На мікрорівні інвестиція - це насамперед будь-який економічний інструмент, у котрий можна вкладати кошти для отримання прибутку (доходу).
Загальну сутність інвестування визначають два ключових фактори: час іризик.
У часовому аспекті отримання прибутку(доходу) може бути послідовним, паралельним чи інтервальним.
З погляду ризику характерним є те, що кошти вкладаються в певній кількості, а величина майбутнього прибутку (доходу) досить часто невідома. Крім того, винагороди може не бути взагалі, а в ряді випадків навіть втрачені частина або всі інвестовані кошти Як правило, розрізняють інвестиції з низьким ризиком (безпечні для збереження вкладеного капіталу та отримання доходу) та інвестиції з високим ризиком (з відносною невизначеністю термінів і розмірів отримання доходу).
На макрорівні інвестиції забезпечують фінансування механізму росту і розвитку економіки країни. В цілому для стабільного економічного зростання інвестиції мають бути на рівні 15-30% валового національного продукту (ВНП), що забезпечується відповідними рівнями заощаджень.
Розрізняють валові та чисті інвестиції. Валова інвестиція - цезагальний обсяг коштів, що інвестуються у певному періоді, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва та приріст товарно-матеріальних запасів. Чиста інвестиція - церізниця валових інвестицій та амортизаційних відрахувань у певному періоді.
Заощадження у найбільш розвинутих країнах, % до ВНП
| Країни | 1967-1973 рр. | 1974-1979 рр. | 1980-1990 рр. |
| Японія | 36,9 | 32,7 | 29,9 |
| Італія | 25,6 | 25,8 | 22,6 |
| Канада | 23,0 | 24,6 | 21,3 |
| Франція | 26,8 | 24,7 | 20,8 |
| Німеччина | 25,5 | 21,5 | 20,6 |
| Велика Британія | 19,9 | 20,0 | 17,5 |
| США | 15,9 | 16,6 | 15,5 |
Динаміка показників чистих інвестицій відображає характер економічного розвитку країни на тому чи іншому етапі. Якщо сума чистих інвестицій становить від'ємну величину, це означає зниження виробничого потенціалу і як наслідок - зменшення обсягу продукції, що випускається. Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю, це означає, що відсутнє економічне зростання, але виробничий потенціал країни залишається незмінним. Коли ж сума чистих інвестицій складає позитивну величину, це свідчить про те, що економіка країни перебуває на стадії розвитку, забезпечує розширене відтворення її виробничого потенціалу.
Рівень чистих інвестицій визначається такими основними чинниками:
• Розподіл прибутку, що отримується, на споживання та заощадження. За умов низьких середньодушових прибутків основна їх частина витрачається на споживання. Зростання прибутку призводить до підвищення тієї їх частки, що спрямовується на заощадження, які слугують джерелом інвестиційних видатків. Тому зростання питомої ваги заощаджень зумовлює відповідне збільшення обсягу інвестицій, і навпаки.
• Очікувана норма чистого прибутку. Прибуток, який підприємці розраховують одержувати від видатків на інвестиції, є основним мотивом інвестування. Тому чим вища очікувана норма чистого прибутку, тим відповідно більшим буде і обсяг інвестицій, і навпаки.
• Ставка позичкового відсотка. Якщо очікувана норма чистого прибутку перевищує ставку позичкового відсотка, за інших рівних умов інвестування визнається вигідним. Тому зростання ставки відсотка спричиняє зниження обсягу інвестицій, і навпаки.
• Темп очікуваної інфляції. Чим вищий рівень цього показника, тим більшою мірою зменшуватиметься майбутній прибуток від інвестицій і відповідно менше стимулів виявиться до нарощування обсягів інвестицій.
Отже, зростання обсягів чистих інвестицій зумовлює збільшення прибутку. При цьому темпи зростання суми сумарного прибутку значно перевищують темпи зростання обсягу чистих інвестицій. В економічній теорії таке явище називається ефектом мультиплікатора.
Мультиплікатор- це числове значення коефіцієнта, що характеризує відношення зростання прибутку до збільшення обсягу чистих інвестицій.
Найістотніші відмінності одних інвестицій від інших полягають у такому.
Реальні інвестиції - це вкладення капіталу (коштів) у реальні активи сфер і галузей народного господарства з метою оновлення існуючих і створення нових матеріальних благ.
В економічній літературі зустрічаються різні визначення реальних інвестицій: вкладення засобів у реальні активи - як матеріальні, так і нематеріальні; вкладення у виробничі фонди (основні та оборотні). Переважно це вкладення в матеріальні активи, а також нематеріальні активи; вкладення капіталу (грошей) в різні сфери і галузі народного господарства (суспільного виробництва) з метою оновлення існуючих і створення нових капітальних (матеріальних) благ; втрати, що створюють новий основний капітал; тим самим здійснюється накопичення реального капіталу.
