Смекни!
smekni.com

Лібералізація цін та фінансова політика (стр. 2 из 4)

Норма прибутку неточно характеризує внесок того чи іншого варіанту економії часу в підвищення продуктивності праці, зростання загального добробуту.

Припустимо, що в кожному з двох випадків прибуток зростає на 60 тис. грн. за рахунок зменшення витрат виробництва коштом 300 тис. грн. вкладень у відповідні машини. Норма прибутку по варіантах однакова (60:300=20%), тому згідно існуючого методичного підходу варіанти слід визначати рівними по ефективності.

Але можна припустити, що зменшення собівартості на 60 тис. грн. в рік є наслідком вивільнення в першому випадку 40 робітників з зарплатою кожного 1,5 тис. грн., а в другому - 10 робітників (наслідок економії матеріалів при виробітку їх на одного робітника на 6 тис. грн. в рік). В першому випадку продуктивність суспільної праці зростає більше, внесок цього варіанту в підвищення загального добробуту вищий, ніж другого.

Можна також припустити, що 300 тис. грн. капітальних вкладень є результатом праці в першому випадку 40, а в другому 100 робітників, що строк служби машин складає: першої 10, другої 5 років. Таким чином, щоб отримувати в рік 60 тис. грн. прибутку, треба зайняти в середньому на рік в першому випадку 40:10=4, а в другому 100:5=20 робітників.

В першому випадку продуктивність суспільної праці підвищується: один робітник, зайнятий виробництвом машин, забезпечує заміщення Е3=40:4=10 робітників. В другому випадку продуктивність суспільної праці зменшується: щоб вивільнити 10 робітників, виробництвом машин в середньому за рік довелося зайняти 20 робітників.

При прийнятті рішень на державному рівні треба брати до уваги цю неточність норми прибутку як критеріального показника при виборі варіантів НТП, розвитку економіки.

2 Фінансова політика

Фінансова політика – це сукупність фінансових (розподільчи і перерозподільчих) заходів, які здійснює держава через фінансову систему. Фінансова полiтика — це частина економiчної полiтики. Головним завданням фiнансової полiтики є забезпечення реалiзацiї тої чи iншої державної програми вiдповiдними фiнансовими ресурсами.

Проявляється фінансова політика у:

· фiнансовому законодавствi;

· в системi форм i методiв мобiлiзацiї фiнансових ресурсiв (найважливiшими з яких є податки);

· в перерозподiлi фiнансових ресурсiв мiж окремими верствами населення, галузями дiяльностi, регiонами країни;

· в структурi доходiв i видаткiв бюджетiв та iн.

Найважливішими умовами результативності фінансової політики є:

· врахування дiї економiчних законiв розвитку суспiльства;

· вивчення та використання досвiду попереднiх етапiв господарського будiвництва;

· врахування специфiки сучасних умов, змiни у зовнiшнiй та внутрiшнiй полiтицi;

· комплекснiсть у розробцi заходів, пов'язаних iз вдосконаленням фiнансових вiдносин.

Фiнансова полiтика має надзвичайно велике значення в життi суспiльства i при дотриманнi вищенаведених умов може сприяти розвитку продуктивних сил, покращанню добробуту населення, вирiшенню нацiональних i мiжнародних проблем, пiдвищенню обороноздатностi країни.В залежностi вiд характеру заходів i часу, на якi вони розрахованi, розрiзняють наступні поняття: фінансова стратегія і фінансова тактика.

Фінансова стратегія — це основнi напрями використання фiнансiв на тривалу перспективу. Прикладом стратегiчних завдань i вiдповiдно їх фiнансового забезпечення є: впровадження власної грошової одиницi, проведення приватизацiї, подолання iнфляцiї i спаду виробництва.

Фінансова тактика спрямована на вирiшення завдань окремого етапу розвитку країни i полягає у змiнi форм органiзацiї фiнансових вiдносин. Яскравим прикладом фiнансової тактики є удосконалення системи оподаткування, надання пiльг окремим платникам, територiальний перерозподiл фiнансових ресурсiв через бюджетну систему.

В кожнiй країнi конкретнi методи проведення фiнансової полiтики залежать вiд iсторичних умов, рiвня економiчного розвитку, нацiональних традицiй та iнших чинникiв. Сучасну фiнансову полiтику України в значнiй мiрi визначає важкий стан економiки, як наслідок тривалої фінансової кризи.

У 1990 році в Україні була розроблена і прийнята Концепція переходу до ринкової економіки. В цьому важливому документі були накреслені напрямки фінансової стратегії уряду на перспективу в зв'язку з необхідністю переходу до ринкової економіки. В концепції була дана характеристика основних рис ринку в Україні, моделей та етапів переходу до нього.

