Процес відмивання „брудних” грошей є катастрофою для правопорядку і економіки як на національному, так і на загальносвітовому рівні. Він згубно впливає на загальну соціально-економічну ситуацію, завдає відчутних моральних збитків кредитним установам, підриває довіру добропорядних вкладників.
Коли йдеться про тіньову економіку, слід зважити не лише на її „сіру" складову, але й „чорну", - кримінальну. Відмиті кримінальні кошти сприяють криміналізації "сірого” сектора тіньової економіки, стимулюють розвиток наркобізнесу, торгівлю зброєю, торгівлю людьми, розвиток проституції і контрабанди.
Перетворення кримінальних грошових коштів на легальні має досить давню історію. Більшість дослідників вважає, що першими довелося мати справу із цією проблемою США протягом 20-тих - 30-тих років за часів, так званого, „сухого закону", коли Мейєр Ланскі, що відкрив у 1932 р. банківський рахунок у Швейцарії, уперше здійснив офіційно встановлений акт пересилання „брудних” грошей за кордон.
Утім ще у 1728 р. граф Меншиков був відправлений у заслання Петром II і позбавлений усього свого майна, набутого внаслідок безперервного і необмеженого хабарництва, та ще 13 млн. рублів, із котрих 9 млн. знаходилися саме в іноземних банках. Вочевидь історія містить багато ще більш давніх прикладів цього явища.
Протягом минулих років із ускладненням відносин у сфері економіки, появою нових видів і способів економічної діяльності, певними змінами у законодавчому регулюванні існуючих фінансових та господарських відносин змінилися також і форми злочинної поведінки.
Наприкінці 80-х років більшість розвинутих держав світу почали активізувати спільну діяльність щодо налагодження ефективної і дійової системи боротьби із, так званим, ”відмиванням” „брудних” капіталів. Наразімайже усі цивілізовані країни світу визнають ефективну систему правового регулювання важливим засобом протидії „відмиванню" кримінальних коштів, боротьби з організованою злочинністю і протистояння подальшій криміналізації економічної системи держави.
В Україні сьогодні склалися об’єктивні економічні умови для активного відмивання грошових коштів. Незаконний обіг наркотиків, незаконна підприємницька діяльність, торгівля зброєю та людьми, підпільний гральний бізнес - це далеко не повний перелік видів злочинної діяльності, що приносять значні доходи, які злочинці прагнуть легалізувати, а тому числі й через банківську систему.
Останнім часом в Україні значного поширення набуло створення та використання фіктивних підприємств для приховування прибутків від оподаткування, конвертування коштів. Посадові особи фінансово-кредитних та банківських установ сприяють зростанню зловживань з фінансовими ресурсами, спрямовують грошові потоки на обслуговування угод через фіктивні структури, безпосередньо беруть участь у відмиванні "брудних" коштів, відтоку цінностей за кордон, і, як наслідок, своїми діями створюють умови нестабільності в економіці держави.
В Україні у зв’язку з наступом “тіньових" економічних відносин викрадені або виведені з-під оподаткування кошти у різні способи фінансових махінацій у сфері безготівкового платіжного обороту безпосередньо обмінюються на готівку через конвертаційні фіктивні фірми і банки. Тобто, незаконно здобуті безготівкові гроші, що вже наявні у банківській системі, фактично вилучаються з банківського обороту і вводяться до “тіньового” готівкового обігу. Специфіка “відмивання" незаконних коштів в Україні полягає не у введенні злочинних доходів до легітимної сфери капіталообороту, а, навпаки, - в їх вилученні з легітимної сфери у вигляді готівки, що є джерелом функціонування “тіньового” сектора економіки. В умовах глобалізації “тіньової" економіки в Україні вилучення коштів з легітимного обороту як з метою ухилення від оподаткування, так і їх розкрадання, для багатьох організованих злочинних угруповань стало професійним видом “підприємницької” діяльності. Сформовано мережу фіктивних конвертаційних фірм, що функціонують у міжзвітний податковий період та постійно оновлюються, напрацьовуються чисельні схеми конвертації безготівкових коштів у готівку (практично, саме це і є процесом “відмивання”), встановлюються необхідні контакти в банках, що стали центральною ланкою у технологічному ланцюгу саме такого виду “відмивання" коштів (переміщення незаконно здобутих безготівкових коштів до “тіньового” сектору економіки, але вже у вигляді готівки у національній валюті або у вільноконвертованій іноземній валюті (ВКВ) чи у безготівковій ВКВ), коли вкрадені кошти відправляються за кордон через систему лоро - (конвертаційних) рахунків.
Подолання таких кризових явищ в економічній сфері нашої країни неможливе без урахування міжнародного досвіду боротьби правоохоронних органів країн світу з відмиванням коштів, отриманих злочинним шляхом. З метою надання допомоги правоохоронним органам зарубіжних країн у протидії цьому виду злочинності спеціальним підрозділом по боротьбі з відмиванням грошей (FATF), створеним учасниками "великої сімки" у 1989 році, розроблені рекомендації, які є свого роду міжнародними стандартами для боротьби з відмиванням грошей, отриманих незаконним шляхом.
