39.Створення та розвиток грошової системи України.
По становленню України як незалежної держави постала необхідність створення нової гр. сис-ми. З-н Укр-ни "Про банки та банківську діяльність" 1991р.надав монопольне право НБУ здійснювати емісію грошей, проводити єдину гр.-кр.пол-ку.1992р - паралельне використання двох валют - рублі та купоно-карбованці. 2-й етап -1)розбудова власного емісійного механізму, через створення Банкнотно-монетного двору НБУ, що має повний цикл вир-ва паперових гр. та монет; розроблення дизайну, установлення номіналу, платіжних ознак, заб-ня с-ми захисту гр.знаків та монет; розроблення правил випуску з обігу, зберігання інкасації, вилучення з обігу готівки, ведення касових операцій тощо.2)формування мех-му регулювання НБУ пропозиції гр., завданням якого є: відпрацювання мех-му централізованого регулювання банківськими резервами,; запровадження мех-му рефінансування ком-х банків; роз-к операцій на відкритому ринку; 3) розроблення методики та методології гр.-кр. пол-ки НБУ, накопичення досвіду практичного застосування інстр-в гр.-кр. п-ки, розмежування сфер застосування фіскально-бюджетної та гр.-кр. п-ки; 4) розбудова національних платіжних сис-м, що охоплює створення сис-ми ел-х платежів на міжбанківському рівні, розроблення методичних та інструктивних документів щодо організації безготівкових роз-в на міжгосподарському рівні;5) формування мех-му валютного рег-ня : розвиток інфрастр-ри, регламентація, контроль тощо;6) розроблення та випробування на практиці спец-х заходів з подолання гіперінфляції. 3-й етап: відбувається подальше вдосконалення мех-в та інструментів гр.сис-ми, що були розроблені на попередньому етапі. Прийняття ВР з-ну Про НБУ", з чітким описом функцій НБУ, прав та обов’язків.
40.Державне регулювання грошового обороту як складова економічної політики, його задачі, методи та наслідки.
Регулятивний вплив держави на ринкову кон’юктуру – реалізація кон’юктурної політики, співвідношення сукупного попиту і сукупної пропозиції. Оскільки сукупний платоспроможний попит формується і реалізується в грошовій формі то в процесі формування, розподілу і використання НД, кон’юктурна політика забезпечується насамперед державним регулюванням грошового обороту. Через регулювання окремих грошових потоків, маси грошей, %, швидкості обігу грошей держава має можливість впливати не лише на зміну попиту, а й пропозиції. За способом та характером впливу на поведінку економічних суб’єктів усі заходи кон’юктурної політики можна поділити на 3 групи: заходи фіскальної політики, що зводяться до ек. регулювання через механізми оподаткування. Якщо рівень фіскальних вилучень доходів економічних суб’єктів зростає, це зменшує їх можливості і послаблює інвестиції. Заходи грошово-кредитної політики – через механізми зміни пропозиції грошей та їхньої ціни може бути експенційна – неконтрольоване зростання пропозиції грошей і як наслідок інфляція та рестрикційна відбувається різке обвальне скорочення пропозиції грошей і вони швидко дорожчають. Пряме втручання держави в економічне життя допускається в таких випадках, коли заходи фіскальної та монетарної політики не діють. До таких заходів належать заморожування цін, раціонування споживання. Такі заходи суперечать ринковому господарюванню і застосовуються як виняток. Головним завданням кон’юктурної політики є згладжування коливань ринкових процесів з метою підтримання загального стану ринкової кон’юктури на рівні, що забезпечував би досягнення визначених цілей економічної політики. Таке регулювання забезпечується впливом певного її заходу або їх поєднанням.
41. Грошово - кредитна та фіскально - бюджетна політика в системі державного регулювання грошового обюороту. Дискусії щодо переваг та недоліків кожної з них.
Кон’юнктурну політику за способом та характером впливу на поведінку економічних суб’єктів, що спираються на регулювання грошового обороту можна поділити на заходи фіскальної політики, грошово-кредитної (монетарної), та заходи прямого впливу.
