Розрахунок й оцінка фінансової стійкості підприємства (стр. 9 из 10)
Для якісної оцінки платоспроможності і ліквідності підприємства крім аналізу ліквідності балансу необхідно розраховувати наступні коефіцієнти ліквідності:
– коефіцієнт абсолютної ліквідності (КАЛ) – показує, у якій частці короткострокові зобов’язання підприємства можуть бути погашені за рахунок найбільш ліквідних активів (нормативне значення 0,2-0,25):
Кал = Л1/(Р1+Р2);
– коефіцієнт термінової (швидкої) ліквідності (Кшл) – показує здатність підприємства своєчасно розраховуватися по своїх короткострокових зобов’язаннях за умови своєчасного повернення дебіторської заборгованості (нормативне значення 1):
КШл = (Л1+Л2)/(Р1+Р2);
– коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) (КПЛ) – показує, у якій частці короткострокові зобов’язання підприємства можуть бути погашені за рахунок його поточних активів (нормативне значення 2-2,5):
КШл = (Л1+Л2+Л3)/(Р1+Р2).
Розрахуємо коефіцієнти ліквідності для досліджуваного підприємства у 2005 році (табл. 2.4).
Як показують розрахунки, на досліджуваному підприємстві усі три коефіцієнти ліквідності значно нижчі за нормативні значення, що свідчить про низький рівень платоспроможності.
Оскільки досліджуване підприємство за результатами проведеного аналізу є неплатоспроможним та фінансово нестійким, доцільно провести додатковий аналіз можливостей відновлення його платоспроможності. Висновок про неплатоспроможність підприємства може бути зроблений за визнанням структури балансу незадовільною.
Таблиця 2.17 – Коефіцієнти ліквідності підприємства
| Показник | Нормативне значення | Розрахункове значення | Відхилення від максимального значення | ||
| 2006рік | 2007рік | 2006рік | 2007рік | ||
| Коефіцієнт абсолютної ліквідності | 0,2-0,25 | 0,000 | 0,026 | -0,250 | -0,224 |
| Коефіцієнт термінової (критичної) ліквідності | 1 | 0,146 | 0,086 | -0,854 | -0,914 |
| Коефіцієнт покриття | 2-2,5 | 0,462 | 0,153 | -2,038 | -2,347 |
Підставою для визнання структури балансу незадовільною, а підприємства – неплатоспроможним є одна з наступних умов:
– коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) на кінець звітного періоду має значення менше за 2;
– коефіцієнт забезпеченості власними засобами на кінець звітного періоду має значення менше за 0,1.
Якщо хоча б один з даних коефіцієнтів є меншим за норматив, то розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності за період, який дорівнює 6 місяцям:
,де Кплп та Кплк – коефіцієнти поточної ліквідності на початок та кінець звітного періоду;
Т – тривалість звітного періоду у місяцях;
2 – нормативне значення коефіцієнту поточної ліквідності.
Коефіцієнт відновлення платоспроможності, що приймає значення більше за 1, свідчить про наявність реальної можливості у підприємства відновити свою платоспроможність протягом 6 місяців. Коефіцієнт відновлення платоспроможності менший за 1 свідчить про те, що у підприємства немає реальної можливості відновити протягом 6 місяців свою платоспроможність.
Якщо коефіцієнти поточної ліквідності та забезпеченості власними засобами мають значення більше нормативного, але зменшуються на кінець періоду, то розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності за період, рівний 3 місяцям:
.Коефіцієнт втрати платоспроможності, що приймає значення більше за 1, свідчить про наявність реальної можливості у підприємства не втратити свою платоспроможність протягом 3 місяців.
Коефіцієнт втрати платоспроможності менший за 1 свідчить про те, що у підприємства немає реальної можливості не втратити протягом 3 місяців свою платоспроможність.
Оскільки обидва коефіцієнти менше нормативних значень, то слід розраховувати коефіцієнт відновлення платоспроможності:
Квідн=(0,153+6/12(0,153-0,462)/2=-0,0008.
Значення коефіцієнту відновлення платоспроможності нижче 1, тому у досліджуваного підприємства немає можливості відновлення його платоспроможності протягом 6 місяців.
Оскільки підприємство має значні проблеми з платоспроможністю, доцільно визначити вірогідність його банкрутства, для чого можна скористатися моделлю Z-рахунку Альтмана:
Z=1,2*К1+1,4*К2+3,3*К3+0,6*К4+0,999К5,
де К1=власні оборотні кошти/всього активів;
К2=нерозподілений прибуток/всього активів;
К3=чистий прибуток/всього активів;
К4=власний капітал/короткострокові зобов’язання;
К5=чиста виручка від реалізації/всього активів.
Ступінь ймовірності банкрутства
| Значення Z-рахунку | Ймовірність банкрутства |
| ≤1,8 | Дуже висока |
| 1,81-2,7 | Висока |
| 2,71-2,9 | Існує ймовірність |
| ≥3 | Дужее низька |
Для досліджуваного підприємства Z-рахунок Альтмана складає:
Z=-0,29778-0,17765+0,21008+1,50665+1,34122=2,33108.
