Санаційний аудит є найважливішою складовою процедури санації та відіграє вирішальну роль у мобілізації підприємством фінансових ресурсів. Він полягає в перевірці повноти, достовірності та ефективності поданої санаційної концепції. Під час санаційного аудиту використовуються різноманітні методи й інструменти. До головних належать такі:
· опитування (анкетування) співробітників;
· факторний аналіз відхилень;
· аналіз сильних і слабких сторін (СОФТ-аналіз);
· розробка сценаріїв;
· портфельний аналіз;
· метод ланцюгових підстановок;
· нуль-базис бюджетування;
· вартісний аналіз;
· трендовий аналіз.
Як бачимо, методи санаційного аудиту загалом збігаються з методами контролінгу. Перш ніж проводити аудит, аудитор має підготувати в письмовому вигляді програму санаційного аудиту, яка визначає процедури, необхідні для досягнення поставлених цілей. До програми потрібно включити завдання аудиту з кожного напрямку, щоб вона допомагала контролювати виконувану роботу.
Готуючи зазначену програму, аудитор може передбачати залучення для виконання певних завдань інших аудиторів, консультантів та експертів з окремих питань.
Наведемо перелік питань, які доцільно включити до такої програми.
1. Вивчення наявної санаційної концепції (плану санації) та збір необхідної інформації.
2. Оцінювання відбитих у плані санації вихідних даних про підприємство:
а) аналіз виробничо-господарської діяльності;
б) аудит фінансового стану підприємства;
в) дослідження ситуації підприємства на ринку факторів виробництва та збуту готової продукції.
3. Перевірка правильності визначення причин кризи та сильних і слабких сторін підприємства.
4. Експертна оцінка запланованих санаційних заходів.
5. Правова оцінка діяльності підприємства та запропонованої санаційної концепції.
6. Оцінка ефективності санації.
7. Оцінка ризиків.
8. Оформлення висновку про результати аудиту.
Програма аудиту має переглядатися, якщо у процесі її виконання виявляються додаткові істотні обставини та факти.
Використана література
1. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч.посібник-К.:КНЕУ,2000.-412с.
2. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» // Голос України. — 1999. — 30 липня .
3. Закон України «Про підприємства в Україні» // Там само. — 1991. — 27 березня.
4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок санації державних підприємств»// Зібрання постанов Уряду України. — 1994. — №5.
5. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом. — М.: Финансы и статистика, 1995.
6. Бланк И. А. Стратегия и тактика управления финансами. — К., 1996.
7. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — К., 1999. — Т. 1, 2.
8. Джеймс Ван Хорн. Основы управления финансами. — М.: Финансы и статистика, 1996.
9. Контроллинг в бизнесе. Методологические и практические основы построения контроллинга в организациях/ А. М. Карминский и др. — М.: Финансы и статистика, 1998.
10. Контроллинг как инструмент управления предприятием / Под ред. Н.Г. Данилочкиной. — М.: Аудит, 1998.
11. Брігхем Є. Ф. Основи фінансового менеджменту. — К., 1997.
12. Національний банк і грошово-кредитна політика: Підручник / За ред.проф. А.М. Мороза та доц. М.Ф. Пуховкіної. — К.: КНЕУ, 1999.