Венчурне підприємство. Зарубіжний досвід та шляхи розвитку в Україні (стр. 2 из 2)

3) розробка ефективних й доступних стратегій та механізмів виходу венчурного капіталу. За участю Європейської асоціації венчурного капіталу була створена Європейська асоціація біржових дилерів (EASD) - об’єднання венчурних капіталістів, біржових дилерів, інвестиційних банків та інших інвестиційних інститутів з метою формування механізмів підтримки економічного розвитку та інновацій в Європі.

Європейське співтовариство приділяє значну увагу підтримці становлення й розвитку венчурного бізнесу в країнах Центральної та Східної Європи, а також у країнах СНД. За участю Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) та EVCA розпочато відповідні широкомасштабні програми. В результаті вже зараз венчурний бізнес займає міцні позиції та продовжує активний розвиток у Польщі, Чехії, Румунії та Угорщині. Членами EVCA стали національні асоціації венчурного інвестування Чехії та Угорщини. З 1994 року зарубіжний венчурний капітал почав діяти в Росії, Казахстані, Білорусії та в Україні. Створені Російська

асоціація венчурного інвестування (РАВІ), яка вже стала членом EVCA, та Українська асоціація венчурного капіталу [2, с.48].

За даними The European Private Equity and Venture Capital Association

Коротко проаналізуємо й оцінимо стан та особливості венчурного інвестування в Україні. На сьогоднішній день венчурний бізнес в Україні знаходиться на початку свого розвитку. Ті процеси, які відбуваються в даному сегменті ринку в нашій країні, можна порівняти з ситуацією Європи в 70-80-х роках, коли, з одного боку, вже існують окремі проекти, які фінансуються за новою венчурною схемою, з іншого - власне ринок венчурного бізнесу ще не сформований. Справді, більшість фахівців у сфері венчурного інвестування вважає, що на сьогодні в Україні ще не існує цілісного ринку венчурного підприємництва. З цим можна погодитись. Задля формування дієвого ринку венчурного підприємництва в Україні необхідно вирішити ряд складних комплексних проблем, як у правовому аспекті (законодавче визначення венчурного підприємництва, його підтримка та регулювання), так і з погляду формування ефективної інфраструктури венчурного бізнесу. Аналітики передбачають, що об’єктами комерційного інтересу для венчурного капіталу можуть стати кілька десятків тисяч українських компаній. Вже сьогодні українськими вченими та їх розробками цікавляться венчурні інвестори США, Німеччини, Китаю, Японії, Ізраїлю та Південної Кореї.

Специфіка українського ринку та робота на ньому венчурних фондів спрямовує венчурне інвестування в Україні усе далі від прийнятих у світовій практиці основ цього бізнесу. Важливими й активними на вітчизняному ринку є фонд прямого інвестування Western NIS Enterprise Fund (з 1995 року) і SigmaBleyzer (з 1994 року). AVentures (з 1994 року) - українська венчурна компанія з широкою міжнародною мережею технологічних та інвестиційних партнерів, яка спеціалізується на інвестуванні на ранніх стадіях у побудову міжнародних технологічних компаній на основі українських інновацій і інженерних талантів. Венчурна компанія "ТЕХІНВЕСТ" була створена в березні 2004 року як правонаступник експортно-орієнтованого венчурного бізнесу компанії AVentures, яка має 10-річний досвід успішної роботи в українському хай-тек бізнесі. Інші венчурні фонди (серед яких Euroventures Ukraine Fund (1998), Baring Vostok Capital Partners (1996) та Commercial Capital Group (1995)) оперують менш значними сумами - в межах 20-40 млн. дол. США кожний [9, с.65]. За даними венчурних компаній в українські підприємства вже вкладено понад 250 млн. дол. венчурних інвестицій. Суми, що у найближчий рік можуть бути спрямовані венчурними компаніями на інвестиції, коливаються від 20 млн. до 100 млн. дол., і при наявності достатньо великої кількості ринків, що динамічно розвиваються, за оцінками експертів, є дуже незначними. Найближчим часом можливість надходження значного іноземного капіталу в Україну як і раніше залишається невеликою. Деякі вітчизняні компанії, що, як правило, не називають себе венчурними, також намагаються використовувати інструменти венчурного інвестування. Проте вони ще не мають достатньо коштів для створення спеціалізованих фондів.

Менеджери венчурних фондів констатують, що протягом останніх двох років умови їхньої роботи на українському ринку помітно змінилися. По-перше, венчурний капітал, який по своїй природі спеціалізувався на придбанні невеликих (до 49%) пакетів акцій, після кількаразових втрат дрібних пакетів був змушений переключитися на контрольні. Це, в свою чергу, призвело до значного збільшення суми однієї інвестиції (від 1-3 млн. до 7-10 млн. дол) і скоротило кількість угод. По-друге, зіштовхнувшись із серйозними проблемами забезпечення ефективності інвестицій, так як останнім часом жодний з відомих операторів українського ринку не зміг навести приклад продажу свого великого підприємства стратегічному інвестору, сьогодні венчурні фонди орієнтуються на роботу лише з компаніями, що вже сформувались. Причому такими, які спроможні найближчим часом стати лідерами на своїх ринках і, отже, у майбутньому спростити процедуру пошуку стратегічного інвестора. По-третє, дотепер більшість фахівців венчурного інвестування намагаються особливо не ризикувати й вкладають венчурний капітал в українські підприємства лише на 2-3 роки. Високі політичні, законодавчі та макроекономічні ризики в Україні не дозволяють використовувати венчурні інвестиції у довгострокових проектах (понад 5 років), хоча венчурний капітал необхідний більшості інноваційних підприємств України для впровадження (комерціалізації) їх наукових розробок саме на довгостроковий термін.

