Таблиця 2. Заплановане фінансування соціальних гарантій Державним бюджетом на 2010 рік, млн. грн.
| № з/п | Показники | 2009 рік(затверджено) | 2010 рік(передбачено законопроектом) | Відхилення | |||||
| всього | у т. ч. загальний фонд | всього | у т. ч. загальний фонд | всього | у т. ч. загальний фонд | ||||
| сума | у відс. | сума | у відс. | ||||||
| ВСЬОГО ВИДАТКІВ | 273 520 | 193 817 | 335 991 | 244 272 | 62 471 | 22,8 | 50 455 | 26,0 | |
| утому числі: | |||||||||
| 1. | Охорона здоров'я | 6 386 | 5 402 | 7 453 | 6 422 | 1 067 | 16,7 | 1 020 | 18,9 |
| 2. | Духовний та фізичний розвиток | 2 336 | 2 172 | 2 644 | 2 492 | 308 | 13,2 | 320 | 14,7 |
| 3. | Освіта | 25 168 | 16 501 | 25 134 | 16 806 | -34 | -0,1 | 305 | 1,8 |
| 4. | Соціальний захист та соціальне забезпечення | 53 038 | 47 017 | 61 663 | 54 111 | 8 625 | 16,3 | 7 094 | 15,1 |
Таким чином, в Україні існує достатньо розвинена система фінансового забезпечення соціальних гарантій. Однак, саме фінансування є досить слабким і не відповідає реальним потребам суспільства.
Посилення соціальної орієнтації економічних систем, підпорядкування економічної політики завданням розвитку людини - об’єктивний процес, притаманний сучасному етапу цивілізованого розвитку людства. У відповідності з новою домінантою соціально-економічних відносин посилюються роль і значення соціальної функції держави. У постсоціалістичних країнах, де відбуваються процеси суспільної трансформації, потреба в розробці та реалізації ефективної соціальної політики зростає. Оцінка соціального стану українського суспільства свідчить про те, що основні соціальні ризики досягли масштабів, які можуть становити реальну загрозу національній безпеці держави, що є наслідком не тільки системної кризи, яка супроводжує трансформаційні процеси в Україні, а й недосконалості державного управління соціальними процесами.
На сучасному етапі розвитку українського суспільства пріоритетною складовою забезпечення соціальних гарантій є соціальна безпека людини і суспільства. У системі державного регулювання стану соціальної захищеності соціальних суб’єктів визначальна роль належить передусім державному бюджету, що обумовлено як соціальною природою держави, так і обсягами фінансових ресурсів, які акумулюються в її скарбниці [23, 16].
Найважливіша умова безпеки людини і суспільства - забезпечення достатнього життєвого рівня населення. Належного рівня життя не забезпечує навіть праця громадян. Наша країна залишається далеко позаду європейських держав за рівнем оплати праці. В Україні частка оплати праці у ВВП у цілому не перевищує 45%, тоді як у країнах Європейського Союзу вона становить в середньому 65%. Усупереч, здавалося б, відчутному підвищенню заробітної плати в Україні у 2005-2006 роках наше відставання від країн Центральної та Східної Європи не лише не зменшилося, а в більшості випадків навіть зросло: порівняно з Чехією - на 73 євро, Польщею - на 61, Естонією - на 53. Зменшився розрив в оплаті праці тільки порівняно з Болгарією (на 44 євро) і трохи з Угорщиною (на 5 євро). Самі ж розміри відставання виглядають украй переконливо, особливо порівняно зі Словенією (1049 євро у 2008 році), Чехією (549), Угорщиною (484), Польщею (473 євро). Така різниця в оплаті праці робитиме сумнівним подальший успішний соціально-економічний розвиток суспільства [25, 166].
До того ж, визначений на наступний 2010 рік розмір прожиткового мінімуму не відповідає фактичному рівню, а тому не забезпечуватиме реалізацію державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Статтею 54 законопроекту передбачено установити прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня - 637 грн., з 1 квітня - 651 грн., з 1 липня - 655 грн., з 1 жовтня - 673 грн. та з 1 грудня - 687 гривень. Проте не заплановано передбаченого пунктом 5 прикінцевих положень Закону України від 31.10 2008 № 639 "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" збільшення розміру прожиткового мінімуму на суму індексації відповідно до інфляції. Так, за рік розмір прожиткового мінімуму номінально зросте на 7,8 відс., а з урахуванням урядового прогнозу щодо індексу споживчих цін у розмірі 109,7 відс. - реально знизиться на 1,7 відсотка [13].
