Незважаючи на в цілому позитивні тенденції, слід зауважити, що вибір ліквідних фінансових інструментів на ринку цінних паперів України досить обмежений для внутрішнього інвестора. Утім, поки що фондовий ринок істотно не впливає на стан фінансового ринку зокрема та економіки в цілому.
Поступовий розвиток фондового ринку в Україні виявив цілу низку проблем (високий ступінь маніпулювання, асиметричність інформації, низька ліквідність і капіталізація, невеликі обсяги). У зв’язку з цим є нагальна потреба в удосконаленні інфраструктури вітчизняного ринку цінних паперів поряд із механізмом державного регулювання.
Оцінити стан та рівень розвитку фондового ринку України допоможе аналіз динаміки відповідних показників у порівнянні з аналогічними показниками ринків, що розвиваються Росії й Польщі, а також "граничних" ринків групи країн Центральної, Східної Європи й Балтії, до якої входить і Україна.
Як правило, використовуються такі показники: обсяг торговельного обігу цінних паперів, капіталізація ринку акцій, рівень “free-float” (частка акцій, що перебувають у вільному обігу і не належать контролюючим акціонерам), а також ступінь концентрації компаній відносно капіталізації й обсягу торгів.
За оцінками фахівців, рівень “free-float” українських публічних компаній не перевищує 8%, тоді як для російського ринку акцій цей показник становив 17,9% у 2005 році і 21,4% - у 2006-му, а для польського - відповідно, 35,0% і 37,2%3. При цьому, за даними звіту провідної української фондової площадки ПФТС за 2006 рік, 15 компаній, які становили 5,1% від загальної кількості емітентів акцій, що були занесені до котирувальних списків, забезпечили 58,9% її капіталізації й 50,2% загального обсягу торгів на цьому сегменті її ринку.
Нерозвиненість українського організованого ринку акцій підтверджують дані, наведені в табл. (2.1). Так, якщо розрив у період 2004-2006 років між показниками ВВП на душу населення в Україні та в перелічених у цій таблиці країнах становив від 1,2 до 2,6 разу, то розрив у обсягах угод із акціями на душу населення - від 5,9 до 144,3 разу.
Слід зазначити, що нерозвиненість організованого ринку цінних паперів, і зокрема ринку акцій, украй обмежені можливості його функціонування як ринку капіталу змушують вітчизняні компанії пов'язувати свої плани щодо залучення інвестиційних ресурсів із виходом на високо капіталізовані закордонні, насамперед європейські, фондові площадки. Свої послуги активно пропонують Лондонська, Німецька, Варшавська й Віденська фондові біржі, й найближчим часом до них має намір приєднатися російська ММВБ.
Таблиця 2.1/ ВВП у паритетах купівельної спроможності та обсягу угод з акціями на душу населення на організованих ринках України, деяких країн Центральної та Східної Європи, Балтії й Росії у 2004-2005 роках, дол. США
| Країни | ВВП на душу населення у ПКС* | Обсяг угод з акціями на душу населення | ||||
| 2004 | 2005 | 2006 | 2004 | 2005 | 2006 | |
| Україна | 5984 | 6820 | 7800 | 7,38 | 18,46 | 29,5 |
| Румунія | 7427 | 9013 | 9100 | 43,46 | 157,32 | 197,2 |
| Болгарія | 7656 | 8549 | 10700 | 65,51 | 177,95 | 196,0 |
| Естонія | 12444 | 14896 | 20300 | 591,43 | 1770,0 | 736,2 |
| Польща | 11653 | 13501 | 14400 | 787,22 | 1428,95 | 2764,2 |
| Росія | 8980 | 10599 | 12200 | 865,41** | 1293,73** | 4257,6 |
*За даними Світового банку
** Враховані обсяги угод із акціями на ММВБ і РТС.
Однак надмірне порушення балансу між обсягами інвестицій в акції у формі ІРО на користь закордонних фондових площадок може мати негативні наслідки для розвитку вітчизняного фондового ринку, тим більше, що його повноцінне формування ще не завершене. Не можна виключати можливості того, що вітчизняні компанії будуть змушені випускати акції в Європі або Росії, породжуючи ще одну форму залежності України від сусідніх країн.
На тлі наведених фактів неповноцінності українського фондового ринку й особливо його організованого сегмента, щонайменше, дивними виглядають радісні реляції з приводу невтримного, найчастіше ірраціонального "зростання ринку", а фактично - лише штучного зростання курсових цін акцій за незначних обсягів угод із ними. На товарних ринках таке явище найімовірніше кваліфікувалося б як інфляція попиту, та нікому не спало б на думку характеризувати його як зростання ринку. За фасадом такого "зростання" ховається "мильна булька", яку ретельно роздувають. Рано чи пізно вона лусне, і її жертвами стануть насамперед ті компанії, ціни на акції яких сьогодні стрімко йдуть угору.
Такий, м'яко кажучи, своєрідний "ринок" уже понад десять років будується в Україні спільними зусиллями законодавчої й виконавчої влади. Чималий внесок у процес цього "будівництва" робить ДКЦПФР, яка у другій половині 90-х років минулого століття бачила своє головне завдання в переважному розвиткові позабіржового (читай: неорганізованого) фондового ринку, а з початку нинішнього століття наполегливо ігнорує світовий досвід, у тому числі найближчих сусідів України, передусім Росії та Польщі, а також численні пропозиції й вимоги організаторів торгівлі та інших професійних учасників фондового ринку. Не випадково діяльність Комісії викликає з боку останніх гостру критику.
