Такого типу знижки доцільні у випадках використання інвестицій на науково-дослідні й інноваційні роботи та на заходи з енергозбереження.
Гостро актуальним є звільнення нарахувань і сплати ПДВ на інвестиційні операції: на емісію акцій корпорацій, проектно-конструкторські і наукові роботи, послуги капітального будівництва, купівлю основних засобів, що вносяться до статутного фонду підприємства, а також на купівлю механізмів, деталей, комплектуючих виробів і матеріалів для їх ремонту й модернізації. Це серйозно вплине на зростання інвестиційного попиту, який зараз знаходиться у пригніченому стані.
За європейськими стандартами має бути вдосконалене оподаткування транспортних засобів. Зокрема, доцільно оподатковувати нових власників лише в момент реєстрації транспортного засобу. Це не стосується вантажних автомобілів та автобусів, оподаткування яких включатиме як сплату при реєстрації, так і щорічну (або помісячну) сплату за їх експлуатацію. Ставка податку при реєстрації має встановлюватися у відсотках до вартості автомобіля (мотоцикла, фургона, автобуса і т.ін.). Її значення повинно знижуватися в залежності від стр. користування транспортним засобом та відповідно зменшенню через це його вартості.
Потребує змін система нарахувань, адміністрування й управління соціальними внесками до солідарного пенсійного й фондів загальнообов'язкового соціального страхування. По-перше, потрібне справляння цих внесків кожним суб’єктом як одного платежу. По-друге, необхідне нарахування цього внеску на фонди зарплати (утримання) військовослужбовців та деяких інших категорій працюючих, для яких сьогодні сплата внесків до пенсійного фонду не здійснюється. По-третє, має бути знижена планка максимальної місячної суми витрат на оплату праці в розрахунку на 1 працівника, понад яку єдиний соціальний внесок на застосовується, наприклад, до рівня, що не перевищує 300% середньої зарплатні в економіці. По-четверте, усі доходи відповідних пенсійного й соціальних фондів повинні витрачатися виключно за призначенням – на виплату пенсій, допомог, компенсацій тощо. Витрати на утримання керівного апарату, оплату послуг, що йому надаються, капітальні витрати на розбудову системи цих фондів і т.ін. повинні фінансуватися за рахунок державного бюджету.
Необхідним є й вдосконалення обчислення індивідуальних доходів (прибутків) громадян. Зокрема, потрібно відокремити доходи, отримані від лотерей, виграшів, подарунків, спадку від непрямих родичів. Вони оподатковуватимуться за поданими деклараціями за підсумками р.. Дивіденди, отримані фізичними особами і не реінвестовані в акції чи активи підприємства оподатковуються біля місця отримання доходу і не включаються у загальну суму прибутків громадян за підсумками р..
Усі інші доходи громадян, які не отримані як пенсії, соціальні допомоги, субсидії, оплата соціальних послуг тощо і до складу яких входять заробітна плата, доходи від здачі в оренду майна, контрактна оплата приватних послуг, доходи від власного бізнесу, винагороди, гонорари, роялті тощо обраховуються окремо і можуть оподатковуватися біля місця отримання доходу (за мінімальною ставкою). Неоподатковані доходи цієї групи декларуються платниками податків за підсумками р..
Досягнення більш рівномірного й справедливого розподілу податкового навантаження передбачає поєднання у встановленні податків двох принципів: перший – пропорційного оподаткування, другий – відхилення від пропорційності, виходячи із соціально необхідних міркувань. Так, необхідним є, по-перше, збереження повернення частини податку (вирахування з бази оподаткування) з індивідуальних доходів громадян, які витрачені ними на оплату послуг медицини, освіти, оздоровлення, на благодійницькі внески, процентні ставки на житлові кредити тощо. По-друге, не повинні оподатковуватися пенсії, страхові виплати, державні соціальні допомоги малозабезпеченим тощо. По-третє, необхідна диференціація самої ставки оподаткування індивідуальних доходів в залежності від розмірів та виду доходу (що було викладено раніше). По-четверте, система акцизних платежів повинна встановлювати більш високі ставки на більш дорогі товари. По-п'яте, податок з нерухомості житлових об’єктів має здійматися лише із доходів сімей, які володіють надвеликими житловими об'єктами.
Досягнення прозорості податкової системи пов'язане з визначеністю і однозначністю норм податкового законодавства та недопущенням свавільного й одностороннього його тлумачення податковими органами.
