- підприємство має надлишковий стійкий рівень покриття запасів власними та залученими кредитними коштами банків;
- підприємство має недостатній рівень власного капіталу, що приводить до низького рівня показника фінансової автономії (менше нормативу в 0,5, що загрожує можливістю банкрутства підприємства за заявами кредиторів;
- підприємство практично має в 5-6 разів нижчий за нормативний рівень показника поточної негайної ліквідності (готівкові кошти), тобто поточно – проблемно неплатоспроможне.;
- підприємство поступово підвищує рівень схильності до банкрутства за показником Альтмана та потребує впровадження заходів фінансової санації.
Таблиця 12.1
Показники схільності ТОВ «Сніговик-Плюс» до банкрутства
13 Індивідуальне завдання на виконання наукової роботи за темою “Оцінка заходів фінансової санації фінансової стійкості ТОВ “Сніговик-Плюс”, м.Дніпропетровськ”
13.1 Теоретично-правові основи діагностики фінансового стану підприємства
Банкрутство – це природній процесс ринкової економіки, який є наслідком впливу об'єктивних екзогенних (зовнішніх) факторів ринку та суб'єктивних ендогенних(внутрішніх) факторів менеджменту підприємством. Своєчасна ідентифікація ознак банкрутства та застосування заходів по уникненню негативних наслідків, знання та вміння застосування заходів антикризового управління підприємством – основа діяльності сучасних економічних менеджерів підприємств в ринковій економіці України [42].
Основним завданням проведення аналізу є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємства - платоспроможним (неплатоспроможним) .
Джерелами інформації для проведення аналізу є:
- баланс підприємства за попередній рік та за звітний період, ф. 1;
- звіт про фінансові результати та їх використання за попередній рік та за
звітний період, ф. 2;
- звіт про фінансово-майновий стан, ф. 3;
- звіт з праці за попередній рік та за звітний період, ф. 1-ПВ, ф. 3-ПВ;
- звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг, ф. 5-с;
- розрахунок нормативу власних обігових коштів;
- розшифровка дебіторської та кредиторської заборгованості;
- звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію , ф.11 - ОФ;
- зведена таблиця основних показників, ф. 22 (річні);
- звіт про рух коштів в іноземній валюті, ф. 15-зез;
- бізнес-план;
- матеріали маркетингових досліджень;
- висновки аудиторських перевірок;
- інша інформація.
Результати проведеного аналізу відображаються в аналітичній записці, яка є додатком N 1 до акту роботи комісії.
Методика складається з двох частин: аналізу фінансового стану та аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства.
Для характеристики фінансового стану підприємства, використання ним власних та залучених коштів застосовуються показники балансу ф. 1, звіту ф. 3.
1. Виявляється одна з важливих характеристик фінансового стану підприємства - його фінансова незалежність від зовнішніх джерел.
З цією метою обчислюється Коефіцієнт фінансової незалежності "автономії" (Кавт) як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу: Практикою встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення Кавт = 0,5. Чим більше значення коефіцієнту, тим кращий фінансовий стан підприємства (менша залежність від зовнішніх джерел).
2. Для визначення фінансової стійкості вираховують коефіцієнт фінансової стабільності (Кфс), який характеризує співвідношення власних та позикових коштів:
Перевищення власних коштів над позиковими вказує на те, що підприємство має достатній рівень фінансової стійкості і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел. Нормативне значення Кфс повинно бути більшим 1. Якщо Кфс менше 1, то потрібно з'ясувати причини зменшення фінансової стабільності (падіння виручки, зменшення прибутку, необгрунтоване збільшення матеріальних запасів тощо).
3. Важливе значення у процесі аналізу джерел власних коштів має показник фінансового лівериджу (Фл), який характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань і визначається як відношення довгострокових зобов'язань до джерел власних коштів:
Зростання значення Фл свідчить про зростання фінансового ризику, тобто можливість втрати платоспроможності. В такому разі більш детально аналізуються показники другого розділу пасиву балансу.
4. Для вирішення питання щодо забезпечення підприємства власними коштами розраховується коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кзк). Цей коефіцієнт розраховується як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів (за вирахуванням статей: "Розрахунки з учасниками", "Резерви наступних витрат і платежів", "Доходи майбутніх періодів", "Реструктуризований борг") і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних коштів. Значення Кзк повинно бути більше 0,1.
Аналізу підлягають дані III розділу пасиву балансу "Розрахунки та інші пасиви" , при цьому визначається частка окремих статей розділу в загальній сумі кредиторської заборгованості, а також відхилення значень цих статей на кінець звітного періоду відносно початку року .
Особливу увагу необхідно звернути на наявність простроченої заборгованості перед бюджетом, позабюджетними фондами, по страхуванню, по оплаті праці та перед іншими кредиторами (за тепло, електроенергію, газ, воду).
При аналізі довгострокової кредиторської заборгованості звертається увага на цільове використання довгострокових кредитів банків та позикових коштів, які одержані протягом останніх трьох років .
Аналізу підлягають I, II, III розділи Активу балансу.
Активи підприємства та їх структура вивчаються як з точки зору їх участі в виробництві, так і з точки зору оцінки їх ліквідності. Безпосередньо з’ясовується участь у виробничому циклі основних фондів, нематеріальних активів, запасів і затрат, грошових коштів. При цьому уточнюються найбільш ліквідні активи підприємства: грошові кошти на рахунках, а також короткострокові цінні папери та найменш ліквідні активи - основні фонди, що знаходяться на балансі підприємства та інші позаоборотні активи.
Зміна структури активів підприємства в бік збільшення частки оборотних засобів може вказувати на:
- формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності засобів підприємства;
- відволікання частини поточних активів на кредитування споживачів товарів, робіт, послуг підприємства, дочірніх підприємств та інших дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних засобів із виробничого циклу;
- згортання виробничої бази;
- викривлення результатів оцінки основних фондів внаслідок існуючого порядку їх бухгалтерського обліку та інше.
Для того, щоб зробити однозначні висновки про причини зміни даної пропорції в структурі активів, проводиться детальний аналіз розділів і окремих статей активу балансу.
г) Аналіз основних засобів та інших позаоборотних активів
Аналізується рух основних фондів та амортизаційних відрахувань за попередній та поточний роки (форма 11-ОФ (річна), дані аналітичного бухгалтер-сього обліку за звітний період). Звертається увага на основні фонди підприємства, які придбані, реалізовані, ліквідовані або здані в оренду протягом поточного року.
д) Аналіз власних оборотних засобів
Власні оборотні засоби - це робочий капітал (Рк).
Робочий капітал (Рк) - різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями. Тобто, робочий капітал є тією частиною оборотних активів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов'язань. Наявність робочого капіталу свідчить про те, що підприємство не тільки здатне сплатити власні поточні борги, а й має фінансові ресурси для розширення діяльності та інвестування. Для визначення величини Рк слід від суми підсумків розділів II і III активу балансу відняти підсумок розділу III пасиву:
Платоспроможність підприємства визначається передусім величиною і маневреністю його робочого капіталу. Як нестача робочого капіталу, так і його надлишок може бути негативною ознакою. Оптимальний розмір Рк залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон'юнктури ринку тощо.