Після визначення місця, яке посідають факторингові операції в банківських операціях, проводиться аналіз їх динаміки та руху.
Аналіз динаміки здійснюється за допомогою стандартних показників:
· абсолютний приріст факторингових кредитів;
· темп зростання факторингових операцій;
· темп приросту факторингових операцій.
Так, за аналізований період абсолютний приріст факторингових кредитів становив 3225 тис. грн., тобто відбулося скорочення факторингової діяльності банку на 36,7 %, і темп зростання дорівнював 63,3 %. Детальніше причини скорочення факторингової діяльності можна простежити на основі аналізу дебетових та кредитових оборотів за аналітичними рахунками.
Аналіз руху факторингових кредитів починається з визначення співвідношення дебетових та кредитових оборотів за рахунками факторингових кредитів, тобто визначається коефіцієнт співвідношення наданих та повернутих факторингових кредитів.
Далі розраховуються такі коефіцієнти:
надання факторингових кредитів:
;повернення кредитів:
.Таблиця 2.2
АНАЛІЗ РУХУ ФАКТОРИНГОВИХ КРЕДИТІВ
Показники | Базисний період | Звітний період | Абсолютне відхилення |
1. Факторингові кредити на початок періоду | 8782 | 5557 | –3225 |
2. Факторингові кредити надані, тис. грн. | 2829 | 2544 | –285 |
3. Суми, відшкодовані платниками, тис. грн. | 6054 | 1920 | –4134 |
4. Факторингові кредити на кінець періоду, тис. грн. | 5557 | 6181 | +623 |
5. Співвідношення дебетових та кредитових оборотів за факторингом | 0,467 | 1,325 | +0,858 |
6. Коефіцієнт надання факторингових кредитів | 0,509 | 0,412 | –0,097 |
7. Коефіцієнт повернення факторингових кредитів | 0,689 | 0,346 | –0,343 |
З даних табл. 2.2 видно, що банк скорочує обсяги факторингових операцій. Так, у базисному періоді коефіцієнт надання факторингових кредитів становив 0,509, а в звітному періоді — 0,412, тобто зменшився на 0,097. Погіршився і стан повернення сум, вкладених у факторинг. Коефіцієнт повернення у звітному періоді становив 0,346 проти 0,689 у базисному періоді, тобто знизився майже вдвічі. Це свідчить про високий ризик даних операцій, що примусило банк зменшити їх обсяг.
Наступний етап аналізу — структурний аналіз. Передусім необхідно визначити галузеву структуру суб’єктів факторингових операцій. Такий аналіз необхідний для диверсифікації ризику. Зосередження цих операцій серед клієнтів однієї галузі підвищує ризик неплатежів.
Крім галузевої структури, слід також розглянути операції за географічними зонами та термінами. Аналіз структури факторингових операцій за географічними зонами дає змогу визначити, наскільки банк використовує різноманітні ринки для розширення діяльності та приваблення клієнтів. Проводиться також аналіз динаміки факторингових операцій у часі та аналіз якості цих операцій.
2.2 Аналіз ризикованості факторингових операцій
Якісний аналіз передбачає детальний розгляд кожного факторингового договору, строків, сум, можливих ризиків тощо. Аналіз даної інформації дає змогу зробити висновок про якість факторингового портфеля. Знаючи його структуру за категоріями якості та визначаючи статистичним способом середній відсоток проблемних та безнадійних позик за кожною категорією, банк може вжити заходів, які спрямовані на зниження втрат за факторинговими операціями. Це можуть бути заходи щодо зниження кредитного ризику за кожною конкретною позицією та за позиками на рівні факторингового портфеля в цілому.
Факторингові операції відносять до високо ризикованих активних операцій. Тому особливу увагу треба звернути на своєчасність оплати рахунків-фактур покупцями продукції. За кожною операцією, що аналізується, треба розглянути структуру платежів, виділити частку прострочених та провести аналіз їх тривалості. Такий аналіз необхідний для оцінювання доцільності та ефективності проведення цих операцій у майбутньому.
Факторинг можна вважати одним із видів гарантійних операцій банку, але від банківської гарантії він відрізняється тим, що вимагає негайного погашення боргу покупця перед постачальником (інкасації), тоді як гарантія виплачується банком лише в разі несплати покупцем заборгованості перед постачальником після закінчення терміну сплати.