Необхідна інтеграція усіх державних структур, що здійснюють податкові функції, зокрема, державної податкової адміністрації, пенсійного фонду, державних соціальних фондів, державної митної служби в єдину державну податкову службу. Можливо, шляхом створення координуючого органу та єдиної служби збору податків.
Зі складу державної податкової служби мають бути виведені підрозділи, що виконують правоохоронні, оперативно-розшукові та слідчі дії, та на їх основі необхідно утворити Національну службу (бюро) розслідувань для зовнішнього контролю та проведення слідства у сфері митних і податкових відносин. Така структура мала б бути підпорядкована Кабінету Міністрів України і здійснювала б контроль за податковими органами, митницею, органами внутрішніх справ та інших.
Державна податкова служба має позбутися функцій перерозподілу податкових надходжень, надання відстрочок платежів, проведення взаємозаліків з податкових зобов'язань тощо[34]. Її місія – збір податків, взаємовідносини з платниками, в тому числі повернення надлишково сплачених сум, відшкодування збитків платникам, завданих діями податківців, та відшкодування від’ємного сальдо ПДВ. До цього, звичайно, додаються функції перерахування податкових зборів на рахунки державного та місцевих бюджетів, Пенсійного фонду і фондів соціального страхування.
Функції збору і перерахування податків повинні бути прямо покладені на регіональні та місцеві органи податкової служби.
Потребує оптимізації структура державної податкової служби з урахуванням нового перерозподілу функцій між її органами з відповідною зміною складу підрозділів і перенесенням головного навантаження в роботі на регіональні відділення служби.
ВИСНОВКИ
Проведені в дипломному проекті дослідження сучасного стану адаптації податкового законодавства України до європейських норм показали, що протягом останніх 7 років після набрання чинності Угоди про партнерство та співробітництво між Європейськими Співтовариствами та Україною зроблено чимало кроків на шляху наближення податкового законодавства України до норм і стандартів податкового права ЄС.
Проведений згідно завдань дипломного дослідження аналіз та оцінка рівня виконання ст.51 «Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Співтовариством та Україною», згідно якій Україна повинна здійснити заходи щодо поступового приведення національного законодавства, у тому числі і податкового, у відповідність до законодавства Європейського Союзу, показав, що чинна податкова система в Українімає ряд особливостейпорівняноз податковими системами європейських країн:
1) В Україні діє одна з найнижчих ставок оподаткування доходів фізичних осіб і вищий рівень оподаткування прибутку підприємств. Перше є наслідком запровадження пропорційного податку, що справляється у перехідному періоді з 2004 р. за ставкою 13% (з 1 січня 2007 р. запроваджена ставка 15%). У деяких країнах ЄС також здійснено перехід до пропорційного оподаткування доходів громадян, однак за значно вищою ставкою, зокрема, в Естонії – 26%, в Латвії – 25%. Друге є наслідком не стільки розміру податкової ставки, як ширшої податкової бази, про що свідчить порівняльний аналіз коефіцієнта продуктивності податку на прибуток.
Нормативно-правова база оподаткування в Україні залишається доволі неоднорідною, окремі законодавчі норми – недостатньо узгодженими, а інколи й суперечливими. Неточність формулювань призводить до нарощування кількості підзаконних актів, податкових роз’яснень, навантаження на судову систему у зв’язку із зростанням кількості позовів щодо порушень податкового законодавства.
2) Порушується цілісність податкової системи України внаслідок співіснування в ній двох підсистем оподаткування – стандартної і спрощеної. Використання в Україні спрощеного режиму оподаткування суб’єктів малого підприємництва зумовило виникнення низки проблем, пов’язаних із справлянням податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб і відрахувань до державних фондів соціального страхування, мінімізації доходів при оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють господарські операції з суб’єктами малого бізнесу.
У країнах ЄС спрощені системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва, аналогічні єдиному податку в Україні, не використовуються. Натомість набули поширення інші форми державної підтримки цього типу підприємств:
звільнення деяких видів підприємств від необхідності ведення звітності про результати господарської діяльності та запровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку і звітності;
запровадження спеціальних режимів оподаткування податком на додану вартість деяких видів операцій характерних для фермерських господарств і сільськогосподарських кооперативів;
використання податків на оціночний (вмінений) дохід і мінімальних податків.
3) Недосконалою є система солідарного формування і розподілу коштів Пенсійного та інших фондів соціального страхування, що базується на високих зборах. Податкові платежі становлять значно більшу питому вагу у доходах низько- та середньооплачуваних працівників, ніж у доходах високооплачуваних працівників.