Фінансова санація та банкрутство підприємства (стр. 6 из 11)
Попередником дискримінантного аналізу є тест на банкрутство Тамарі (фінансовий аналітик «Bank of Israel»). В основу тесту Тамарі покладено шість показників: коефіцієнт забезпеченості власним капіталом, прибутковість капіталу; абсолютна ліквідність; коефіцієнт співвідношення вартості товарної продукції до запасів готової продукції на складі; коефіцієнт оборотності основного капіталу; коефіцієнт, що відбиває залежність обороту від реалізації та дебіторської заборгованості.
Найпоширеніші моделі оцінки фінансового стану підприємства і схильності його до банкрутства є такі моделі:
- двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства;
- визначення ймовірності банкрутства на основі моделі Альтмана;
- визначення ймовірності банкрутства на основі моделі Спрінгейта;
- прогнозована модель Таффлера;
- R-модель прогнозу ризику банкрутства;
- узагальнена модель на основі дискримінантної функції.
Двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства
Мета моделі – побудова графіка на основі двох показників – поточної ліквідності та частки позикових коштів – від них залежить ймовірність прогнозування банкрутства. Це лінійна Z-функція, графіком якої є лінія розмежування:
Z = a + b1Kn + b2K3,
де a, b1, b2 – параметри дискримінантної функції, які обчислюються на основі статистичної обробки даних з підприємств, які збанкрутували, або відновили свою платоспроможність;
Kn – показник поточної ліквідності;
K3 – показник питомої ваги позикових коштів у пасивах підприємства.
Z = -0,3877 – 1,0736 х Kn + 0,0579 х K3.
Ця функція зображається графіком (рис.4.1) як геометричне місце точок, при якому Z =0.
Рисунок 4.1 – Графік Z-функції двофакторної моделі прогнозування банкрутства
Якщо значення функції потрапляє вище графіка і при Z < 0, банкрутство ймовірно не загрожує підприємству.
Якщо значення функції потрапляє вище графіка і при Z > 0, ймовірність банкрутства висока.
Розглянута двофакторна модель не забезпечує всебічної оцінки фінансового стану підприємства, тому ймовірність прогнозування банкрутства є невисокою.
Модель Альтмана (розроблена в 1968 році і відома також під назвою «розрахунок Z-показника» - інтегрального показника рівня загрози банкрутства):
Z = 1,012 Х1 + 0,014 Х2 + 0,033 Х3 + 0,006 Х4 + 0,999 Х5.
Це п’ятифакторна модель, де факторами є окремі показники фінансового стану підприємства:
Х1 - робочий капітал / загальна вартість активів;
Х2 - чистий прибуток / загальна вартість активів;
Х3 - чистий дохід / загальна вартість активів;
Х4 - ринкова капіталізація компанії (ринкова вартість акцій) / сума заборгованості;
Х5 - обсяг продажу / загальна вартість активів.
Значення показника «Z» так пов’язане з імовірністю банкрутства:
Z ≤ 1,8 - дуже висока;
1,81 ≤ Z ≤ 2,70 - висока;
2,71 ≤ Z ≤ 2,99 - можлива;
Z ≥ 3,00 - дуже низька.
За деякими джерелами точність прогнозування банкрутства згідно з цією моделлю становить 95%.
Модель Спрінгейта
Z = 1,03 Х1 + 3,07 Х2 + 0,66 Х3 + 0,4 Х4,
де Х1 - робочий капітал / загальна вартість активів;
Х2 - прибуток до сплати податків та процентів / загальна вартість активів;
Х3 - прибуток до сплати податків / короткострокова заборгованість;
Х4 - обсяг продажу / загальна вартість активів.
Вважається, що точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 92%, проте з часом цей показник зменшується.
Якщо Z < 0, 862, то підприємство є потенційним банкрутом.
Прогнозна модель Таффлера
Таффлер – британський вчений, який запропонував чотирифакторну прогнозовану модель.
Z = 0,53X1 + 0,13X2 + 0,18X3 + 0,16X4,
де де Х1 – операційний прибуток / короткострокові зобовязання;
Х2 – оборотні активи / загальна вартість зобов’язань;
Х3 – короткострокові зобов’язання / сума активів;
Х4 - виручка / сума активів.
Якщо Z > 0,3 – банкрутство малоймовірне;
Z < 0,2 – ймовірність банкрутства дуже висока.
R-модель прогнозу ризику банкрутства
Це чотирифакторна модель.
R = 8,38 К1 + К2 + 0,054 К3 + 0,63 К4,
де К1 – оборотний капітал / актив;
К2 – чистий прибуток / власний капітал;
К3 – виручка від реалізації / актив;
К4 – чистий прибуток / інтегральні витрати.