Під час підготовки факторингу банк здійснює повний аналіз економічного та фінансового стану клієнта. Лише після цього приймається рішення про оплату рахунків-фактур.
Важливим етапом аналізу факторингових операцій є оцінювання їх ризикованості. При цьому з’ясовується достатність створених банківських резервів, а також оцінюються методи управління активними операціями. Для цього класифікують активи банку з погляду ступеня ризику. Під кредитним ризиком розуміють ризик невиконання позичальником умов кредитного договору, тобто неповернення основної суми боргу та відсотків за ним у встановлені договором терміни (для факторингових кредитів також несплата комісійних). За факторингового кредитування справа ускладнюється тим, що боржник не завжди є клієнтом нашого банку і не так просто перевірити його кредитоспроможність.
На розміри кредитного ризику в нашій країні впливають як мікро-, так і макроекономічні фактори. В останні роки ступінь кредитного ризику для українських банків різко підвищився. Важливими макроекономічними факторами, які вплинули на рівень кредитних та інших ризиків банківської діяльності в Україні, є високий рівень економічного ризику як наслідок економічної, політичної та соціальної кризи в країні; значення кредитних операцій як одного з найважливіших видів діяльності українських банків та основного джерела їх доходу; проведення НБУ жорсткої політики фінансової стабілізації, яка базується на монетарних принципах обмеження грошової маси та скорочення державних видатків, що призвело до спаду виробництва, взаємних неплатежів суб’єктів господарювання та, зрозуміло, до зростання неповернення банківських позик.
Особливостями формування резерву за факторинговими операціями є те, що враховується тільки строк погашення зобов’язання. За ступенем ризику факторингові операції відносять до трьох груп ризику:
· стандартні — заборгованість, за якою строк погашення (повернення), передбачений договором, ще не настав (коефіцієнт ризику 2 %);
· сумнівні — існує прострочена заборгованість за операціями терміном до 90 днів (коефіцієнт ризику 50 %);
· безнадійні — термін простроченості заборгованості понад 90 днів (коефіцієнт ризику 100 %).
Для оцінювання якості портфеля факторингових кредитів з позиції ризику використовують такі коефіцієнти:
; ; .На базі наведених нижче даних розрахуємо якість портфеля факторингових операцій.
Таблиця 2.3
Групи ризику факторингових кредитів | 2007 р. | 2008 р. | ||||
Сума факторингових позик, тис. грн. | Коефіцієнт ризику, % | Сума факторингових кредитів, зважених на ризик | Сума факторингових кредитів, тис. грн. | Коефіцієнт ризику, % | Сума факторингових кредитів, зважених на ризик | |
1. Стандартні | 5320 | 2 | 106,4 | 2248 | 2 | 45,0 |
2. Сумнівні | 2980 | 50 | 1490 | 2733 | 50 | 1366,5 |
3. Безнадійні | 482 | 100 | 482 | 576 | 100 | 576 |
Усього | 8782 | ? | 2078,4 | 5557 | ? | 1987,5 |
Розрахункові показники якості портфеля факторингових кредитів наведено у табл. 2.4.
Таблиця 2.4
Показники | Базисний період | Звітний період | Відхилення |
1. Коефіцієнт якості портфеля факторингових кредитів | 0,237 | 0,358 | +0,121 |
2. Питома вага безнадійних кредитів у загальній сумі факторингових кредитів, % | 0,055 | 0,104 | +0,049 |
3. Питома вага проблемних (прострочених) факторингових кредитів, % | 0,394 | 0,595 | +0,201 |
Наведені дані свідчать про сталу тенденцію до зниження якості портфеля факторингових кредитів. Зростання першого коефіцієнта свідчить про підвищення ризикованості факторингових операцій. Його значення виросло на 12,1 %. Частка безнадійних кредитів зросла з 5,5 % до 10,4 %, тобто вдвічі. У портфелі факторингових кредитів частка прострочених кредитів також зросла на 20,1 % і на початок 2002 р. становила 59,5 %, тобто половину від усіх факторингових кредитів. Збільшення ризикованості факторингових операцій призвело до звертання масштабів діяльності банку в цьому напрямку. При цьому необхідно враховувати ступінь ризикованості цих операцій під час установлення тарифів на даний вид банківських послуг.