Сутність та призначення фінансів
План
1. Виникнення фінансів, їхній зв'язок з державою і розвитком товарно-грошових відносин;
6. Можливості використання фінансів у суспільному виробництві;
7. Фінансове забезпечення відтворювального процесу;
9. Роль фінансового ринку в мобілізації і розподілі фінансових ресурсів;
1. Виникнення фінансів, їхній зв'язок з державою і розвитком товарно-грошових відносин
Сутність фінансів, закономірності їхнього розвитку, сфера охоплюваних ними товарно-грошових відносин і роль у процесі суспільного відтворення визначаються економічним ладом суспільства, природою і функціями держави.
Як історична категорія фінанси з'явилися одночасно з виникненням держави при розподілі суспільства на класи. В часи первіснообщинного ладу не було класів, не було й держави. Перший великий розподіл суспільства на класи це розподіл на рабовласників і рабів, а перша держава рабовласницька. Перехід від рабовласницької суспільно-економічної формації до феодальної призвів до утворення феодальних держав.
У докапіталістичних формаціях велика частина потреб держави задовольнялася шляхом встановлення різного роду натуральних повинностей і зборів. Грошове господарство в той період було розвинуте тільки в армії. Головними витратами рабовласницьких і феодальних держав були витрати на ведення воєн, утримання двору монарха, державного апарату; будівництво суспільних споруд (храмів, каналів для зрошувальних систем, портів, доріг, водопроводів). Головними доходами були: надходження від державного майна (доменів) і регалій (монопольного права монарха на окремі промисли і торгівлю певними товарами); військова здобич, данина зі скорених народів; натуральні й грошові збори та повинності, мита, позики.
З розкладанням феодалізму й поступовим розвитком у його надрах капіталістичного способу виробництва все більшого значення стали набувати грошові доходи і витрати держави; частка натуральних зборів і повинностей різко скоротилася.
На ранніх стадіях розвитку держави не існувало розмежування між ресурсами держави і ресурсами її володаря: монархи розпоряджалися коштами країни як своєю власністю. З виділенням державної скарбниці і повним відділенням її від власності монарха (XVI–XVII ст.) виникають поняття державних фінансів, державного бюджету, державного кредиту.
Державні фінанси послужили могутнім важелем первісного нагромадження капіталу, що відбувався в XVI – XVIIІ ст. З колоніальних країн до метрополій вливались величезні багатства, що в будь-який момент могли бути використані як капітал. Державні позики і податки широко використовувалися в продуктивних цілях для створення перших капіталістичних підприємств. Важлива роль у створенні первісних капіталів належала системі протекціонізму, що дозволяла першим капіталістам установлювати на вироблені промислові вироби високі ціни, одержувати високі прибутки, що в значній мірі направлялися на розширення виробництва.
В умовах капіталізму, коли товарно-грошові відносини набувають всеохоплюючого характеру, фінанси виражають економічні відносини в зв'язку з утворенням, розподілом і використанням фондів коштів у процесі розподілу і перерозподілу національного доходу. Основні засоби капіталістичних держав стали концентруватися в державному бюджеті.
Для державних фінансів капіталістичних країн характерне швидке зростання витрат, що обумовлюється, насамперед, мілітаризацією економіки. Наприкінці XIХ ст. майже у всіх капіталістичних країнах витрати держави на військові цілі, погашення державного боргу і відсотків за ним складали понад 2/3 усіх державних витрат. Великі кошти направлялися також на утримання державного апарату – парламенту, міністерств, відомств, поліції, в'язниць тощо. Витрати на освіту, охорону здоров'я були вкрай невеликі. Основним джерелом доходів держави були податки, переважно непрямі.
Двадцяте століття характеризується могутнім розвитком продуктивних сил, утворенням монополістичних об'єднань, злиттям держави з монополіями, розширенням функцій капіталістичних держав. Держава не тільки забезпечувала обороноздатність країни, охорону приватної власності на засоби виробництва, свободу підприємництва і правопорядок, а й стала брати участь у процесі виробництва, розподілу і використання суспільного продукту.
В умовах державно-монополістичного капіталізму, особливо після Другої світової війни, різко зростають державні витрати, значною мірою обумовлені витратами на мілітаризм. Стрибок державних витрат відбувається в роки воєн. Так, у США, під час Другої світової війни внаслідок стрибкоподібного зростання військових витрат державні витрати збільшилися в 10 разів. Однак у післявоєнні роки витрати держави скорочуються незначно, і основна тенденція полягає в постійному їхньому збільшенні.
Слід зазначити, що в структурі державних витрат після Другої світової війни відбулися істотні зміни. Вони знайшли відображення в тім, що, незважаючи на величезне зростання витрат на мілітаризацію (особливо в США), питома вага цих витрат у порівнянні з кінцем ХІХ і початком ХХ ст. знизилася, а питома вага й абсолютні суми витрат на соціальні цілі (охорона здоров'я, соціальне забезпечення тощо) істотно збільшилися. Демократизація громадського життя в умовах розвинутої ринкової економіки призвела до того, що в ряді малих країн Західної Європи (Швеції, Норвегії й ін.) витрати на соціальні цілі стали одними з головних. Звідси виникло поняття «шведська модель соціалізму».
