвестиції вимагають вищого прибутку, щоб вони стали вигідними. Оскільки капітал завжди приносить прибуток, для виміру рівня прибутковості прибуток, як винагорода, за ризик зіставляється з розміром капіталу, який був необхідний для утворення цього прибутку. Рентабельність є показником, що комплексно характеризує ефективність діяльності підприємства. При його допомозі можна оцінити ефективність управління підприємством, оскільки отримання високого прибутку і достатнього рівня прибутковості багато в чому залежить від правильності і раціональності ухвалюваних управлінських рішень. Тому рентабельність можна розглядувати як один з критеріїв якості управління.
За значенням рівня рентабельності можна оцінити довгострокове благополуччя підприємства, тобто здатність підприємства отримувати достатній прибуток на інвестиції. Для довгострокових кредиторів інвесторів, що вкладають гроші у власний капітал підприємства, даний показник є надійним індикатором, ніж показники фінансової стійкості і ліквідності, що визначаються на основі співвідношення окремих статей балансу.
Встановлюючи зв'язок між сумою прибули і величиною вкладеного капіталу, показник рентабельності можна використовувати в процесі прогнозування прибули. В процесі прогнозування з фактичними і очікуваними інвестиціями зіставляється прибуток, який передбачається отримати на ці інвестиції. Оцінка передбачуваного прибутку базується на рівні прибутковості за попередні періоди з урахуванням прогнозованих змін. Крім того, велике значення рентабельність має для ухвалення рішень в області інвестування, планерування, при складанні кошторисів, координуванні, оцінці і контролі діяльності підприємства і її результатів.
Таким чином, можна зробити вивід, що показники рентабельності характеризують фінансові результати і ефективність діяльності підприємства. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і систематизувалися відповідно до інтересів учасників економічного процесу.
Рентабельність буває наступних видів:
а) спільна рентабельність об'єднань, підприємств визначається відношенням балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів і розраховується по формулі:
П / R = Оф + О (1.3)
де R - рівень рентабельності%
Р - прибуток
Оф - середньорічна вартість основних виробничих фондів
Про - середньорічна вартість нормованих оборотних коштів
б) фактична спільна рентабельність визначається відношенням балансового прибутку до фактичної середньорічної вартості виробничих основних фондів і нормованих оборотних коштів, не прокредитованих банком. Фактичні залишки нормованих оборотних коштів встановлюються виходячи з їх залишку по балансу за вирахуванням заборгованості постачальникам по платіжних вимогах, що акцептуються, термін оплати яких не настав, і постачальникам по не фактурованих постачаннях, а також зносу малоцінних і швидко зношуваних предметів і резерву на відшкодування планових втрат і майбутніх витрат.
Рівень рентабельності залежить не лише від суми прибули, але і від фондомісткості виробництва. На підприємствах, об'єднання важкої промисловості з високою фондомісткістю виробництва рівень рентабельності по відношенню до виробничих фондів нижчий, ніж в об'єднаннях, на підприємствах легкою і особливо харчовою промисловості. Із збільшенням суми прибули і зменшенням вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів рентабельність підвищується, і навпаки.
в) розрахункова рентабельність є, відношення балансового прибутку за вирахуванням плати за виробничі фонди, фіксованих платежів, відсотків за банківський кредит, прибутку цільового призначення (прибуток від реалізації товарів широкого споживання, нових товарів побутової хімії і т.п.), а також прибули, отриманою по причинах, не залежних від діяльності об'єднання, підприємства, до середньорічної вартості основних виробничих фондів (за вирахуванням основних фондів, за якими надані пільги по платі) і нормованих оборотних коштів.