Фінансова система України (стр. 2 из 6)

г) формування незалежної бази місцевих і регіональних бюджетів;

ґ) правоведеннянезалежноїфінансовоїполітики длявсіх суб’єктів господарювання;

д) розробка і реалізація бізнес-планів кожним з учасників фінансово-господарської діяльності.

2.3 Правові та організаційні основи фінансової системи

Нормативно-правове забезпечення фінансової системи ґрунту- ється насамперед на Конституції України, Законах України, Постано- вах Верховної Ради, декретах Кабінету Міністрів України, указах Президента України, а також на нормативних актах міністерств та інших органів, нормативних актах місцевих рад. Правове регулювання фінансових відносин, що виникають при створенні та використан- ні фондів фінансових ресурсів, є однією з форм управління економічним і соціальним розвитком з боку держави.

Правові акти виконують такі основні функції:

визначають коло юридичних і фізичних осіб, на які у даний час поширюється дія правової норми;

регламентують права і обов’язки юридичних і фізичних осіб щодо мобілізації та використання фондів фінансових ресурсів;

є підґрунтям для вжиття відповідних заходів щодо виконання правових норм.

Правові норми, що регулюють фінансові відносини, є системою фінансового права, яка ґрунтується на конституції держави.

Ринкова модель економіки не може існувати й розвиватися без втручання держави в процеси розподілу й перерозподілу зновствореної вартості в суспільстві. Для цього використовують фінанси, а бюджет є конкретною формою реалізації функцій держави.СпеціальнимибюджетнимизаконамиєБюджетнийкодекс України та Закон України «Про Державний бюджет України», який приймається щороку.До інших законів, що регулюють бюджетні відносини, можуть бути віднесені два типи законодавчих актів:

а) суто бюджетні, присвячені регулюванню виключно бюджетних відносин;

б) закони, які містять деякі норми, що регулюють бюджетнудіяльність.

Організаційну роботу з використання чинного законодавства у сфері фінансів здійснюють фінансові органи, які очолює Міністерст- во фінансів.

2.4 Управління фінансовою системою

Управління фінансами – це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на формування й використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів, що знаходяться у розпорядженні державних органів управління.

Організаційну й методичну роботу з управління фінансами здійснює Міністерство фінансів України. Його повноваження й основні функції визначаються положенням «Про Міністерство фінансів України», яке затверджується Кабінетом Міністрів. Воно несе відповідальність за фінансовий стан держави, розробку та реалізацію фінансової політики. Для оперативного управління фінансовою системою держави обирається колегія, склад якої затверджується Кабінетом Міністрів.

Ці органи покликані виконувати ряд функцій:

1. Підготовку проекта державного бюджету України.

2. Організацію використання бюджетів, підготовку звітів щодо їх використання.

3. Розробку проектів нового законодавства.

4. Обґрунтування основних положень фінансової політики держави.

5. Здійснення контролю над дотриманням фінансового законодавства.

6. Управління оперативною роботою фінансових органів різних рівнів.

7. Контроль, ревізію та перевірку фінансово-господарської діяльності всіх державних організацій.

Також управлінням фінансово-господарською діяльністю в державі займаються, крім вищезазначених організацій фінансові органи державної адміністрації, виконкоми рад, фінасові підрозділи міністерств і відомств, фінансові відділи на підприємствах, державна податкова адміністрація, пенсійний фонд, рахункова палата, контрольно-ревізійне управління тощо.

3. ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ: СУТНІСТЬ,ФУНКЦІЇ ТА ЇХ СТРУКТУРА

Потрібно завжди пам’ятати, що не діяльність держави сама по собі, а об’єктивні потреби суспільного розвитку зумовлюють існу- вання фінансів. Для здійснення своїх функцій держава використовує частину фінансових ресурсів суспільства, які приймають форму дер- жавних фінансів. У теорії фінансів уже вироблене чітке визначення ролі та призначення державних фінансів у побудові фінансової сис- теми України транзитивного періоду. Узагальнене визначення може бути таким: головне призначення державних фінансів – за допомогою різних фінансових інституцій сприяти успішному економічному й со- ціальному розвитку держави.

3.1 Сутність державних фінансів

Під державними фінансами розуміють сукупність фінансових відносин, яка забезпечує досягнення цілей внутрішньої та зовнішньої політики держави. Ці відносини пов’язані з формуванням фінансових ресурсів у розпорядження держави, в тому числі за рахунок підпри- ємств і приватизації державної власності.