Значний розвиток одержали витрати на втручання держави в економіку. Це виразилося в тому, що зросли державні капітальні вкладення в електроенергетику, вугільну, газову й інші галузі промисловості, на підтримку сільського господарства – однієї з самих опікуваних галузей економіки. У більшості капіталістичних країн за рахунок державних коштів була створена атомна промисловість. Різко збільшився державний сектор економіки. Намагаючись збільшити зайнятість населення і скоротити безробіття, уряди видають підприємцям, що розширюють виробництво, субсидії для капіталовкладень. Різко підвищилися витрати на науково-технічний прогрес (до 50 – 70% загальної суми витрат на ці цілі). Держава стала активно допомагати монополіям своєї країни в гострій конкурентній боротьбі на світовому ринку, надаючи експортним фірмам так звані експортні премії.
Витрати щодо регулювання процесу капіталістичного відтворення в багатьох країнах досягли 20% і більше загальної суми витрат державного бюджету.
Втручання в процес відтворення і сферу соціальних відносин здійснюється не тільки на національному, а й на міждержавному рівні. Так, країни Європейського Співтовариства (ЄС) створили міждержавні фонди коштів, використовувані для фінансування сільського господарства, подолання структурного безробіття, перепідготовки і передислокації робочої сили, подолання істотних диспропорцій у розвитку окремих регіонів цих країн.
З'явилися нові державні витрати на охорону навколишнього середовища, подолання економічної відсталості окремих районів, надання субсидій і кредитів країнам, що розвиваються.
Величезні витрати викликали необхідність збільшення податків – головного фінансового методу мобілізації ресурсів у державний та місцеві бюджети. Податки – найважливіше знаряддя перерозподілу національного доходу.
У ХХ ст. зросло значення прямих податків і головного серед них – прибуткового податку з фізичних осіб. Уперше цей податок був введений у Великобританії в 1842 р., а в більшості країн Західної Європи і США – у першій чверті ХХ ст. Унаслідок зниження неоподатковуваного мінімуму і зменшення податкових пільг у роки Другої світової війни цей податок перетворився на масовий податок, податок на заробітну плату і невеликі доходи. Ним оподатковується практично все працездатне населення. Другим великим прямим податком виступає податок на прибуток корпорацій.
Поряд зі збільшенням прямих податків у 1970–1990 рр. відбулося підвищення непрямих податків, насамперед за рахунок надходжень за акцизами і податком на додану вартість. Зросла питома вага податків у валовому національному продукті – з 30% (у США) до 50% і більше (в малих країнах Західної Європи).
Однак, незважаючи на підвищення податків акумульованих доходів не вистачає на покриття зростаючих витрат держави. Бюджети капіталістичних країн у роки після Другої світової війни характеризуються великими хронічними дефіцитами, що покриваються державними позиками, випуск яких спричиняє ріст державного боргу.
Після Другої світової війни різко розширилася сфера фінансових відносин. Значний розвиток одержали місцеві (регіональні) фінанси, позабюджетні спеціальні урядові фонди, фінанси державних підприємств.
Другою сферою фінансових відносин виступають фінанси приватних національних і транснаціональних корпорацій. За своєю організаційною структурою вони є акціонерними товариствами. Акціонерна форма організації діяльності підприємств у країнах з розвинутою ринковою економікою одержала винятково широкий розвиток. В сучасних умовах в акціонерні підприємства вкладає свої кошти не тільки буржуазія, а й значна частина населення. Так, одна з найбільших корпорацій США «Дженерал Моторз» нараховує близько 1 мільйона акціонерів, і ніхто з них не має акцій більше, ніж на 1%.
Виникає питання: чому акціонерна форма власності одержала такий широкий розвиток у країнах з розвинутою ринковою економікою. Справа в тому, що випуск акцій – одна з могутніх форм мобілізації капіталу. Вона дозволяє трансформувати грошові заощадження у виробничі інвестиції. Без акцій, облігацій, кредитів банків та інших елементів фінансового ринку корпорації повинні були б знаходитися на самофінансуванні, що різко обмежило б можливості їхнього зростання. Фінансова сторона діяльності акціонерних товариств і підприємств інших форм власності набуває все більшого значення. Сучасні умови капіталістичного відтворення, загострення конкурентної боротьби різко підвищили питання управління фінансами підприємств. У країнах з розвинутою ринковою економікою вирішення кардинальних питань розвитку корпорацій здійснюється під чітким контролем її фінансового управління. Успіх діяльності акціонерних товариств багато в чому визначається знанням усіма співробітниками основ фінансово-економічного аналізу; фінанси підприємств обслуговують кругообіг величезних грошових фондів. Тому питання фінансового менеджменту (найбільш ефективного управління державними коштами і коштами підприємств) набувають виняткового значення.