Таким чином:
а) в Зведеному бюджеті України (Державний бюджет + місцеві бюджети)
у 2006 році переважає доля прямих податків (45%) при долі непрямих податків 40,0%.
б) у Державному бюджеті України, який формується за рахунок всіх непрямих податків та частини прямих податків, частка непрямих податків у 2006 році досягла 48% та є переважною.
Чинна податкова система потребує якісного реформування. Таке реформування має здійснюватися цілеспрямовано, системно, відкрито, виважено за складовими і поступово у часі.
Це потрібно аби відбулося вирішення спектру цільових задач системного реформування. До них треба віднести: забезпечення результативності змін; залучення до процесу всіх суб’єктів відносин; базування на інтересах громадянського суспільства і всіх громадян України; забезпечення адекватного і прогнозованого реагування суб’єктів сплати податків на зміни, що запроваджуються, їх прилаштування до нових вимог. Окрім того, процес трансформації не може допустити будьякого, навіть тимчасового зменшення ресурсів державнофінансового перерозподілу, оскільки це може стати політичною причиною зупинки нововведень. Такий підхід вимагає розробки збалансованої, взаємоузгодженої, послідовно й динамічно виконуваної стратегії реформування податкової системи.
Очевидно, ця стратегія має включати мету і засоби її досягнення. Метою є запровадження бажаної, конкурентноспроможної, оптимізованої моделі та новоякісної системи відносин оподаткування, які виникнуть внаслідок реформаційних дій. Така майбутня модель має відповідати певним імперативним базовим принципам і вимогам. Їх пропонується визначити таким чином [49]:
досягнення довготривалої стабільності норм, складу, ставок й предмету оподаткування;
розуміння такої стабільності як наперед визначеної, публічно оголошеної й фактично запроваджуваної динаміки норм оподаткування, скорочення складу податків, поступового зниження ставок й вдосконалення предмету оподаткування;
поступове зниження вагомості й досягнення оптимального (врівноваженого) значення загального податкового тягаря та його розподілу відносно оподаткування доходів суб’єктів господарювання й доходів сімей. Оптимальним треба вважати таке значення податкового навантаження, за яким би максимізувалися фіскальні результати при умові мінімізації (найкращої сприйнятності платниками) податкових вимог;
поступова трансформація структури податкового навантаження в напрямах: досягнення кращої рівномірності розподілу цього навантаження; максимізації широти бази оподаткування за допомогою кожного податку (охоплення всіх можливих платників); більшої справедливості у розподілі тягаря; сприяння становленню громадянського суспільства і соціальнокультурного розвитку української громади;
виконання законодавчо встановлених, суспільно прийнятних, чітких, але обмежених за місцем, предметом і тривалістю стимулюючих функцій податкової системи, які об’єктивно необхідні через надзвичайні викривлення й диспропорції у пострадянській економіці України;
прозорість, визначеність та уніфікованість норм податкових відносин. Під цим розуміється здійснення наступного: заборони між та внутрішньогалузевої диференціації податкових зобов’язань; скасування права самочинного прийняття підзаконних відомчих актів; усунення дискримінації платників за ознаками форми власності, правового статусу, рівня прибутковості, країни походження капіталу підприємства тощо; публічної звітності держави за збір та використання податків, їх декларування в Інтернеті в онлайн режимі; вільного доступу ЗМІ та громадськості до інформації податкової служби тощо;
зменшення частки непрямих податків у загальному їх кошику, скасування умов й обставин штучного й непрозорого їх застосування;
найбільше зменшення ставок оподаткування з тих платежів, які найбільш складні у визначеності, контролі й адмініструванні, що дозволяє довільно тлумачити обсяги податкових зобов’язань та знаходити шляхи уникнення цих зобов’язань;
поступове досягнення оптимального співвідношення між сплатою податків до центрального та місцевих бюджетів, яке забезпечить найбільш продуктивне використання доходів для збільшення загального суспільного споживання, в тому числі шляхом більш повного використання можливостей місцевого самоврядування й саморозвитку регіонів без додаткових централізованих трансфертів;
становлення рівноправних відносин між податківцями й платниками, зокрема, перехід до судового вирішення суперечок між ними, внесення законодавчих змін, які обмежать бюрократичні права й свободу дій податківців, а при двозначності законодавства - трактуватимуть норми на користь платників податків.
Ключовим питанням податкової реформи є встановлення оптимуму - найкращих ставок окремих видів загальнодержавних податків, а також встановлення індивідуальної швидкості зниження цих ставок.
Розглядаючи основні види податків - ПДВ, з прибутку, з індивідуальних доходів, соціального внеску, нарахованого на фонд заробітної плати, - доцільне наступне аргументування динаміки їх зниження.
а) найнедосконалішим, невизначеним, обтяжливим для господарських суб’єктів є податок з прибутку.