Проте прогноз розвитку фондового ринку України та його основних сегментів, який базується на математично-статистичному моделюванні динаміки відповідних об'ємних показників у попередньому періоді та враховує можливий вплив низки інституціональних чинників, не дає підстав для оптимізму. Так, хоча згідно з прогнозом у 2012 році обсяг угод із цінними паперами зросте порівняно з 2006-м у 8,6 разу (оптимістичний варіант) або вчетверо (песимістичний), питома вага організованого ринку в загальному торговельному обороті фондового ринку становитиме 15,7% або 7,3% відповідно. Швидшими темпами зростатиме організований ринок акцій. Однак питома вага цього сегмента ринку в загальному обсязі угод із акціями на фондовому ринку України все ще буде незначною навіть порівняно з показниками 2000 року (11,4% за оптимістичного й 6,0% за песимістичного варіанта проти 18,5% у 2000 році).
З огляду на те, що в наступні роки фондові ринки найближчих сусідів України теж зростатимуть, її відставання від них не тільки збережеться, а ще збільшиться. При цьому збережеться й безпрецедентне у світовій практиці багаторазове домінування непрозорого для інвесторів неорганізованого сегмента фондового ринку.
Результати аналізу стану та прогнозу розвитку фондового ринку України в середньостроковій перспективі вказують на необхідність проведення докорінних перетворень на організованому ринку цінних паперів, вжиття цілого комплексу законодавчих, нормативно-правових та інших заходів із метою розв’язання актуальних проблем його розвитку, забезпечення провідної ролі на фондовому ринку та у процесах інвестування економіки країни.
Отже в даній курсовій роботі я розглянула тему "Фінансовий ринок і його роль в ринковій економіці". Дана тема розкриває складові, функцій і класифікацію фінансових ринків.
Отже, фінансовий ринок (ринок фінансових послуг) - це загальна назва тих ринків, де проявляється попит і пропозиція на різні фінансові активи (фінансові послуги), це сукупність усіх фінансових активів країни, що є сферою реалізації фінансових активів і фінансових відносин між продавцями та покупцями цих активів. Тобто поняття "фінансовий ринок" - це саморегулююча система ринків, де концентрується попит і пропозиція на різні фінансові активи та послуги, що пов'язані з придбанням активів;
Це сфера економічних відносин між суб'єктами ринку в процесі формування та реалізації попиту і пропозиції, фінансових активів.
В кожній країні держава використовує певний господарський механізм для впливу на процес відтворення. Склад і структура господарського механізму визначається рівнем розвитку економіки, відносинами власності, історичними та національними особливостями розвитку суспільства. Одним із елементів господарського механізму є фінансовий механізм.
Фінансовий механізм - це сукупність конкретних форм і методів забезпечення розподільчих і перерозподільних відносин, утворення доходів, фондів грошових коштів.
На фінансовому ринку відбувається рух коштів (капіталу). Всі суб'єкти господарювання стикаються насамперед із фінансовим ринком, де шукають необхідні кошти або здійснюють інвестування тимчасово вільних коштів і отримують від цього додатковий прибуток. Таким чином на фінансовому ринку виникає кругообіг капіталу, причому в одних суб'єктів господарювання утворюються заощадження, а інші відчувають необхідність у фінансових ресурсах для розширення своєї діяльності. Крім того фінансовий ринок стимулює зростання обсягів виробництва, накопичення фінансових ресурсів та сприяє виникненню й розвитку позитивних соціальних змін у суспільстві.
Розподіл та перерозподіл виробленого суспільного національного продукту та національного доходу знаходять відображення у фінансовому плануванні - діяльності по складанню планів формування, розподілу та використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання, їх об’єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць, країни в цілому. У фінансових планах вказуються основні пропорції розподілу створеної вартості через задоволення власних виробничих потреб, спрямування частин коштів на сплату податків обов’язкових зборів, стимулювання працюючих, інвестування тимчасово-вільних коштів та ін.
Отже, на мою думку, фінансовий ринок є головним ринком в економіці.
Основна (Навчальні посібники):
1. Василик О.Д. Теорія фінансів. Підручник. - К.: НІОС, 2000.
2. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посібник. - К.: Знання, 1999.
3. Опарін В.М. Фінанси: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001.
4. Романенко О.Р., Городник С.Я., Яюн М.С. фінанси: Навч.-метод. посібник для сам ост. вивч. диск. - К.: КНЕУ, 1999.
Додаткова:
5. Завгородній А.Г., Вознюк Г.Л., СмовженкоГ.С. Фінансовий словник. - К.: Знання, 2000.
6. Косолапоє А.Г. фінансові методи стимулювання ринкових перетворень в Україні, - К.: Знання, 2000.
7. Черниш В.Р., Данькевич А.П. "Розвиток ринку цінних паперів: проблеми й перспективи", Фінанси, ст. .96.
8. Назарчук М.І. "Аналіз стану та перспектив розвитку фондового ринку України", Фінанси, ст. 83.