Зміст
Вступ
1. Місцеві бюджети – основа фінансової системи держави
1.1Територіальна громада як суб’єкт економічної та фінансової діяльності держави
1.2Фінансова автономія місцевих органів влади
1.3 Міжнародні стандарти організації фінансової незалежності місцевого самоврядування
2. Роль місцевих бюджетів у соціально-економічному розвитку території
2.1 Доходи місцевих бюджетів, принципи їх формування
2.2 Становлення системи самостійних місцевих бюджетів України
2.3 Видатки місцевих бюджетів – основа розвитку адміністративної території
2.4 Проблеми та розвиток міжбюджетних відносин
3. Аналіз бюджетного регулювання на прикладі Ізмаїльського місцевого бюджету за 2004-2005 роки
3.1 Аналіз формування доходів та видатків бюджету м.Ізмаїла
3.2 Аналіз використання цільових фондів місцевого самоврядування
3.3 Шляхи реформування міжбюджетних відносин
Висновки
Список літератури
Найважливішими передумовами демократичної держави є самостійність і незалежність місцевих органів влади, які започатковані Європейською хартією місцевого самоврядування. На сьогодні до Європейської хартії місцевого самоврядування входять понад 30 країн, до яких у 1996 р. приєдналася Україна[1].
Європейська хартія місцевого самоврядування передбачає відокремлення місцевих органів влади від державної влади, повну їхню незалежність і самостійність у виконанні делегованих і закріплених за ними функцій у межах своїх компетенцій і за рахунок власних і закріплених доходів.
За Конституцією України (ст. 140) місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.
Фінансові основи інституту місцевого самоврядування визначені:
Конституцією України (ст. 7, статті 140-146)[2].
Бюджетним кодексом України від 21 червня 2001 р[3].
Законом України «Про місцеве самоврядування» (від 27.05.1997)[4].
Законом України «Про систему оподаткування» (від 2 лютого 1994 р.)[5].
Місцеві фінанси - це система формування, розподілу і використання доходів територіальними громадами та місцевими органами влади з метою виконання делегованих та закріплених за ними функцій і завдань.
Структура місцевих фінансів України: самостійні місцеві бюджети (11 785 місцевих бюджетів різного рівня складалося в Україні у 2004р.); фінанси комунальних підприємств[6].
Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів.
Фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів.
Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансове підтримує місцеве самоврядування.
Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних джерел та закріплених загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. У доходній частині місцевого бюджету окремо виділяються доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.
Видатки місцевих бюджетів - це економічні відносини, які виникають у зв'язку з фінансуванням власних і делегованих повноважень місцевих органів влади[7].
За роки незалежності в Україні відбулися певні зміни в економічній, соціальній, духовній сферах нашого суспільства. В Україні зроблені вагомі зрушення у напрямі ринкового господарювання — проведена масова приватизація об'єктів, створена відповідна інфраструктура тощо. Але ще досить велика робота має бути проведена для того, щоб ринкові методи господарювання ввійшли у свідомість кожного, підприємці навчилися виготовляти конкурентоспроможну продукцію, піднявся рівень якості продукції, приватний сектор економіки давав нові робочі місця з відповідною заробітною платою.
Для вирішення цих економічних та пов'язаних з ними соціальних питань необхідні подальші ринкові перетворення, включаючи і сферу бюджетних відносин.
Одним з найактуальніших питань, що стосується бюджетних відносин, є питання розподілу бюджетних коштів між загальнодержавним та місцевими рівнями. Нині за традицією, успадкованою від минулих часів, зберігається порівняно високий рівень централізації бюджетних ресурсів. Серед місцевих рад досить поширена думка про формування бюджету "знизу".
Проблеми, що виникають у бюджетній системі України, не є чимось привнесеним ззовні, вони характерні саме для України з її особливою ментальністю. Цим пояснюється хронічне несприйняття будь-яких шаблонів або теорій.
Таким чином, фінансова незалежність місцевого самоврядування є актуальною категорією як в соціальному, так і економічному сенсі, є політичним важелем.
В даній роботі в теоретичному аспекті та на прикладі Ізмаїльського міського бюджету обласного підпорядкування на 2004 та 2005 роки розглянуто питання структури місцевих бюджетів, доходів та видатків місцевих бюджетів загального та спеціального призначення, бюджетів поточних та бюджетів розвитку; визначено переваги та недоліки структури бюджету, можливі шляхи поліпшення балансу розглядаємого бюджету та реформування бюджетних відносин; наведено список використовуваних джерел.
1. Місцеві бюджети – основа фінансової системи держави
1.1 Територіальна громада як суб’єкт економічної та фінансової діяльності держави
У Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" сказано, що відповідно до Конституції України визначається система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
За вказаним нормативним актом місцеве самоврядування в Україні — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад. Будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороняються.
Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.
Система місцевого самоврядування включає[8]:
територіальну громаду;
сільську, селищну, міську раду;
сільського, селищного, міського голову;
виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;
районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;
органи самоорганізації населення.
У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.
Первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Територіальні громади сусідніх сіл можуть об’єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати єдиного сільського голову. Добровільне об’єднання територіальних громад відбувається за рішенням місцевих референдумів відповідних територіальних громад сіл. Таке рішення є наданням згоди на створення спільних органів місцевого самоврядування, формування спільного бюджету, об’єднання комунального майна. Вихід із складу сільської громади здійснюється за рішенням референдуму відповідної територіальної громади. У містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб’єкти права власності.
Основні повноваження відповідних структур місцевого самоврядування з бюджетних питань[9]:
1. Сільські, селищні, міські ради:
а) утворення і ліквідація комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій;
б) затвердження за пропозицією голови ради структури виконавчих органів влади, загальної чисельності апарату ради, витрат на її утримання;
в) прийняття рішення про проведення місцевого референдуму;
г) затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць;
д) затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту;
е) установлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом;