Смекни!
smekni.com

Розробка моделі для прогнозування надходжень податків на прибуток (стр. 2 из 5)

· Пояснення різниці між витратами (доходом) з податку на прибуток та добутком облікового прибутку (збитку) на застосовану ставку податку на прибуток.

· Ставка податку на прибуток, якщо вона змінюється порівняно із звітним періодом.

· Сума та період дії тимчасових різниць, що підлягають вирахуванню, сума податкових збитків і невикористаних податкових пільг, пов'язаних з невизнанням відстроченого податкового активу.

· Сума тимчасових різниць, пов'язаних з фінансовими інвестиціями у дочірні, асоційовані та спільні підприємства, щодо яких відстрочені податкові зобов'язання не були визнані.

· Сума визнаних відстрочених податкових активів (за кожним видом) і визнаних відстрочених податкових зобов'язань (за кожним видом).

· Сума відстроченого податку на прибуток, що включена до Звіту про фінансові результати.

· Сума витрат (доходу) з податку на прибуток, пов'язаних з прибутком (збитком) від діяльності, що припинена.

2. Кабмін планує почати зниження ставок податків на прибуток і додану вартість

Уряд України планує починаючи з 2007 року знизити ставку податку на прибуток з 25% до 23% і надалі зменшувати її на 1 процентний пункт (п.п.) щорічно з доведенням її розміру до 20%, а ставку податку на додану вартість (ПДВ) зменшувати з нинішніх 20% на 1 п.п. щорічно в 2007-2008 роках.

Про це йдеться в затвердженому постановою уряду прогнозі показників зведеного бюджету за основними видами доходів, витрат і фінансування на 2007-2009 роки.

"Зниження фіскального тиску на суб'єктів оподатковування пропонується здійснювати поетапно. Першим кроком повинно стати зниження фіскального навантаження на фонд оплати праці", - відзначається в документі.

Зокрема, у 2006 році передбачається сукупно зменшити на 2 п.п. відрахування до Пенсійного фонду і Фонду обов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, що сьогодні сукупно складають 33,9%, і довести єдину ставку внеску, починаючи з 2007 року, з 29,3% до 25% у 2009 році.

"Зазначені зміни передбачають одночасне розширення бази оподатковування за рахунок скасування інших пільг, що не мають соціальної спрямованості, і перенос податкового навантаження на податки, що регулюють ринок споживання шкідливих для здоров'я товарів, зокрема, тютюну й алкогольних напоїв", - говориться в урядовому прогнозі.

Такі плани мають призвести до зниження частки податкових надходжень у валовому внутрішньому продукті з 22,04% у 2007 році до 21,49% - у 2009 році.

3. Мінімізація податку на прибуток із застосуванням ОФ

Визначення основних фондів наводиться у ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Зокрема, відповідно до підпункту 8.2.1 під цим терміном слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення їх в експлуатацію, та вартість яких перевищує 1000 грн і поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зношенням.

Слід звернути увагу на те, що вартісна межа основних фондів 1000 грн введена з 01.07.2004 року згідно із Законом "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". До вказаної дати у податковому обліку будь-якої сумарної вартості, перевищення якої давало б право чи вимагало б відносити матеріальні цінності до основних фондів, Закон про прибуток не визначав. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №7 "Основні фонди" передбачає, що на підприємствах можуть самостійно встановлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів. Відповідно, матеріальні цінності, вартість яких перевищує встановлену межу, відносять до основних фондів.

Однак Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №7 "Основні фонди" аж ніяк не змінює і не змінювало податкового законодавства, тож податковий облік регулюється тільки Законом про прибуток.

Платнику податків залишалося самому оцінити термін використання (менше чи більше року) того чи іншого предмета і прийняти рішення про доцільність його віднесення до складу основних фондів у податковому обліку. Іншого критерію законодавство не передбачало. Це призвело до того, що на багатьох підприємствах за даними податкового обліку значиться в складі основних фондів багато матеріальних цінностей незначної вартості.

Для впорядкування податкового обліку основних фондів та приведення його у відповідність до даних бухгалтерського на підприємствах намагаються встановити вартісну межу основних фондів у бухгалтерському обліку на рівні 1000 грн, тобто визначену Законом про прибуток, при цьому застосовуючи норми амортизації, визначені податковим законодавством. Про складність, а то й неможливість ведення єдиного обліку, не порушуючи норм законодавства, зокрема П (С) БО №7, говорити не будемо.

Ми ж розглядаємо питання, як позбутися отих раніше придбаних основних фондів незначної вартості, щоб надалі їх не амортизувати. Оскільки Закон №1957-IV не має зворотної сили в часі, вартісну величину 1000 грн на раніше придбані матеріальні цінності поширити не можна. Така норма застосовується для оцінки основних фондів, придбаних після 01.07.2004 р.

