індексацією балансової вартості майнових об'єктів, які не можливо реалізувати без порушення нормального виробничий циклу (цей метод не пов'язаний з підвищенням платоспроможності, але може поліпшити кредитоспроможність підприємства).
2 Використовування зворотного лізингу.
У середньостроковій і довгостроковій перспективі використовувати основні засоби, взяті в лізинг, підприємству невигідно, ніж використовувати їх на умовах власності. Крім того, в результаті зворотного лізингу знижується кредитоспроможність підприємства. Але при цьому, платоспроможність його підвищується, що дає можливість розрахуватися за поточними зобов'язаннями і уникнути порушення справи про банкрутство.
3 Здача в оренду основних засобів. Доцільно здати в оренду основні засоби, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі.
4 Оптимізація структури розміщення оборотного капіталу.
Суть цього заходу полягає в зменшенні частини низьколіквідних оборотних коштів: запасів сировини і матеріалів, НЗВ і т.д. Визначення оптимального обсягу і структури запасів є завданнями контролінгу матеріальних потоків.
Слід також враховувати, що зайві запаси обумовлюють не тільки зниження ліквідності підприємства, але і додаткові витрати (складські або робочої сили). Крім того, існує ризик втрати якості або зниження ціни окремих видів сировини і матеріалів.
5 Продаж низькорентабельних структурних підрозділів. За рахунок цієї операції підприємство може одержати інвестиційні ресурси для перепрофілювання виробництва на більш прибуткові види діяльності.
6 Рефінансування дебіторської заборгованості. Це форма реструктуризації активів, яка полягає в перекладі дебіторської заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення і т.д.
До основних форм рефінансування дебіторської заборгованості належать:
Факторинг – продаж дебіторської заборгованості на користь факторингової компанії або банку, тобто це операція переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи іншому кредитору з попередньою або подальшою компенсацією вартості такого боргу першому кредитору.
Облік або дисконтування векселів. Суть цієї операції полягає у тому, що банк, купуючи вексель, терміново його оплачує пред'явнику, а платіж одержує після настання терміну погашення векселя.
Форфейтинг. Це кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі викупу у експортера векселів імпортера.
Крім того, до заходів щодо реструктуризації дебіторської заборгованості відносять і процедури з примусового стягнення заборгованості, враховуючи позови до арбітражних судів.
Для забезпечення ефективності процедури мобілізації внутрішніх джерел фінансування санації необхідно провести їх класифікацію з виділенням джерел відновлення платоспроможності та поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства.
При фінансуванні програми санаційних заходів важливе значення для підприємств має повне залучення внутрішніх фінансових резервів, що дозволяє подолати внутрішні причини кризи та зменшити залежність ефективності санації від залучення зовнішніх фінансових джерел.
| Доходи від основ-ної діяль-ності | Інші опера-тивні доходи | Доходи від інвестицій-ної діяльності | Інші доходи від звичайної діяльності | Дохо-ди від надзвичай-них подій | ||||||||||||
| Внутрішні джерела фінансової санації підприємств | ||||||||||||||||
| Амортизаційні відрахування | Зменшення витрат підприємств | |||||||||||||||
Рисунок 6.1- Класифікація внутрішніх фінансових джерел санації суб’єктів господарювання
Реструктуризація підприємства
Суть і форми реструктуризації підприємств
Одним із найпоширеніших способів фінансового оздоровлення підприємств є реструктуризація.
Реструктуризація підприємства - це запровадження організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів. Керуючись таким визначенням, можна розмежувати категорії реструктуризації та реорганізації. Поняття реструктуризації є ширшим, оскільки враховує також і заходи, спрямовані на реорганізацію підприємства. Основний змістреорганізації полягає в повній або частковій зміні власника статутного капіталу даної юридичної особи та в зміні організаційно-правової форми організації бізнесу.
Необхідність проведення будь-якого виду реструктуризації на підприємстві-боржникові обумовлена широким колом причин (табл.7.1): зовнішніх та внутрішніх [18 ].
