Сьогодні фінансове планування вимагає використання нових принципів організації. Його зміст та форми мають бути суттєво змінені у зв’язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтирами.
За адміністративної економіки фінансове планування базувалось на директивних планових показниках виробничого та соціального розвитку підприємства. Нині ця база перестала існувати, оскільки підприємства вже не одержують директивних вказівок «зверху». Державне замовлення, яке збереглося, утратило своє колишнє директивне значення і розглядається підприємством лише як одна з можливих сфер реалізації продукції. Відтак фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон’юнктуру, ураховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.
Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.
Фінансове планування втілює встановлені цілі у форму конкретних фінансових показників і забезпечує фінансовими ресурсами закладені в виробничому плані економічні пропорції розвитку.
Значення фінансового планування полягає в тому, що воно дає можливість визначити життєздатність проекту підприємства за умов конкуренції і є інструментом одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.
Отже, основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:
·забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;
·установлення раціональних фінансових відносин із суб’єктами господарювання, банками, страховими компаніями;
·визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціонального його використання;
·виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;
·здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.
Фінансове планування дає змогу розв’язати такі конкретні питання:
які грошові кошти може мати підприємство в своєму розпорядженні;
які джерела їх надходження;
чи достатньо фінансових ресурсів для виконання накреслених завдань;
яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;
як повинен здійснюватися розподіл та використання прибутку на підприємстві;
як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.
У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання.
Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб’єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.
За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та їх зміни в плановому періоді.
Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:
·максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;
·економія фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;
·економія поточних витрат;
·мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;
·максимум абсолютної суми одержаного прибутку.
Фінансове планування (крім уже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Цей спосіб уможливлює знаходження кількісного вираження взаємозв’язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель — це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються з допомогою математичних прийомів. Моделювання може здійснюватися за функціональним та кореляційним зв’язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обгрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів виходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану.
1.3. ЗМІСТ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУ ТА ПОРЯДОК ЙОГО СКЛАДАННЯ
За ринкової економіки для вирішення виробничих та комерційних завдань, які потребують вкладання коштів, необхідною є розробка внутрішньофірмового документа — бізнес-плану.
Бізнес-план має:
·давати конкретні уявлення про те, як функціонуватиме підприємство, яке місце воно займатиме на ринку;
·містити всі виробничі характеристики майбутнього підприємства, детально описувати схему його функціонування;
·розкривати принципи та методи керівництва підприємством;
·обов’язково містити програму управління фінансами, без якої неможливо розпочати справу та забезпечити ефективність її виконання;
·показати перспективи розвитку підприємства інвесторам та кредиторам.
При складанні бізнес-плану керуються такими стимулюючими мотивами:
1) подати інформацію про підприємство та про наміри власників;
2) викласти стратегію і тактику підприємства та показати, як взаємодіють різноманітні підрозділи підприємства, будучи одним цілим;
3) висвітлити фінансові цілі та розробити детальні кошториси, з допомогою яких можна проконтролювати фактичні витрати та доходи;
4) переконати третю сторону надати необхідні кошти або сприяти підприємству в іншій формі.
Узагальнення ще не дуже великого досвіду складання бізнес-планів вітчизняними підприємствами дає змогу виділити такі галузі їх застосування:
— вибір економічно вигідних напрямків та способів досягнення позитивних фінансових результатів підприємствами за нових умов господарювання, неплатоспроможності суб’єктів;
— підготовка підприємствами інвестиційних проектів для залучення інвестицій та банківських кредитів;
— складання проектів емісії акцій, облігацій та інших цінних паперів підприємств;
— залучення іноземних інвесторів для розвитку підприємств;
— обгрунтування пропозицій щодо приватизації підприємств державної та комунальної власності.
За умов економічної кризи перехідного періоду бізнес-план підприємства має передусім вирішувати завдання поліпшення його фінансового стану. У цьому зв’язку розгляд саме фінансового аспекту бізнес-плану є найактуальнішим.
Фінансовий план — це найважливіший елемент бізнес-плану, який складається як для обгрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічною фінансовою діяльністю. Цей розділ бізнес-плану включає такі складові:
— прогноз обсягів реалізації;
— баланс грошових надходжень та витрат;
— таблицю доходів та витрат;
— прогнозований баланс активів та пасивів підприємства;
— розрахунок точки беззбитковості.
