- єдність фінансових планів полягає в єдності фінансової політики, єдиному підході до розподілу валового національного доходу, єдиній методології розрахунку фінансових показників та ін.;
- безперервність, яка означає взаємозв’язок перспективних, поточних і оперативних фінансових планів;
- стабільність, тобто незмінність показників фінансових планів.
В процесі здійснення фінансового планування повинні бути присутніми наступні етапи:
аналізпоточного фінансового стану підприємства та економічної ситуації загалом;
прогнозуваннямайбутніх значень планових показників, спираючись на отриманий аналіз попереднього етапу та здопомогою економічних показників;
розробка та складання фінансових планів, внесення доцільнихкоректив у процесі реалізації та контроль за їх виконанням.
Усі етапи є важливими, сліддотримуватись їх послідовності, тому що без них не може бути реалізованим ефективне фінансовепланування. Вважаємо, що поряд з усіма етапами фінансового планування, особливе значення слід приділити контролю виконання планових показників, зокрема статей, які відображають використання фінансових ресурсів. Адже хоча б одна чи декілька незапланованих незначних статейвитрат можуть внести значні корективи у процес реалізації фінансового плану. І як результат –зменшення чистого прибутку, а відтак – відхилення від виконання планових показників.
Щодо методики фінансового планування, то тут широко застосовуються методи економічногоаналізу, коефіцієнтів, нормативний, балансовий метод, а також економіко-математичні методи.
Метод коефіцієнтів, або екстраполяції передбачає розповсюдження встановлених у минулому тенденцій на майбутній період або розповсюдження вибіркових даних на іншу частину сукупності досліджуваних об’єктів, які самі не були досліджені. Цей метод використовується при індексаціївартості основних фондів, дооцінці товарно-матеріальних цінностей в зв’язку з інфляцією, при плануванні прибутку, величини власних оборотних коштів та ін..Перевага методу коефіцієнтів полягає у його простоті, водночас цьому методу притаманний суттєвий недолік. Справа в тому, що разом з коефіцієнтами, які використовуються при плануванніфінансових показників, механічно на наступний період переносяться всі недоліки, що мали місце впопередній період; внутрішні резерви, як звичайно, не вишукуються. Нормативний метод уфінансовому плануванні позбавлений вказаного недоліку; він передбачає розрахунок фінансовихпоказників на основі встановлених норм і нормативів. Це – нормативи утворення фондів грошовихкоштів, норми амортизаційних відрахувань, нормативи розподілу прибутку, норми витрачаннякоштів в бюджетних установах та ін..
Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб’єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданиминормативами є ставки податків, ставки зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань,норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.
За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються напідставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та їх зміни в плановомуперіоді.
Зміст балансового методу полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показникидоходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття, в результатічого досягається збалансованість плану. В сучасних умовах цей метод набуває особливого значення, тому що всі видатки підприємств залежать від зароблених коштів; підприємства стали повністю самостійними і повинні розраховувати тільки на власні надходження, а не на допомогу держави чи міністерства.
Прикладом застосування балансового методу у фінансовому плануванні є баланс доходів івитрат підприємства – поточний фінансовий план, який розраховується на рік з розбивкою покварталах. Оскільки підприємствам надана самостійність у плануванні, складається він у довільнійформі, яку вони вважають необхідною для себе.
У фінансовому плануванні (крім уже згадуваних способів розрахунків) необхідно широко використовувати економіко-математичне моделювання. Цей спосіб уможливлює знаходження кількісного вираження взаємозв’язків між фінансовими показниками та чинниками, які їх визначають. Економіко-математична модель – це точний математичний опис чинників, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються при допомозі математичних прийомів. Моделювання може здійснюватися за функціональним такореляційним зв’язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні відсередніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обґрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів, виходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану.
Напрямками удосконалення фінансового планування можуть бути:
- забезпечення стабільних умов господарювання, а отже стабільних податків, зборів, подолання інфляції;
- підвищення ролі перспективного фінансового планування, яке в останній час майже невикористовується через наявність негативних тенденцій в розвитку економіки і неможливостіточних розрахунків фінансових показників. Разом з тим, як окремі господарюючі суб’єкти, так і території країни в цілому зацікавлені у фінансовому плануванні на перспективу, тому що багато економічних процесів (зокрема по розширеному відтворенню) виходять за межі одного року і потребують свого обґрунтування;
- широке застосування економічних нормативів, електронно-обчислювальних машин, економіко-математичних методів, автоматизованих систем управління у фінансовому плануванні;
- дальше розширення прав суб’єктів господарювання, органів місцевого самоврядування уфінансовому плануванні;
- уніфікація фінансових планів в окремих сферах діяльності.
Отже, фінансове планування, як і планування в цілому, сьогодні проводиться на державних(там воно є обов’язковим) і деяких великих підприємствах, а на середніх і малих воно майже непроводиться зовсім. Однак фінансове планування, як і планування зокрема безумовно потрібні длявітчизняних підприємств. Планування повинно здійснюватися на всіх підприємствах незалежно відрозмірів і форм власності. Проте підхід фінансових менеджерів до планування на своєму підприємстві повинен бути чисто індивідуальним, враховуючи особливості діяльності, стан розвитку фірми, а також відповідно вибрану стратегію.
Без фінансового планування не може бути досягнутий той рівень управління виробничо-господарською діяльністю підприємства, який забезпечує йому конкурентоспроможність та успіх на ринку, постійне вдосконалення матеріально-технічної бази, соціальний розвиток колективу та фінансову стабільність і економічний розвиток підприємства загалом.
Список використаної літератури
1. Кислов Д. Заповеди и мудрости финансового планирования // Менеджмент и менеджер.– 2007. – № 1 –С. 42–47.
2. Марцин В.С. Планування як основна складова процесу фінансової діяльності // Фінанси України. – 2008.– № 4. – С. 23–31.
3. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник. – К.:КНЕУ, 2000. – 387 с.
4. Фінансовий менеджмент. Кузьменко Л.В., Кузьмін В.В., Шаповалова В.М.: Навчальний посібник. – К.:Кондор, 2009 – 256 с.