Таблиця 7.1-Зовнішні та внутрішні причини реструктуризації
| Зовнішні причини | Внутрішні причини |
| 1 | 2 |
| 1 Незадовільний рівень технологічного прогресу:- відсутність новітніх технологій;- відсутність передових методів комунікацій та інформаційних зв’язків;- високі витрати на обробку даних | 1 Незадовільний рівень загального управління:- слабка орієнтація на ринок;- відсутність стратегії;- низька кваліфікація кадрів. |
| 2 Слаба міжнародна економічна інтеграція:- наявність торгових та митних бар’єрів;- утруднений потік капіталу;- зниження мобільності робочої сили;- відсутність монетарної інтеграції | 2 Слабий фінансовий менеджмент з питань:- управління грошовими потоками;- прийняття інвестиційних рішень;- управління витратами |
| 3 Докорінні зміни на ринках розвинутих країн:- зниження темпів розвитку країн;- агресивніший експорт та пошук додаткових ринків збуту;- зниження ступеня втручання держави в економіку | 3 Неконкурентноспроможність продукції:- поява нових продуктів і конкурентів;- виробництво застарілої продукції;- зниження обсягів продажу |
| 4 Зміна соціально-економічних систем:- трансформація економічних систем Центральної та Східної Європи, Азії;- збільшення частки приватного сектора | 4 Значні витрати:- високий рівень точки беззбитковості;- високі постійні та змінні витрати;- високий рівень збитків;- висока вартість сервісу |
| 5 Політика уряду:- податкова;- фінансово-кредитна;- митна;- валютна | 5 Конфлікт інтересів:- власників;- найманих працівників;- споживачів;- партнерів |
Реорганізація підприємства – це повна або часткова заміна власників корпоративних прав підприємства, зміна організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідація окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства кількох. Найпоширенішими формами реорганізації є злиття, приєднання, поділ, виокремлення, перетворення.
Розрізняють такі форми реструктуризації:
- реструктуризація виробництва;
- реструктуризація активів;
- фінансова реструктуризація;
- корпоративна реструктуризація.
Реструктуризація виробництва передбачає внесення змін в організаційну і виробничо-господарську сфери діяльності підприємства з метою підвищення його рентабельності і конкурентоспроможності. Це:
- зміна керівництва підприємства;
- упровадження нових, прогресивних форм і методів управління;
- диверсифікація асортименту продукції;
- підвищення ефективності маркетингу;
- зменшення витрат на виробництво;
- скорочення чисельності персоналу.
Реструктуризація активів передбачає такі заходи:
- продаж частини основних засобів;
- продаж зайвого устаткування, запасів сировини і матеріалів;
- продаж окремих підрозділів підприємства;
- зворотний лізинг;
- реалізацію окремих видів фінансових вкладень;
- рефінансування дебіторської заборгованості.
Фінансова реструктуризація пов'язана із зміною структури і розмірів власного і позикового капіталів, а також із змінами в інвестиційній діяльності підприємства. Це:
- реструктуризація кредиторської заборгованості;
- отримання додаткових кредитів;
- збільшення статутного фонду;
- заморожування інвестицій.
Фінансова реструктуризація обов'язково повинна супроводжуватися реструктуризацією виробництва.
Корпоративна реструктуризація - найскладніший вид реструктуризації. Вона передбачає реорганізацію підприємства з метою зміни власника, створення нових юридичних осіб або нової організаційно-правової форми власності. У рамках такої реструктуризації виробляють:
- повну або часткову приватизації;
- розділення великих підприємств на частини;
- виділення з великих підприємств підрозділів (об'єкти соціально-культурних та інших непрофільних видів діяльності);
- приєднання до інших або злиття з іншими підприємствами.
Перш ніж проводити санаційну реорганізацію, необхідно проаналізувати фінансово-господарський стан підприємства. На основі аналізу робляться висновки про санаційну спроможність, і розробляється план заходів реорганізацій, який враховує:
- економічне обґрунтування необхідності проведення реструктуризації;
- пропозиції за формами і методами реорганізації;
- витрати на здійснення реструктуризації і джерела їх фінансування;
- заходи реструктуризації;
- оцінку ефективності проекту реструктуризації.
Ефективність реструктуризації забезпечується заходами, які лежать в основі плану реструктуризації і направлені на вдосконалення організації і управління виробничо-господарською діяльністю, поліпшення фінансового положення підприємства.
Фінансовий механізм реорганізації підприємств