Нині, коли підприємствам надано самостійність у плануванні, вони можуть не складати фінансового плану або складати його в будь-якій довільній формі, що її вони вважають для себе найбільш прийнятною.
Враховуючи зміни в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності, які відбуваються з введенням національних стандартів (положень) бухгалтерського обліку, можуть бути запропоновані такі форми і зміст поточного фінансового плану (табл. 10.2).
План доходів і витрат грошових коштів[1]на 200__ р.
| Статті доходів і витрат | Рядок | Сума, тис. грн. |
| І. Надходження | ||
| А. Від основної діяльності | ||
| 1. Доходи від реалізації продукції, робіт, послуг | 1 | 1700 |
| 2. Інші операційні доходи | 2 | 400 |
| Підсумок по розділу А | 3 | 2100 |
| Б. Від фінансових операцій | ||
| 1. Доходи від участі в капіталі | 4 | 100 |
| 2. Дивіденди і проценти одержані | 5 | 250 |
| 3. Доходи від інших фінансових операцій | 6 | 40 |
| Підсумок по розділу Б | 7 | 390 |
| В. Від іншої звичайної діяльності | ||
| 1. Доходи від реалізації фінансових інвестицій | 8 | 70 |
| 2. Доходи від реалізації необоротних активів | 9 | 10 |
| 3. Доходи від реалізації майнових комплексів | 10 | — |
| 4. Інші доходи від звичайної діяльності | 11 | 30 |
| Підсумок по розділу В | 12 | 110 |
| Г. Від надзвичайних подій | ||
| 1. Відшкодування збитків від надзвичайних подій | 13 | — |
| 2. Інші надзвичайні доходи | 14 | — |
Закінчення табл. 10.2
| Статті доходів і витрат | Рядок | Сума, тис. грн. |
| Підсумок по розділу Г | 15 | — |
| Всього надходжень | 16 | 2600 |
| ІІ. Витрати | ||
| А. За основною діяльністю | ||
| 1. Витрати на реалізовану готову продукцію, роботи, послуги | 17 | 1000 |
| 2. Адміністративні витрати | 18 | 300 |
| 3. Витрати на збут | 19 | 150 |
| 4. Інші операційні витрати | 20 | 50 |
| Підсумок по розподілу А | 21 | 1500 |
| Б. За фінансовими операціями | ||
| 1. Витрати від участі в капіталі | 22 | 80 |
| 2. Проценти за користування кредитами | 23 | 200 |
| 3. Інші фінансові витрати | 24 | 20 |
| Підсумок по розділу Б | 25 | 300 |
| В. За іншою звичайною діяльністю | ||
| 1. Витрати за реалізованими фінансовими інвестиціями | 26 | 60 |
| 2. Витрати за реалізованими необоротними активами | 27 | — |
| 3. Витрати за реалізованими майновими комплексами | 28 | 30 |
| Підсумок по розділу В | 29 | 90 |
| Г. За надзвичайними подіями | ||
| 1. Витрати від стихійного лиха | 30 | — |
| 2. Витрати від техногенних аварій | 31 | 10 |
| 3. Інші надзвичайні витрати | 32 | — |
| Підсумок по розділу Г | 33 | 10 |
| Усього витрат | 34 | 1900 |
| Фінансовий результат (ряд. 16 — ряд. 37) | 35 | +700 |
| ІІІ. Податок на прибуток | 36 | 190 |
| Результат від основної діяльності (ряд. 3 — ряд. 21) | 37 | +600 |
| Результат від фінансових операцій (ряд. 7 — ряд. 25) | 38 | +90 |
| Результат від іншої звичайної діяльності (ряд. 12 — ряд. 29) | 39 | +20 |
| Результат від надзвичайних подій (ряд. 15 — ряд. 33) | 40 | –10 |
Поточне фінансове планування є складовою частиною перспективного плану, є, власне, його конкретизацією. Воно полягає в розробці: плану руху грошових коштів, плану про прибутки (збитки), плану бухгалтерського балансу.