Визначені головні завдання:

· проведення роздержавлення і приватизації підприємств;

· здійснення земельної реформи;

· демонополізація економіки;

· свобода підприємництва;

· реформа фінансово-бюджетної і банківської систем, нормалізація грошового обігу;

· створення ринкової інфраструктури, в т.ч. фінансового ринку;

· державне регулювання економіки з допомогою ринкових методів;

· забезпечення соціального захисту населення;

· вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності з метою зміцнення позицій країни у світовому співтоваристві;

· захист і оздоровлення екологічного середовища.

Звичайно, що вирішення всіх завдань, поставлених концепцією вимагає тривалого часу, більшість з них залишаються актуальними і в умовах сьогодення.

Економічна ситуація, в якій опинилася Україна на початку 90х років, виявилася чи не найскладнішою серед усіх постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи, і тому практична реалізація поставлених завдань виявилася занадто складною. В економіці країни спостерігалося загострення кризових процесів. Було допущено ряд помилок в економічній політиці, у здійсненні зовнішньоекономічного курсу, ігнорувалися специфічні умови ринкової трансформації економіки України. В таких умовах було прийнято рішення про здійснення радикальних економічних реформ, спрямованих на розбудову в Україні соціально-орієнтованої ринкової економіки, забезпечення реального повороту всієї господарської системи до людини. З цією метою в галузі фінансової політики передбачається проведення глибокої реформи фінансової і бюджетної системи шляхом:

· реального розмежування фінансової та кредитної системи країни;

· відокремлення фінансів державних підприємств від державного бюджету;

· розробки зведеного балансу фінансових ресурсів держави для відображення процесів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів держави, суб'єктів господарювання і населення;

· забезпечення децентралізації державних фінансів, розмежування державного та місцевого бюджетів за джерелами надходжень та витрат;

· перебудова податкової системи у напрямі її подальшої лібералізації;

· запровадження системи достовірного фінансового обліку, звітності та своєчасної сплати податків;

· зменшення бюджетних видатків та відповідне ліквідація дефіциту державного бюджету;

· формування ринку обслуговування державного боргу на основі розміщення на ньому державних позик та облігацій, державних короткострокових казначейських зобов'язань.

В умовах ринку одним з найважливіших важелів впливу держави на економіку є податки, з допомогою яких визначають пропорції розподілу валового національного продукту, темпи нагромадження, здійснюють вплив на платіжеспроможний попит населення і рівень його добробуту тощо. І тому питання податкової політики завжди знаходилися в центрі уваги парламенту і уряду України. Але до 1995 року всі зміни, що передбачалися в цій галузі, мали обмежений характер і торкалися окремих аспектів оподаткування. І тому було прийнято рішення про проведення в Україні податкової реформи, метою якої є:

· пом'якшення податкової політики;

· стимулювання вітчизняного виробництва;

· посилення податкової та платіжної дисципліни і забезпечення своєчасних надходжень до державного бюджету.

Реалізація цієї мети повинна бути забезпечена через:

· створення стабільної податкової системи;

· спрощення обчислення податків і сплата їх у такі строки, які б забезпечували можливість платникам враховувати це під час планування фінансово-господарської діяльності наступного періоду;

· зменшення рівня розміру податкових вилучень починаючи;

· чітке визначення об'єктів оподаткування для запобігання випадкам подвійного оподаткування;

· упорядкування стягнення податків та посилення відповідальності за ухилення від сплати та їх несвоєчасну сплату;

· скасування пільг в оподаткуванні, наданих за галузевим принципом або окремим суб'єктам господарювання з одночасним запровадженням механізму реструктуризації безнадійної заборгованості за податковими забов'язаннями;

· зменшення ставок податків на імпортну продукцію, яка необхідна для вітчизняних виробників і збільшення податків на продукцію, яка імпортується в Україну і призначена для кінцевого споживання, за умови що аналогічна продукція виробляється в Україні;

· посилення оподаткування бартерних товарообмінних операцій та операцій з давальницькою сировиною;

· скасування авансової сплати податків та запровадження їх сплати раз на місяць;

· перехід до обчислення оподатковуваного прибутку як різниці між валовим доходом та валовими витратами виробництва (обігу).

Першим кроком у проведенні податкової реформи в Україні стало прийняття в 1997 році Законів України: "Про систему оподаткування", "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств". Наступним важливим кроком є прийняття Податкового кодексу.

Фінансові проблеми програми "Україна 2010".

На виконання розпорядження Президента України від 26 лютого 1998 р. № 43 провідними вченими і практиками нашої країни була розроблена програма розвитку на дванадцятирічний термін «Україна 2010». В основу програми покладено фундаментальну ідею забезпечення пріоритету прав і життєдіяльності, оцінку стану її реалізації в Україні та визначення відповідних інтегральних прогнозних показників на період до 2010 року. Для вирішення цього питання застосовувалися вітчизняні та зарубіжні методики розрахунку показників людського розвитку та конкурентоспроможності країн та ін.