Водночас жодних заборон на продаж основних фондів, які були у вжитку, немає. Це дає можливість:

впорядкувати податковий облік основних фондів, виключивши об'-єкти вартістю до 1000 грн з їх складу;

вартість таких основних фондів включити до складу валових витрат у податковому обліку, не чекаючи їх амортизації до нульового значення.

Реалізація схеми поребує наявності додаткового суб'єкта підприємницької діяльності або ж дружньої фірми (схема 1).

1. Підприємство "А" продає основні фонди вартістю до 1000 грн товариству "Б" за ціною, яка дорівнює "залишковій вартості за податковим обліком" (якщо такий ведеться) або ж і вищою ціною, але не більше 1000 грн. Звичайно, мова йде про основні фонди групи 2, 3 та 4, оскільки основні фонди групи 1 при досягненні залишкової вартості ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн), відповідно до підпункту 8.3.7 статті 8 Закону про прибуток, включаються до валових витрат.

2. Після придбання матеріальних цінностей товариство "Б" їх обліковує як товари та проводить оплату.

3. Згодом товариство "Б" продає підприємству "А" такі товари за ціною придбання.

4. Підприємство "А" проводить оплату.

Отже, ми придбали ті самі матеріальні цінності, але вже після 01.07.2004 р. Оскільки їх вартість менше 1000 грн, витрати на їх придбання підприємство "А" включає до складу валових витрат.

Таким чином і облік впорядкували, і вартість старих основних фондів включена до витрат без поступової їх амортизації.

Звернемо увагу на першу операцію. Чому основні фонди групи 2, 3 та 4 можна продавати за ціною, вищою за "залишкову вартість у податковому обліку", але не вище 1000 грн? Така операція дає можливість включити до валових витрат не тільки вартість старих основних фондів (до 1000 грн), а й інші витрати відповідної групи, що амортизуються. Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів. Згідно з підпунктом 8.4.4 Закону про прибуток при продажу названих основних фондів балансова вартість групи зменшується на суму продажу. І тільки якщо сума продажу перевищує балансову вартість відповідної групи, у платника податку виникає валовий дохід на суму такого перевищення. Отже, продавати можна так, аби тільки не перевищити вартість відповідної групи.

Запитаєте, для чого продавати дорожче? Адже зменшується вартість групи, яка амортизується. Водночас збільшуються витрати на придбання раніше проданих основних фондів, які вже не будуть довго і нудно амортизуватися, а в першому звітному періоді включаються до складу валових витрат. Тож чим більше дешевих довгорічних дрібниць сьогодні у складі основних фондів у податковому обліку, тим більше можливостей збільшити валові витрати платника податку. На практиці зазвичай цю схему можна ускладнити, включивши в ланцюжок ще одного суб'єкта. Тоді продаж старих основних фондів слід проводити одній особі, яка їх продасть дружній фірмі, а остання продає їх законному власнику. Такий рух матеріальних цінностей не даватиме жодних підозр для контролюючих органів на зразок укладення удаваних чи подібних угод.

Встановлення вартісної межі матеріальних цінностей в сумі 1000 грн для визначення їх основними фондами дає можливість купувати окремі об'-єкти частинами, вартість кожної з яких не перевищуватиме вказаної суми. Наприклад, підприємство планує купити м'яку частину, в комплект якої входять диван, два крісла і журнальний стіл. Звичайно, її вартість перевищить 1000 грн і витрати на її придбання необхідно включити до групи 2 основних фондів та амортизувати. А якщо купівлю кожної цінності оформити окремо, різними накладними, вартість кожної частини може не перевищити 1000 грн і витрати будуть включені до валових витрат в період придбання матеріальних цінностей та передання в експлуатацію. Навіть якщо такі меблі продаються тільки в комплекті, ціну кожної частини доцільно визначати в сумі до 1000 грн і придбати окремо за різними накладними.

Ще привабливіша можливість прямого віднесення до валових витрат вартості ремонтів та поліпшення неосновних фондів, тобто тих, вартість яких менша 1000 грн, хоча термін їх служби може становити декілька років. Тож підстави для проведення ремонтів чи поліпшення таких необоротних матеріальних активів є.

Відповідно до підпункту 8.1.2 статті 8 Закону про прибуток амортизації підлягають, зокрема, витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та іншого полі-пшення основних фондів. Щоправда, підпункт 8.7.1 названої статті, як спеціальна норма для ремонту основних фондів, їх реконструкції, модернізації, технічного переоснащення та іншого поліпшення, дає право платнику податку віднести до валових витрат будь-які витрати на поліпшення основних фондів у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного року.