Забезпечення належного рівня оплати праці має базуватися не тільки і не стільки на підвищенні рівня мінімальної заробітної плати. Необхідно зосередити зусилля на встановленні оптимальних міжкваліфікаційних і міжгалузевих співвідношень в оплаті праці шляхом упорядкування системи оплати праці в бюджетних галузях на основі Єдиної тарифної сітки. Перспективним може бути поєднання підвищення заробітної плати зі збільшенням соціального пакета.
Одним із методів бюджетного регулювання оптимізації розподілу доходів населення є фінансування видатків на соціальну підтримку окремих категорій громадян. Так, щороку майже 20% державного бюджету витрачається на фінансування програми "Соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні", якою передбачено надання найуразливішим верствам населення передбачених законодавством соціальних виплат. Проте чинна система соціального захисту, і насамперед пільг та субсидій, не забезпечує належного рівня підтримки найнезахисніших верств населення, незважаючи на зростання питомої ваги видатків зведеного бюджети на зазначені цілі. Хронічна нестача коштів на фінансування програм соціального захисту і соціального забезпечення пояснюється, передусім, тим, що діюча система пільг є фінансово необґрунтованою, значною мірою декларативною, непрозорою і соціально несправедливою. Вона не орієнтується на захист від бідності - частка пільговиків серед небідних становить 30%, а серед бідних - 23% [23, 18]
Крім відсутності у необхідних обсягах фінансових ресурсів ще однією з причин невиконання цільових програм соціальної підтримки населення є недоліки в методології їх розробки. Відтак, наявні програми і реальний порядок їх фінансування поки що не виконують функцій раціоналізації та підвищення ефективності державних видатків. Ефективність бюджетних інструментів соціальної політики держави знижують методологічні недоліки проектних розробок державного бюджету. Зокрема, показники, які характеризують соціальну сферу та соціальну політику, зводяться в основному до макроекономічних пропорцій, і майже не використовуються параметри, які дають уявлення про життєвий рівень різних прошарків населення, що формується за допомогою бюджетного перерозподілу фінансових ресурсів. Водночас світова практика говорить про необхідність законодавчого закріплення використання в бюджетному процесі особливого кола соціальних індикаторів, у т. ч. включення до системи макроекономічних показників державного бюджету соціальних нормативів. Найважливіші з них - це стандартні рівні споживання по регіонах країни продовольчих товарів, медикаментів, побутових, комунальних і транспортних послуг; допустимі рівні бідності і безробіття; мінімальні рівні заробітної плати, пенсій, допомоги та ін [24, 68].
Важливим чинником соціальної нестабільності українського суспільства й уповільнення його соціально-економічного розвитку є відсутність середнього класу, який є надійним фундаментом стабільної справедливої держави. Формування середнього класу неможливе без розвитку малого підприємництва. Аналіз діяльності суб’єктів малого підприємництва в Україні свідчить про наявність позитивних зрушень у розвитку цього сектору економіки, посилення його ролі у вирішенні проблем зайнятості та зростання доходів населення, підвищення ділової активності в країні. Незважаючи на це, загальні параметри розвитку малого підприємництва не відповідають можливостям і потребам українського суспільства. У світовій практиці в забезпеченні фінансової підтримки малого підприємництва головна роль відводиться державі. Обмеженість державних коштів в Україні, призначених для розв’язання цього завдання, вимагає запровадження широкої системи недержавних важелів, які б діяли в таких напрямах:
Переорієнтація бюджетних коштів, спрямованих на фінансово-кредитну підтримку малого сектору економіки, з прямого забезпечення фінансовими ресурсами на формування фондів для надання послуг (страхування, гарантування, та ін.);
Активізація процесу створення та діяльності недержавних гарантійних і страхових установ для обслуговування малого підприємництва через формування відповідних мотиваційних механізмів заінтересованості в цій діяльності;
Більш ефективне використання іноземної допомоги;
Сприяння процесові самоорганізації суб’єктів малого підприємництва у вирішенні своїх фінансових проблем шляхом створення установ взаємного фінансування та гарантування тощо [23, 22].
Недостатність фінансування, зокрема програм підвищення зайнятості населення, обмежує можливості держави у розв’язанні однієї з найболючіших наших проблем - працевлаштування. Серед громадян, які виїжджають працювати за кордон, понад половину - це молоді люди, тобто найбільш інтелектуально підготовлена частина суспільства. У 2004 році був ухвалений Закон України "Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцям". Але цей закон не виконується, оскільки його дія щороку призупиняється на відповідний бюджетний рік.