Вкладення капіталу, пов'язані з науково-технічним прогресом, іноді називають інноваційними інвестиціями. В їх складі виокремлюють інтелектуальні інвестиції - вкладення в об'єкти інтелектуальної власності, що випливають з авторського, винахідницького і патентного права, права на промислові зразки і моделі. Роль таких інвестицій у сучасній економіці значно підвищилась, адже для її ефективного розвитку необхідними стають випереджуючі темпи зростання саме таких витрат.
Фінансові інвестиції визначаються як вкладення коштів у різні фінансові інструменти (активи). Аналогічно вони трактуються і в українському законодавстві: це - господарські операції, які передбачають придбавання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Серед фінансових інвестицій значну частку займають вкладення в цінні папери.
Приватні інвестиції здійснюються громадянами, а також підприємствами недержавних форм власності, а державні інвестиції- центральними та місцевими органами.
Крім того, інвестиції бувають короткостроковими (це вкладення капіталу на період до року), і довгостроковими (розраховані на термін понад один рік або взагалі не обмежені якимось терміном).
Внутрішні інвестиції - це вкладення коштів в об'єкти інвестування, розміщені у територіальних межах даної країни. Національні (місцеві) інвестиції здійснюються суб'єктами даної країни на її території. Іноземні інвестиції здійснюються іноземними громадянами, іноземними юридичними особами та державами. Зовнішні (зарубіжні) інвестиції це вкладення в об'єкти інвестування, розміщені за територіальними межами даної країни.
Далі розглядатимуться міжнародні інвестиції, що можуть бути представлені інвестиціями за рубіж та іноземними.
З країни базування, яка є місцем переважного перебування інвестиційного суб'єкта (для фізичної особи - це країна громадянства, для юридичної - країна реєстрації), здійснюється експорт капіталу. Інвестування капіталу, його безпосереднє вкладення здійснюється у приймаючій країні. Країни базування іноді називають країнами-донорами, а приймаючі країни - країнами-реципієнтами інвестицій.
Кожна країна (тобто національна економіка) володіє певними інвестиційними ресурсами, що складаються з її власних (національних) та іноземних інвестицій. Ці ресурси можуть використовуватись як для внутрішнього, так і для зарубіжного інвестування.
З напрямом руху інвестиційних ресурсів пов'язані поняття «втеча капіталу» та «чистий приплив капіталу». Втеча капіталу - це переведення значних розмірів капіталу в країни з сприятливішим інвестиційним кліматом (для уникнення високого рівня оподаткування, негативних наслідків інфляції, ризику експропріації та ін.). Головною метою втечі капіталу є вигідна гарантованість його розміщення в інших країнах. Чистий приплив капіталу - це різниця між обсягом надходження грошових коштів з-за кордону (через позики і продаж іноземним інвесторам фінансових активів) та обсягом вивозу капіталу у формі позичок іноземним позичальникам чи купівлі фінансових активів зарубіжних емітентів.
У широкому розумінні міжнародними є ті інвестиції, реалізація котрих передбачає взаємодію учасників, які належать до різних держав (резидентів і нерезидентів стосовно конкретної країни).
Мотивацію і форми міжнародних інвестицій можна уявити за допомогою схеми міжнародного руху капіталу.
На рівні окремих країн розрізняють експорт (імпорт) державного (урядового) і приватного капіталу. Останній превалює в сучасній структурі міжнародних інвестиційних потоків.
Державний капітал (усі види коштів з державного бюджету, що переміщаються за кордон або приймаються з-за кордону за рішенням урядів) і капітал, котрим розпоряджаються міждержавні (міжурядові) організації, є офіційним капіталом. У системі міжнародного руху капіталу у різних формах (кредити, інвестиції, допомога) функціонує також змішаний капітал (приватний, державний, міжнародних організацій).
Основу підприємницького капіталу як форми міжнародного руху капіталу становлять прямі та портфельні іноземні (чи зарубіжні) інвестиції.
Прямі інвестиції - це вкладення капіталу з метою сприяння отриманню підприємницького прибутку (доходу) та вкладення, які зумовлені довгостроковим економічним інтересом і забезпечують контроль інвестора над об'єктом інвестування. Зазначимо, що прямими інвестиціями є як первинні вкладення, так і реінвестиції (частка доходу об'єкта інвестування, яка не розподіляється і не переводиться прямому інвесторові). Крім того, до прямих інвестицій належать усі внутрішньо-корпораційні перекази капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором і філіями, дочірніми та асоційованими компаніями.