Загальна оцінка ймовірності банкрутства за цією моделлю:
Z ≤ 0,18 - висока;
0,18 ≤ Z ≤ 0,32 - середня;
0,32 ≤ Z ≤ 0,42 - низька;
Z ≥ 0,42 - мінімальна.
Згідно з кількома методиками прогнозування банкрутства побудовано універсальну дискримінантну функцію
Z = 1,5X1 + 0,08X2 + 10X3 + 5X4 + 0,3X5 + 0,1X6,
де Х1 - cash-flow / зобов’язання;
Х2 - валюта балансу / зобов’язання;
Х3 - прибуток / валюта балансу;
Х4 - прибуток / виручка від реалізації;
Х5 - виробничі запаси / виручка від реалізації;
Х6 - оборотність основного капіталу (виручка від реалізації / валюта балансу).
Здобуті значення Z-показника можна інтерпретувати так:
Z > 2 - підприємство вважається фінансово стійким, йому не загрожує банкрутство;
1 < Z < 2 - фінансова рівновага (фінансова стійкість) підприємства порушена, але за умови переходу на антикризове управління банкрутство йому не загрожує;
0 < Z < 1 - підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів;
Z < 0 - підприємство є напівбанкрутом.
Показник cash-flow характеризує обсяги чистих грошових потоків, утворюваних у результаті операційної та інвестиційної діяльності, які залишаються у розпорядженні підприємства у визначеному періоді. Розраховують даний показник додаванням до прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства у визначеному періоді, амортизаційних відрахувань за цей самий період.
Слід зауважити, що у вітчизняній практиці зазначені моделі застосовуються мало, оскільки не враховують галузевих особливостей розвитку підприємств та притаманних їм форм організації бізнесу. Ідеться про суто теоретичний характер підходів до прогнозування банкрутства. У вітчизняних умовах дані такого прогнозування є вельми суб’єктивними і не дають підстав для практичних висновків. Мають бути розроблені вітчизняні моделі прогнозування з урахуванням галузевих особливостей.
Аналіз фінансування санації підприємства
Коли підприємство знаходиться в проблемному фінансовому стані, треба добре розуміти зміст балансу, структуру, його елементи.
Капітал – це вартість активів, яка зменшується на суму зобов’язань.
Активи – це те, що має підприємство: гроші, фінансові інвестиції, які вкладені в інші підприємства, матеріальні цінності (сировина, матеріали, основні засоби тощо).
Щоб охарактеризувати ступінь забезпеченості власними обіговими коштами, розраховують коефіцієнт забезпеченості власними коштами (К1):
| К1 = | Власні обігові кошти | . | (5.1) |
| Сума всіх обігових коштів |
Цей коефіцієнт повинен бути ≥ 0,1.
Для оцінки здатності підприємства (див.розд.2) розрахуватися зі своїми кредиторами використовуються показники ліквідності.
Коефіцієнти ліквідності – це коефіцієнти, які вимірюють властивість фірми розрахуватися за свої короткострокові зобов’язання.
При аналізі балансу розраховують декілька показників ліквідності:
| К= | Ліквідні активи | . | (5.2) |
| Поточні зобов’язання |
Показники ліквідності характеризують здатність фірми погасити свої поточні зобов’язання. Залежно від ліквідності активів, що порівнюються з поточними зобов’язаннями, розрізняють:
коефіцієнт поточної ліквідності (К2 – коефіцієнт покриття):
| К2 = | Оборотні активи | . | (5.3) |
| Поточні зобов’язання |
К2 показує здатність фірми покривати короткострокові зобов’язання за рахунок оборотних активів, тобто чим більше значення цього коефіцієнта, тим вища здатність фірми розраховуватися за своїми зобов’язаннями.
коефіцієнт проміжної ліквідності (К3):
| К3 = | Оборотні активи - Запаси | . | (5.4) |
| Поточні зобов’язання |
При розрахунку К3 враховуються не всі оборотні активи, а тільки більш ліквідні.
Розглянуті коефіцієнти дають уявлення про поточну платоспроможність фірми. За їх допомогою вимірюють ступінь захисту довгострокових кредитів та інвесторів.
Структура балансу вважається незадовільною, підприємство неплатоспроможним, якщо є наявність хоча б однієї з умов:
- К2 < 1;
- К1 < 0,1;
- Власний капітал < статутного капіталу.
Необхідною умовою життєдіяльності підприємства є забезпечення його постійної платоспроможності, тому необхідно так координувати вхідні та вихідні грошові потоки, щоб у будь який час підприємство було спроможним виконати свої поточні платіжні зобов’язання. Цього можна досягти, якщо в довгостроковому періоді є фінансова рівновага.