Наступний фінансовий контроль - вид контролю, який здійснюється на завершальній стадії виконання планового завдання, і має на меті контроль за фінансовими результатами, порівняння фактичних і планових показників фінансової діяльності, оцінка ефективності проведеної роботи.
Обов’язковий фінансовий контроль – вид фінансового контролю, який здійснюється згідно з вимогами нормативних актів і рішень відповідних органів державного контролю.
Перевірка – це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів.
Попередній фінансовий контроль – контроль, що здійснюється на етапі розробки та прийняття управлінського рішення з фінансових питань.
Поточний фінансовий контроль – оперативний контроль за реалізацією фінансової діяльності, дотриманням планових показників, виконанням вимог фінансової дисципліни тощо, здійснюється через аналіз, перевірку, обстеження діяльності суб’єктів господарювання; його завдання – вчасно реагувати на зміни умов фінансової діяльності.
Предмет фінансового права – суспільні відносини, які виникають у процесі фінансової діяльності держави.
Ревізія – це форма документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань,достовірністю обліку і звітності, розтрат, привласнень і крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.
Фінансове право – сукупність правових норм, що регулюють економічні відносини у сфері мобілізації,розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів держави та органів місцевого самоврядування, необхідних для їх безперебійного функціонування.
Фінансовий контроль – специфічний вид діяльності, який здійснюється всіма ланками влади, а також недержавними структурами щодо забезпечення на базі законності відповідного рівня фінансової дисципліни, ефективного руху централізованих і децентралізованих фондів, а також пошуку шляхів удосконалення процесів та перерозподілу грошових коштів у країні.
Фінансовий механізм – сукупність фінансових методів і форм організації фінансових відносин, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.
Франшиза – позначена в договорі частина збитку, яка при настанні страхової події не відшкодовується страховиком.
ТЕМА 4 Термінологічний словник за темою
Фінансове планування – процес обґрунтування руху фінансових ресурсів та відповідних фінансових відносин на певний період.
Фінансовий контроль – дії із співставлення запланованих або нормативних фінансових показників із реально досягнутими. Фінансовий механізм – сукупність форм та методів організації фінансових відносин, способів розподілу та перерозподілу вартості ВВП або його частин.
Фінансовий менеджмент (управління фінансами) – сукупність дій з використанням спеціальних прийомів та методів впливу на фінансові ресурси та фінансові відносини.
Об’єкт фінансового менеджменту – Сукупність або окремі форми фінансових відносин, ланки фінансової системи та фінансові ресурси, що формуються в процесі прояву згаданих відносин.
Суб’єкт фінансового менеджменту (апарат управління фінансами) – сукупність підрозділів, виконавців тощо, які реалізують вплив на фінансові відносини за допомогою спеціального методичного забезпечення.
ТЕМА 5 Термінологічний словник за темою
Фінанси суб’єктів господарювання – система грошових відносин, що забезпечує формування, розподіл та використання грошових фондів суб’єктів господарювання у процесі відтворення.
Фінансові ресурси суб’єктів господарювання – це фонди грошових засобів, що формуються у розпорядженні суб'єкта господарювання в процесі розподілу та перерозподілу його надходжень і можуть використовуватись для вирішення завдань підприємства, у т.ч. забезпечення його розвитку.
Грошові фонди – це відособлена частина грошових засобів, що має цільове призначення.
Грошовий оборот суб’єктів господарювання – рух грошового капіталу, що включає рух грошових засобів в процесі економічної діяльності.
Безготівкові розрахунки – це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банку, коли кошти списуються з рахунку платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.
Виручка від реалізації продукції – кошти, що надійшла на рахунок суб’єкта господарювання за реалізовану продукцію, є основним джерелом формування фінансових ресурсів підприємства.
Валовий дохід – грошове вираження вартості заново створеної продукції, визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами у складі реалізованої продукції.
Чистий дохід суб’єктів господарювання – дохід, який залишається у розпорядженні суб'єкта господарювання після сплати з його валового доходу податків, що включені в ціну продукції ( податок на додану вартість, акцизний збір, митні збори тощо).
Прибуток – частина , на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати; основний узагальнюючий показник фінансових результатів економічної діяльності суб'єкта господарювання.
Оборотні фонди – це грошове вираження активів суб'єкта господарювання, які переносять свою вартість на вартість виробленої продукції протягом одного виробничого циклу.
Основні фонди – це грошове вираження активів, що беруть участь у виробництві тривалий час, не змінюючи своєї форми. Виробничі основні фонди переносять свою вартість на вартість продукції частинами через механізм амортизації.
Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати складання балансу.
Основні засоби – матеріальні активи,які суб’єкт господарювання утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання продукції, надання послуг, виконання робіт, здавання в оренду іншим особам, очікуваний термін корисного використання яких більший ніж один рік (або один операційний цикл) і вартість одиниці яких перевищує певну величину, встановлену суб’єктом господарювання.
Амортизація – поступове перенесення вартості основних виробничих фондів та нематеріальних активів на вартість продукції, у виготовленні якої вони беруть участь.
Фінансовий стан суб’єкта господарювання – це система показників, що відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів, ступінь забезпеченості власними фінансовими ресурсами для виконання своїх зобов’язань та здійснення статутної діяльності.
Банкрутство – фінансовий стан підприємства, що характеризується недостатністю його активів у ліквідній формі для задоволення вимог кредиторів та розрахунків з бюджетом, ведення статутної діяльності.
Санація – комплекс заходів організаційно-технічного, соціального та фінансового характеру, спрямованих на виведення суб’єкта господарювання з кризового стану, відновлення його платоспроможності, ліквідності та прибуткової діяльності.
ТЕМА 6 Термінологічний словник за темою
Акциз – непрямий податок, що стягується на внутрішньому ринку з виробника або виробника товару.
Амортизація основних засобів і нематеріальних активів – це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.
Валові витрати – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Єдиний митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.
Загальнодержавні податки – податки, встановлювані центральними органами законодавчої влади і стягувані на всій території країни.
Місцеві податки – податки, що встановлюються місцевими органами влади і є джерелом наповнення місцевих бюджетів.
Мито, що стягується митницею – це податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.
Мито адвалерне – це мито, яке нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом.
Мито комбіноване - це мито, яке поєднує ознаки адвалерного і специфічного мита.
Мито специфічне – це мито, яке нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом.
Об’єкт оподаткування – прибуток або майно, стосовно якого обчислюються податки.
Одиниця оподаткування – це одиниця виміру оподатковуваного об’єкта, стосовно якого визначаються нормативи і ставки обкладання. Встановлюються у твердих розмірах (у гривнях на одиницю обкладання) або у відсотках.
Платник податку – фізична або юридична особа, що безпосередньо вносить певний вид платежу в бюджет.
Податковий період – термін, за який відбувається нарахування і сплата податку.
Податкова пільга – часткове або повне звільнення об’єктів, платників тощо від оподаткування.
Податкова квота – питома вага податкових платежів у доходах платника (носія) податків.