Фіскальна політика зводиться до економічного регулювання через механізми оподаткування, інших вилучень до централізованих фондів фінансових ресурсів, фінансових витрат держави, пов’язаних з виконанням нею своїх суспільних функцій. Якщо рівень фіскальних вилучень доходів економічних суб’ктів зростає, це зменшує їхні можливості і послаблює
Стимули до нарощування інвестицій , розширення виробництва, що пригнічеє сукупну пропозицію та економічну активність. Якщо ж зростають витрати на фінансування дердавного споживання, то це веде до збільшення номінального національного доходу та сукупного платоспроможного попиту на ринках, що активізує їх кон’юнктуру і певною мірою сприяє розвитку виробництва. Проте, якщо державне споживання зростає високими темпами і тривалий час, то виробники не встигають відреагувати збільшенням товарної пропозиції, що провокує зростання цін та інфляцію. Заходи фіскальної політики базуються на прямих, безеквівалентних вилученнях фінансових коштів у економічних суб’єктів чи таких же безеквівалентних вливаннях їм фінансових коштів. Тому стимулюючий вплив цих заходів на поведінку економічних суб’єктів низький, що вимагає досить обережного, добре виваженого їх застосування.
Грошово-кредитна політика - це сукупність взаємозв’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через свій центральний банк, зводиться до економічного регулювання через механізми зміни пропозиції грошей та їх ціни на грошовому ринку. Збільшення пропозиції грошей, за інших рівних умов, зумовлює подвавлення процента та зростання інвестицій, а також зростання платоспроможного попиту на ринках. Усе це на коротких часових інтервалах пожвавлює кон’юнктуру ринків і посилює стимули до розширення виробництва. Залежно від напрямку та темпів зміни пропозиції грошей та рівня процента розрізняють такі види грошово-кредитної політики: експанційна (допускавється неконтрольоване, довільне зростання пропозиції грошей, налідок - інфляція, тобто, це "політика інфляції", ), рестрикційна (допускавється різке, не досить зважене, обвальне скорочення пропозиції грошекй, наслідок - гроші "дорожчають", СуПо скорочується, - зниження цін і різке падіння економічної активності). Зважаючи на негативні наслідки цих політик, уряди, намагаючись уникнути їх, застосовують дещо альтернативні до них політики : дезінфляції і політику рефляції.
Фіскальні та монетарні заходи як складові кон’юнктурної політики мають свої переваги і недоліки. Потиставлення їх у свій час стало причиною розходження між кенсіанцями та монетаристами щодо методів державного регулювання. Кейнс і його послідовники, абсолютизуючи роль держави в регулюванні економіки, визначили такі переваги фіскальної політики: Чинять більш вітчутний вплив на активність економічних суб’єктів, реакція ринкової кон’юнктури на заходи фіскальної політики більш передбачувана, ніж на заходи монетарної політики, вплив фіскальних заходів виявляється швидше, ніж вплив монетарних заходів. Монетаристи на чолі з Фрідманом, абсолютизуючи здатність ринкової економіки до саморегулювання, довели, що , зокрема, діям фіскальних заходів властивий такий самий, а той більший часовий лаг, як і заходам монетарної політики, недосконалість системи оподаткування, здатність економічних суб’єктів уникати сплати податків та інші обставини зводять нанівець переваги фіскальної політики. У результаті кейнсіансько-монетаристських дискусій у світовій економічній теорії та в регулятивній практиці набули широкого визнання монетарний фактор розвитку економіки та активне застосування монетарних заходів в економічний політиці. Хоча, зараз, фіскальні і монетарні заходи розглядаються не як альтернативні, а як взаємодоповнюючі в єдиній системі кон’юнктурної політики, зі своїми особливими цілями та механізмами впливу на сукупний попит.
42. Суть, цілі та інструменти грошово - кредитної політики.
Грошово-кредитна політика - це сукупність взаємозв’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через свій центральний банк. Основними стратегічними цілями грошово - кредитної політики є загальноекономічні цілі держави: економічне зростання, забезпечення високої зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу. Інструменти крошово - кредитної політики це: 1)інструменти прямиого впливу на грошовий ринок та економічні процеси - операції на відкритому ринку, регулювання норми обов’язкового процента, процентна політика, рефінансування комерційних банків, регулювання курсу національної валюти; 2) інструменти прямого впливу - установлення прямих обмежень на здійснення емісійно-касових операцій, уведення прямих обмежень на кредитування центральним банком комерційних банків,установлення обмежень чи заборони на пряме кредитування центральним банком потреб бюджету, прямий розподіл кредитних ресурсів, що надаються комерційним банкам у порядку рефінансування, між пріоритетними галузями, виробництвами, регіонами тощо.