Відмиті гроші дають організованій злочинності неабиякі переваги в легальній конкуренції: дозволяють пропонувати надзвичайно високі ціни на торгах й аукціонах; спираючись на неоподатковані накопичення, мати необмежений доступ до кредитів та можливість одержувати ще більший неоподаткований капітал через свої закордонні банки. Інвестування відмитих грошей у легальні підприємства дозволяє легально повертати відмитий капітал і забезпечує невичерпне джерело "чистих" грошей на покриття повсякденних витрат.
Прийомів "відмивання" коштів стільки, скільки їх здатний винайти людський розум. Проте їх розмаїття - це не більш ніж варіації на одну й ту саму тему. Незліченні фінансові маніпуляції мають загальні характерні риси. В основу діяльності всіх злочинних організацій покладено один і той же принцип із незначними по суті змінами. Спочатку, як правило, гроші вводяться до національної фінансової системи, а потім переказуються за кордон, де починають циркулювати у банківських та фінансових системах інших країн. Наступна операція - це повернення коштів на батьківщину у вигляді переказу або перерахування грошових сум за різними благопристойними підставами.
Предмет "відмивання" є максимально розширеним і визначається за допомогою терміна "успадковані цінності", тобто усіх можливих майнових вигод, у тому числі валюти, грошей, цінних паперів, майнових прав, металів, дорогоцінних каменів, рухомого і нерухомого майна тощо. Причому під „успадкованістю" мається на увазі саме перехід цінностей від одного власника до іншого, якщо самі цінності, спосіб переходу, інші обставини, за яких відбувається зміна власника або володільця, є злочинним чи пов’язаним із злочином.
Легалізація незаконно отриманих коштів здійснюється у кілька фаз (стадій). Найпоширенішою є, так звана, "трифазна" модель відмивання грошей. Для неї є характерними три стадії (три етапи) процесу легалізації злочинних доходів: розміщення, розшарування. інтеграція.
На першій стадії відбувається попереднє відмивання брудних грошей. У банківському секторі її проявом є дії, спрямовані на уникнення обов’язкової у багатьох країнах ідентифікації клієнтів. У європейських державах саме ця стадія вважається найкритичнішою.
Основні форми першої стадії процесу відмивання брудних грошей такі:
шахрайство із використанням підставних осіб та фірм:
обмін банкнот невеликої номінальної вартості на банкноти більших номіналів:
підкуп або залякування банківського персоналу, відповідального за здійснення ідентифікації клієнтів:
підробка документів із метою приховування справжнього джерела походження грошей або їх місцезнаходження:
смерфінг - переказ грошових коштів у банківські чеки, облігації, цінні папери на пред’явника тощо (при цьому купівля здійснюється на дещо меншу суму, ніж та, за якої ідентифікація клієнта є необхідною);
структуринг - здійснення платежів невеликими сумами на один і той же банківський рахунок:
використання підприємств зі значним готівковим обігом, до легальної виручки яких додають брудні гроші:
створення власних фіктивних підприємств, котрі декларують брудні гроші як легальну виручку.
Мета другої стадії процесу відмивання грошей (стадії розшарування) - відокремлення злочинних доходів від джерела їх походження шляхом проведення низки фінансових операцій, у результаті яких обривається ланцюжок слідів і забезпечується анонімність майнових цінностей.
Операції другої стадії мають, як правило, міжнародний характер. Для їх здійснення широко використовуються підставні особи та фірми, які виставляють фіктивні рахунки як основу для здійснення грошових переказів.
Характерним для цієї стадії процесу відмивання грошей є також придбання цінних паперів на вторинному ринку (щоб приховати первинне джерело походження коштів, їхкупівля та продаж здійснюються із залученням брокерів або дилерів брокерської фірми).
Найважливішим методом розшарування сьогодні є електронний переказ коштів. Правоохоронні та податкові органи багатьох країн занепокоєні проблемою електронних платежів, які можна виконувати анонімно і на будь-які відстані, що створює ідеальні умови для уникнення сплати податків, вимивання грошей та іншої злочинної діяльності.
Нині у проведенні операцій другої стадії велику роль відіграють офшорні зони та країни із м’яким податковим режимом і слаборозвинутою системою фінансового контролю. Гроші переказуються на рахунки офшорних фірм на підставі фіктивних експортно-імпортних контрактів, як правило, із завищеними цінами.
Третьою стадією є інтеграція. Гроші набувають нового, легального джерела походження та інвестуються у легальну економіку. Відмиті кошти, як правило, інвестуються у підприємства, які у подальшому можуть бути використані у кримінальній діяльності.