Це означає високу ймовірність банкрутства підприємства, що підтверджує результати попередніх розрахунків.
Розділ 3. Шляхи підвищення фінансового стану підприємства
3.1Проектування заходів, спрямованих на поліпшення фінансово-господарського стану підприємства
В стратегічному плануванні виділяються чотири основні напрямки подальшого розвитку підприємства:
1) розроблення (створення) нових видів продукції, тобто розробка, виробництво і продаж нових товарів на вже існуючих для підприємства ринках;
2) розширення ринків збуту, тобто продаж виготовлених товарів на нових ринках;
3) диверсифікація виробничо-збутової діяльності, тобто розробка і виробництво нових товарів з послідуючим продажем їх на нових ринках.
Якщо, наприклад, підприємство поставило перед собою завданих дальшого росту, а виготовлена ним продукція добре себе зарекомендувала серед споживачів і користується достатньо гнучким попитом, то таке підприємство може вибрати для себе стратегію - просування на ринок і тактику - зниження ціни.
Завдання подальшого розвитку підприємства може бути також вирішене шляхом розроблення (створення) нових видів продукції, що потребує витрат на технологічні дослідження, або розширення ринків збуту, що потребує витрат на маркетинг цих ринків. Якщо оточення даного підприємства представлено порівняно невеликими фірмами, які відрізняються за своїм орієнтуванням на ринок і технологічними можливостями, то можна вибрати стратегію диверсифікації, намагаючись придбати або контролювати інші фірми.
Треба також мати на увазі ще такі особливості поведінки підприємств.
Щоб вижити, вони застосовують різні варіанти стратегії, які передбачають:
- розпорошення ризику, тобто здійснення своїх операцій не на одному, а на кількох ринках, а також виробництво цілого ряду товарів широкого асортименту;
- адаптацію до умов, що змінюються, тобто інвестування в маркетинг, пошук можливостей випуску нових товарів для того, щоб оперативно реагувати на зміну зовнішнього середовища;
- пасивний маркетинг, тобто відмова від наступу на позиції конкурента, а звідси - відсутність ризику зустрічного удару;
- цільові відрахування з прибутку, тобто створення відповідних резервів в результаті успішної комерційної діяльності на "чорний день".
Після того, як стратегія подальшого розвитку підприємства остаточно вибрана, вона мас бути перетворена в конкретний оперативний план по маркетингу, виробництву, інвестиціям, прибутку.
Якщо фінансово-господарський стан підприємства визнано поганим, розробляються пропозиції стосовно його санації.
Санація підприємства може здійснюватись шляхом:
- погашення боргів підприємства;
- злиття збиткового підприємства з фінансове міцним підприємством;
- переоформлення короткотермінових кредитів у довготермінові;
- випуску і розміщення цінних паперів для мобілізації фінансових ресурсів;
- продажу майна підприємства-боржника іншому підприємству. При цьому враховуються соціальні наслідки можливого припинення діяльності підприємства або його окремого виробництва.
Заходи щодо поліпшення фінансового стану ВАТ «РАДСАД» .
Так само, як аналіз фінансової підсистеми підприємства припускає комплексну оцінку діяльності всіх аспектів його діяльності, заходи щодо поліпшення фінансового стану припускають вироблення рекомендацій, що стосуються всіх сторін виробничо - господарської діяльності підприємства, включаючи виробничу, маркетингову, і власне фінансову підсистему.
Реорганізація всіх сторін діяльності ВАТ «РАДСАД» припускає :
1) Серйозну постановку маркетингової діяльності підприємства по глибокому і всебічному дослідженню ринків збуту по видах продукції, просування зазначених товарів на ринку.
2) Постановку фінансової функції як в операційної, інвестиційної, так і власне фінансової діяльності з використання сучасних методик керування фінансами.
3) Ліквідації всіх технологічних недоліків. ( придбання оптимальної кількості необхідного устаткування).
4) Упровадження максимально гнучкої системи ціноутворення на ВАТ «РАДСАД».
5) Пристосованої до потреб ринків.
Керування оборотними активами і поточними зобов'язаннями підприємства.
З проведеного в роботі аналізу можна зробити висновок про те, що однієї із самих гострих проблем підприємства є стан поточних активів і пасивів - дефіцит власних оборотних коштів, надзвичайно низькі показники ліквідності й оборотності, високий розмір дебіторської і кредиторської заборгованості, що погіршується ситуація в сфері взаємних розрахунків фірми й ін. Це свідчить як про несприятливість умов зовнішнього економічного, правового фінансового середовища (дефіцит оборотних коштів у покупців і постачальників, дорожнеча і важкоприступність довгострокових кредитів для інвестування виробничої діяльності підприємства, модернізації його технологій і відновлення застарілих основних фондів і ін.). Однак крім об'єктивних проблем функціонування виробничо-господарської діяльності підприємства, очевидні недоліки і прорахунки в керуванні оборотними активами і поточними зобов'язаннями, що, у сполученні з несприятливістю зовнішнього середовища, привели підприємство до досить хитливого фінансового стану.