За економічною сутністю, державні фінанси – це система грошових ресурсів, які зосереджені в руках держави і призначені для виконання притаманних державі економічних, соціальних і політичнихфункцій, та сукупність форм і методів, за допомогою яких ці фонди формуються.

Під державними фінансами може розумітися також сукупністьфінансових інститутів, їх зв’язків і взаємовідносин, які забезпечують досягнення поставлених цілей.Як центральна підсистема фінансових відносин державні фінан- си мають визначені складові: загальнодержавні фінанси, до яких на- лежать Державний бюджет, місцеві фінанси, державний кредит, дер- жавне страхування, централізовані та децентралізовані фонди цільо- вого призначення; фінанси господарюючих суб’єктів, які характери- зуються такими ж рисами, як і державні фінанси.

Загальнодержавні фінанси забезпечують фінансування тих заходів, які мають загальнодержавний характер. Зокрема, до них належать: фінансування діяльності органів державної влади та управління, проведення регулювання соціально-економічного розвитку, здійснення перерозподілу ВВП між територіями, галузями, населенням та ін.

В українському законодавстві чітко розподіляються повноваження щодо фінансової діяльності, що здійснюється державою через посередництво органів державного управління підприємствами, установами, організаціями. У загальнодержавних фінансах держава, в особі уповноважених фінансових і кредитних установ, сама мобілізує, розподіляє і використовує фонди грошових коштів, фінансуючи народне господарство, соціально-культурну сферу, оборону, управління, створення матеріальних і фінансових резервів. На створення і ви- користання децентралізованих фондів грошових коштів держава упов- новажує підприємства, об’єднання та міністерства. Ці фонди грошо- вих коштів є фінансами галузей народного господарства. З централі- зованими вони тісно пов’язані податковими та іншими обов’язковими платежами, а при необхідності, фінансуванням з них.

3.2 Функції державних фінансів

Головне призначення державних фінансів – через різноманітні фінансові інституції сприяти успішному економічному і соціальному розвитку держави, забезпеченню прав і свобод людини. Досягають цього через методи і форми мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження держави та використання їх на розвиток економіки, забезпечення соціальних гарантій населення, утримання армії, органів усіх ланок влади.

Держава будує свою фінансову політику, головним завданням якої є пошук оптимальної моделі перерозподілу фінансових ресурсів з метою прискорення зростання матеріального виробництва і добробуту населення. Для побудови такої моделі потрібно визначити рівень втручання держави у господарську діяльність виробничих структур і рівень зобов’язань держави щодо соціального забезпечення своїх громадян. Від цих чинників залежить, яка частка валового національного продукту має зосереджуватися у фінансових інституціях, створюваних державою.

Державні фінанси як економічна категорія проявляються в функціях, які вони виконують.

Основні функції фінансової системи:

планування; організація; стимулювання; контроль.

Функція планування – передбачає формулювання цілей та вибіршляхів їх досягнення на підставі розмежування повноважень і предметів відання між державою, регіонами та органами місцевого самоврядування.

Реалізується ця функція через складання бюджетів на відповідний фінансовий рік і перспективу, балансів фінансових ресурсів, порядку оподаткування тощо.Функція організації містить бюджетний устрій, бюджетну класифікацію, передбачає необхідність визначення порядку складання, затвердження і виконання бюджету, вибір уповноважених кредитних організацій, розмежування повноважень законодавчих та виконавчих органів влади в бюджетному процесі, визначення прав і обов’язків функціональних підрозділів фінансових органів.

Функція стимулювання базується на діяльності, яка направлена на реалізацію цілей.

Функції фінансів, пов’язані з регулюванням реального грошово- го обігу:

1. Розподільна функція, результатом якої є формування та вико-

ристання централізованих фондів грошових коштів, утримання неви- робничої сфери економіки.

2. Контрольна функція, яка реалізується за такими основними напрямками:

контроль за правильним і своєчасним перерахуванням коштів у централізовані фонди;

контроль за додержанням заданих параметрів централізова- них фондів грошових коштів з урахуванням потреб виробничого і со- ціального розвитку;

контроль за цілеспрямованим і ефективним використанням фінансових ресурсів.

3.3 Склад і структура державних фінансів

Державні фінанси – головна ланка фінансової системи України, яка охоплює майже 80 відсотків усіх фінансових ресурсів і містить різноманітні фінансові інститути, за допомогою яких держава здійс- нює свою діяльність.