поперше, його обчислення є складним, потребує суворого обліку витрат та його перевірок, неможливість яких приводить податківців до висновку про встановлення жорстких вимог і дозволів на витрати, що є неприйнятним для виробництв. В основному через ці причини в Україні чиниться опір переходу на міжнародні стандарти бух обліку.
подруге, обмежуючи прибуток, податкове стягнення заважає здійснювати найнеобхідніші функції господарювання: накопичувати капітал, розширювати залучення робітників, прискорювати виробничі обороти, збільшувати пропозиції товарів і послуг. Це змушує підприємства приховувати обсяги виробництва, занижувати розмір дійсного фонду зарплати, гальмувати оновлення техніки і обладнання.
потретє, податкове навантаження на прибуток є найнерівномірнішим серед усіх інших податкових стягнень: в деяких секторах його взагалі не сплачують, в окремих - у фіксованих абсолютних сумах, а біля половини промислових підприємств та третина комерційних та фінансових структур не сплачують його через свою неприбутковість.
почетверте, власники підприємств, сплачуючи цей податок, зменшують власні доходи, тому для них він і є найнеприйнятнішим.
поп’яте, власні доходи власників підприємств, отримані з прибутку, підлягають додатковому оподаткуванню. Це є ще одним фактором господарської зацікавленості у тінізацаї операцій, бізнесу, прибутків.
Саме через ці причини пропонується зменшувати ставку податку з прибутку найшвидшими темпами й досягти за результатами реформи найменшого її значення - 10%;
б) динамічного зниження потребує й ПДВ.
поперше, цей податок - єдиний непрямий податок у основній групі.
подруге, він є ненадійним податком, особливо у кризові часи.
потретє, його використання супроводжується відомими зловживан нями (контрабанда імпорту і фіктивний експорт).
почетверте, відволікається з обігу оборотний капітал підприємств експортерів.
поп’яте, він спричиняє нерівномірний розподіл податкового наванта ження й основними його платниками є найбідніші групи населення. Значення цього податку за 6 років пропонується зменшити до 12%;
З урахуванням викладеного вище, пропонується наступна модель оптимізації основних загальнодержавних податків (табл.3.1 - 3.2) [49]:
Таблиця 3.1
Пропозиція оптимізації основних загальнодержавних податків
| Назва податку | Чинна ставка,% | Оптимальне значення ставки,% | Період зниження ставки, роки | Середній крок зниження ставки за 1 рік,% |
| Податок з прибутку | 25,0 | 10,0 | 5 | 3,0 |
| ПДВ | 20,0 | 12,0 | 6 | 1,67 |
| Податок з індивідуальних доходів | 15,0 | 12,0 | 3 | 1,0 |
| Єдиний соціальний внесок | 37,0 | 25,0 | 7 | 2,0 |
Отже значення ставок цих податків у період здійснення податкової реформи (20072013 рр) будуть наступні:
Таблиця 3.2
| 2006р. | 2007р. | 2008р. | 2009р. | 2010р. | 2011р. | 2012р. | 2013р. | |
| Податок з прибутку | 25,0 | 22,0 | 19,0 | 16,0 | 13,0 | 10,0 | 10,0 | 10,0 |
| ПДВ | 20,0 | 19,0 | 18,0 | 17,0 | 16,0 | 14,0 | 12,0 | 12,0 |
| Податок з індивідуальних доходів | 15,0 | 14,0 | 13,0 | 12,0 | 12,0 | 12,0 | 12,0 | 12,0 |
| Єдиний соціальний внесок | 37,0 | 36,0 | 35,0 | 33,0 | 31,0 | 29,0 | 27,0 | 25,0 |
Щорічна динаміка податку з індивідуальних доходів громадян буде різною для груп платників, які сплачуватимуть його за диференційованими ставками (табл.3.3):
Таблиця 3.3
| Групи платників | Ставка податку з індивідуальних доходів,% | |||||||
| 2006р. | 2007р. | 2008р. | 2009р. | 2010р. | 2011р. | 2012р. | 2013р. | |
| Дохід < 120% прожиткового мінімуму | 15,0 | 13,0 | 11,0 | 10,0 | 10,0 | 10,0 | 10,0 | 10,0 |
| Дохід ³ 120% прожиткового мінімуму | 15,0 | 14,0 | 13,0 | 12,0 | 12,0 | 12,0 | 12,0 | 12,0 |
| Доходи від виграшів, дарувань, спадкоємства, ренти | 15,0 | 15,0 | 15,0 | 15,0 | 15,0 | 15,0 | 15,0 | 15,0 |
Потрібні нова логіка використання основних непрямих податків (ПДВ, акцизів, ввізного, вивізного та державного мита, спеціальних зборів до державного пенсійного фонду та інші), диференціація ставок та поступове зниження вагомості цих платежів у загальному податковому навантаженні. Основні підходи тут наступні: