Один невідомий філософ так висловився про гроші: "Справді, це найзагадковіший інструмент із усіх винайдених людиною. Немає нічого простішого, ніж користуватися ним, і нічого складнішого, ніж зрозуміти, як він діє. Ніхто не може гарантувати, що ми управляємо ним, а не він нами".
Розуміння дії будь-якої економічної категорії необхідно розпочинати з дослідження історії її розвитку.
Обмін продукту на продукт, без посередництва грошей, наражається на величезні перешкоди. Усі неминучі труднощі обміну продукту на продукт і приводять до того, що за більш-менш розвинутого обміну об'єктивно виникають гроші. Перші згадки про появу грошей постійно оновлюватимуться новими фактами археологічного походження і уточнюватимуться, доки існує інтерес людей до цієї проблеми. Тому визначати конкретний час виникнення грошей на Землі було б недалекоглядним. Але можна стверджувати напевно, що гроші виникали на різних територіях у різні часи в безпосередній залежності від рівня розвитку цивілізації та, насамперед, торгівлі. Мало є таких речей, які десь не ставали б за гроші. У Новій Гвінеї як гроші використовували рабів, у Норвегії - сушену рибу, в Ефіопії - сіль. У Центральній Африці за гроші були різні тканини. У народів, які перебували на нижчому щаблі розвитку, грішми часто було намисто.
З-посеред прикрас є одна група товарів, яка найбільш придатна для ролі міжнародних грошей, - це дорогоцінні метали. Адже ми спостерігаємо, що в цілому світі поступово, без угод і погоджень окремих народів і держав, грішми ставали шляхетні метали: золото і срібло. Між різноманітними товарами точилася, так би мовити, боротьба за існування в ролі грошей, і переможцями з цієї боротьби вийшли золото і срібло.
Основною причиною перемоги золота і срібла над іншими товарами в боротьбі за право бути грішми є їхні властивості. Насамперед, усі ці метали, а головне золото, придатні для вимірювання ціни товару: адже те, чим міряють ціну будь-якого товару, не повинно змінюватись у своїй величині. Звісно, ціна золота теж коливається в часовому вимірі, але в значно меншому діапазоні, ніж ціна інших товарів, і є стабільнішою.
Еволюційна концепція їхнього виникнення мала опонентів, які вважали, що гроші з'явилися на основі декретів чи інших актів держави (раціоналістична теорія), однак на сьогодні більшістю вчених визнано, що гроші виникли в результаті обміну. Але роль держави у цьому процесі - не остання. Яскравим свідченням регулюючої ролі держави є декрет Каноби про порядок грошового обігу в Ольвії (IV ст. до н. е.), де вказувалося, які саме гроші повинні використовуватися під час торгівлі на території держави. [3, 18с.]
Форму монети гроші теж прибирають завдяки участі держави. Форма грошей була різноманітною. Так, у Мексиці це були зливки міді у вигляді літери "Т"; в Індокитаї грошима були товсті мідні прути; в Північній Америці - свинцеві кульки; в Африці - залізячки, схожі на підкову. В Ольвії використовувалися гроші з бронзи у формі дельфінів і наконечників стріл. Але, кінець кінцем, запанувала форма кружка, для чого були певні підстави. Треба було, щоби справжня вага монети відповідала тій вазі, яка задекларована емітентом. Через це монеті слід було надати такої форми, за якої вона найменше стиралася би під час користування. А такою формою є саме коло. Так, перші монети, що відповідали основним описаним атрибутам, з'явились у Лідії - на узбережжі Малої Азії в VII ст. до н. е. Наприкінці VII - на початку VI ст. до н. е. вже багато грецьких міст карбували свої монети. Для карбування використовувалися золото, срібло і природний сплав цих металів - електр.
Але металеві гроші самі є продуктом нелегкої праці, крім того, їх пересилання також вимагає значних зусиль. Оскільки металеві гроші - дуже дорогий засіб обігу і суспільство змушене витрачати значну частину своєї праці на створення і утримання монет, виникла потреба їхнього здешевлення. Ще кращою ідеєю було створення таких грошей, які мали б умовний характер і не вимагали би значних витрат на їхнє виготовлення. У цьому й полягав зміст паперових грошей, які повинні заступати в обігу металеві гроші. Таку ідею можна було вирішити лише за участі держави, котра найбільше зацікавлена у зменшенні витрат на виробництво й регулювання грошового обігу.
Перші паперові гроші з'явилися в Китаї у VIII ст. Зроблені у формі чотирикутних пластинок, вони містили різноманітні знаки й печатки. Ці білети мали різну купівельну спроможність і під страхом смертної кари були обов'язкові до приймання. [1, 10-16с.]
Історія грошового обігу на українських землях відображає загальні закономірності виникнення і розвитку грошового господарства епохи античності, насамперед стародавніх Греції в Риму. Одначе, разом із загальними тенденціями, їй характерні свої особливості, зумовлені такими обставинами:
по-перше, виникнення перших грошей відносять до міст-колоній у Північному Причорномор'ї, що були сформовані під впливом давньогрецької держави, а згодом потрапили під владу Риму;
по-друге, на українських землях не було єдиного державного формування, яке здійснювало б єдину грошову;
по-третє, спостерігалися значні відмінності в розвиткові південних і північних територій українських земель, що не сприяло забезпеченню стабільності грошового господарства.
Розвиток обміну привів до потреби в грошах, в ролі яких використовуватися давньогрецькі монети, серед яких першочергове значення мали малоазійські кізикіни. Зростання торгівлі й ремесла в українських містах, їхня незалежність сприяли формуванню в них автономних грошових систем. Власні гроші почали випускати Ольвія, Боспор, Німфей, Пантікапей, Херсонес. Відомості про функціонування грошового господарства у цих містах почали з'являтись у XIX ст. [6, 23с.]
Одним із перших дослідників грошового обігу Ольвії був А.С. Уваров (1828-1884), який прагнув поєднати антикварно-нумізматичний аналіз монет із виявленням особливостей грошового обігу. Значно вагоміший внесок у дослідження грошового господарства Ольвії зробив А.Л. Бертьє-Делагард (1842-1920). Він одним із перших почав досліджувати складну монетну метрологію античного світу, розробив методику визначення ваги окремих номіналів ї прослідкував зміни вагових норм і монетних систем давніх міст Північною Причорномор'я. Історії грошового обігу в Північному Причорномор'ї присвячували свої праці такі вчені, як В.А. Анохін та П.Й. Каришковський. Особливі здобутки належать П.Й. Каришковському, який розвинув і поглибив періодизацію грошового обігу на південноукраїнських землях з урахуванням особливостей та відмінностей від класичної періодизації античного грошового обігу.
Історії грошових систем на південноукраїнських землях не має чітко відокремлених у хронологічному плані етапів. Тобто, вона вважається умовною. У ранній період функція вимірників вартості належала кізикінам. Про це свідчать археологічні знахідки та письмові джерела, на першому місці з яких стоїть ольвійський Декрет про грошовий обіг. Із цього документа видно, що в 30-х pp. IV ст. до н. е. ольвіополіти намагалися надати основні функції грошей срібній монеті власного карбування. Але, як свідчать подальші події, ці функції перейняли золоті статери Філіппа, Александра і Лісімаха. Цей період можна розподілити на етапи залежно від рівня розвитку монетної справи та обігу. Так, перший період переділяють на два етапи:
1) архаїчний, що охопив час обігу стріло - і дельфіноподібних грошових зливків із бронзи. Стрілоподібні гроші перебували в обігу до початку V ст. до н. е., а дельфіноподібні - до початку IV ст. до н. е.;
2) пізньоархаїчний (класичний), який розпочався литтям круглих повноцінних асів, після чого у першій половині IV ст. до н. е. карбувалися різноманітні срібні та мідні монети.
Другий період історії грошей на південноукраїнських землях називався елліністичним і характеризувався відносною стабільністю грошового обігу, коли карбувалося багато срібних монет, а мідні зберігали стійкість типів і стабільність ваги (III ст. до н. е. - І ст. н. е.). Цей період переділяють на три етапи:
1) ранньоелліністичний (перша половина III ст. до н. е.) - розквіт монетного мистецтва Українського Причорномор'я, особливо Ольвії;
2) етап кризи (друга половина III - перша половина II ст. до н. е.), яка виражалась у припиненні карбування срібних монет, зниженні монетної майстерності, зменшенні ваги розмінної монети. Цей процес супроводжувався також збільшенням типів розмінних монет і використанням їх надкарбування і перекарбування;
3) пізньоелліністичний етап (друга половина II ст. до н. е.~ перша половина І ст. до н. е.). Цей етап пов'язаний із завоюванням Ольвії скіфами та пануванням понтійського царя Митридата VI Євпатора. До моменту опанування Ольвією розпочалися налагодження і стабілізація грошового господарства, але це тривало недовго.
Після цього настав римський період у грошовому обігу Українського Причорномор'я. У цьому третьому періоді, пов'язаному із розширенням економічних і політичних зв'язків Ольвії з Римською імперією, вирізняють два основні етапи:
1) псевдоавтономний - час правління імператорів із династі Флавіїв та Антоніїв;
2) провінційний - епоха Северів.
Такий критерій виокремлення етапів розвитку грошових систем пов'язаний, насамперед, із достатністю письмових джерел про грошовий обіг та використання в основному нумізматичного матеріалу, який втілював у собі політику правлячих імператорів. [9, 43с.]
Київська Русь - перша українська держава. Про це свідчить величезна кількість історичних, археологічних, лінгвістичних, етнографічних, антропологічних даних. Розвиток і функціонування держави великою мірою визначалися товарно-грошовими відносинами, станом внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Це, своєю чергою, великою мірою залежало від ефективності та якості грошово-кредитної системи, яка була необхідним елементом товарної економіки та економічно-торгівельних відносин з іншими державами.