Венчурні фонди сьогодні змушені працювати на відносно невеликих за розмірами ринках, що на даному етапі характеризує низька конкуренція серед виробників товарів і послуг, а також достатньо невисока платоспроможність населення. Насамперед це стосується споживчих ринків, наприклад, виробництва продуктів харчування і будівельних матеріалів, а також сфери роздрібної торгівлі. Тому необхідно сприяти залученню в Україну капіталу приватних та інституційних венчурних інвесторів, адже венчурне фінансування стимулює розвиток науково-технічного прогресу та сприяє прискоренню впровадження новітніх досягнень науки і техніки у виробництво.

Однак, Україна зовсім не обов’язково повинна повторювати весь шлях розвитку венчурного підприємництва впродовж 20-25 років, який пройшла Західна Європа. Використовуючи накопичений міжнародний досвід, приклади розвитку венчурного бізнесу в Західній Європі і США, та ефективно впроваджуючи необхідні реформи Україна цілком могла б сформувати ринок венчурного підприємництва вже через 10 років. Наприклад, Фінляндія в свій час досягнула визначних успіхів у розвитку венчурного бізнесу та високих технологій лише за 10 років, а Ізраїль - за 15 років.

Вирішення цього складного завдання вимагає зваженої та ефективної державної підтримки малого підприємництва в інноваційній сфері та в галузі венчурного інвестування саме за такими напрямками:

створення насиченої інфраструктури у вигляді мережі венчурних фондів;

створення системи гарантій та страхування інвестицій при венчурному інвестуванні;

ведення державного реєстру структур, які працюють у сфері венчурного інвестування;

організація системи підготовки кадрів менеджерів інновацій для венчурного підприємництва;

забезпечення гарантій прав венчурних компаній на інтелектуальну власність;

створення умов для впровадження механізму поєднання інвесторів з венчурними підприємцями;

розробка ефективного механізму порядку утворення та використання коштів венчурного фонду;

розробка нормативно-правової бази, яка б регламентувала правові відносини у сфері венчурного інвестування;

розробка процедури допуску на український ринок іноземного венчурного капіталу;

розробка методології оцінки ринкових перспектив комерціалізації науково-технічної продукції в межах реалізації венчурних проектів.

Узагальнюючи розвиток венчурного підприємництва в Україні слід визначити його основні характеристики та тенденції розвитку. Мова йде про те, що ринок венчурного підприємництва в Україні ще не повністю сформований, а тому на сьогодні з існуючої великої кількості зареєстрованих інноваційних фондів та компаній (понад 250), в тому числі венчурних, реально працюють та відповідають ознакам інноваційних (венчурних) фондів та компаній лише близько 10. В зародковому стані знаходиться інфраструктура венчурного підприємництва в Україні. На ринку України присутні декілька потужних венчурних фондів, фондів прямого інвестування та венчурних компаній, головним чином з іноземним капіталом. Позитивною є поява зацікавленості та розуміння доцільності розвитку венчурного бізнесу з боку державної влади та представників бізнесу, але поки що не існує належного законодавчого забезпечення ефективної діяльності венчурних інвесторів в Україні та спостерігається недотримання чинного законодавства органами державної влади. Серйозною проблемою інвестиційної діяльності в Україні залишається корупція і політичні ризики.

Існує ще низка ознак розвитку венчурного підприємництва. Це перш за все неузгодженість податкової системи України, з точки зору впливу на венчурне підприємництво (наприклад, кошти спільного інвестування потрапляють під подвійний податковий тиск: спочатку на рівні інвестиційного фонду (інвестиційної компанії) як прибуток від інвестиційних операцій, потім на рівні окремого інвестора як його доходи по інвестиційних сертифікатах); не існує ще розвинутого фондового ринку в Україні, як однієї з основних передумов ефективного виходу з венчурних інвестицій (реалізації IPO тощо) та ефективних державних програм розвитку венчурного підприємництва в Україні, в тому числі програм державного співфінансування венчурних проектів.

Таким чином, венчурне підприємництво в Україні є на сьогоднішній день досить перспективним, хоча на даному етапі розвитку економіки України існує ще багато перепон для ефективної і прозорої роботи компаній в даній сфері. Враховуючи те, що наразі в Україні ще не існує сформованого ринку венчурного підприємництва, то задля формування дієвого ринку венчурного підприємництва в Україні необхідно вирішити ряд складних комплексних проблем як у правовому аспекті (зокрема, законодавче визначення венчурного підприємництва, його державна підтримка та стимулювання), так і в напрямку розвитку інфраструктури венчурного підприємництва.