Смекни!
smekni.com

Економічний зміст податків і платежів (стр. 2 из 3)

В залежності від каналу надходження:

– державні - податки, які повністю надходять в державний бюджет;

– місцеві - податки, що повністю надходять до місцевих бюджетів;

– пропорційні - податки, що розподіляються між державним і місцевими бюджетами згідно визначеній пропорції;

– позабюджетні - податки, що надходять в визначені фонди.

В залежності від характеру використання:

– загального призначення - податки, які використовуються на загальні потреби, без конкретизації заходів чи затрат, на які вони витрачаються;

– цільові - податки, що зараховуються до позабюджетних цільових фондів та призначені для цільового використання. Сучасне податкове законодавство широко використовує систему цільових податків.

В залежності від періодичності стягнення:

– разові податки - сплачуються один раз протягом визначеного періоду;

– систематичні (регулярні) - сплачуються регулярно через визначені проміжки часу і протягом всього періоду діяльності платника.

В залежності від обліку податкового платежу:

– податки, що фінансуються споживачем (акцизи, ПДВ);

– податки, що включаються до собівартості (податок з власників транспортних засобів, земельний податок);

– податки, що фінансуються за рахунок балансового прибутку, тобто прибутку до сплати податку на прибуток (податок на майно, податок на рекламу);

– податки, що фінансуються за рахунок чистого прибутку ( збір за право торгівлі, за використання національної символіки).

Принципи побудови системи оподаткування, що вперше були сформульовані А.Смітом в його роботі «Дослідження про природу та причина багатства народів» зводяться до наступних понять: все спільність, справедливість, визначеність, зручність. Ці загальні принципи оподаткування згодом розширювались, трансформувались під впливом соціально – економічних і політичних перетворювань. В даний момент вони відображають особливості і тенденції сучасної податкової системи:

– стабільність і періодичність — основні податкові платежі і правила стягнення податку повинні залишатися незмінними протягом визначеного періоду;

– високий рівень розвитку регулюючої функції;

– гнучкість - передбачає оперативну зміну податкових платежів, засобів їх нарахування. Системи пільг і санкцій в залежності від зміни ситуації;

– рівновага - забезпечує орієнтацію держави на підтримку за допомогою податків структурно - відтворювальної рівноваги;

– рухливість - відображає чутливість податкових платежів до зміни в галузі формування бази оподаткування чи при появі нових певних форм податків;

– вираження чіткої антиінфляційної спрямованості через податкове вилучення;

– зручність для платника при внесені податкових платежів і для контролюючого суб`єкту при стягненні податку. Процедури розрахунку та сплати податків повинні бути простими і зрозумілими;

– рівність – рівень податкової ставки повинен встановлюватись з урахуванням можливостей платника податків;

– стимулювання, тобто формування економічних і правових інтересів при здійснені певного виду діяльності і отримані більш високих доходів;

– економічність - співвідносити витрати на збір податку і доходів від збору цього податку;

– рівномірність охоплення — передбачає раціональне виділення в ролі об'єкту оподаткування різних елементів вартості чи видів діяльності [13].

Практика побудови податкових систем та їх функціонування в країнах Західної Європи виділяє декілька специфічних принципів побудови системи оподаткування: податки і витрати, пов'язані з їх стягненням, повинні мінімізуватись з метою переорієнтації з фіскальної функції на стимулюючу; справедливість використання податкових важелів, недопущення подвійного оподаткування; порядок стягнення податку повинен виходити з мінімального втручання в справи платника податку; сума сплаченого податку повинна бути еквівалентна вартості отриманих від держави послуг; податки повинні характеризуватись чіткою бюджетною спрямованістю.

3 Структура податкової системи України та зарубіжя

Податкова система - продукт податкового законодавства. Вона створюється в результаті прийняття законодавчих актів, котрі закріплюють як визначені принципові положення, так і види податків, порядок їх сплати і стягнення кожного з них, обов'язковий для всіх суб'єктів оподаткування. Державна податкова політика характеризується визначеною структурою податків, які змінюються під впливом економічних, соціальних і політичних факторів. Американський економіст Р.Масгрейв сформулював основні вимоги до такої структури:

– рівномірний розподіл податкового тягаря;

– мінімальне тиснення на економічні рішення;

– зменшення можливого порушення рівноваги між соціальною справедливістю і економічною ефективністю;

– сприяння стабілізації економіки та економічну росту;

– оподаткування повинно бути зрозумілим для платника податків, а управління ним — справедливим, заснованим на законах;

– витрати на управління податковою системою повинні бути мінімальними.

Сучасні податкові системи мають доволі складну структуру. Різноманітність форм податків пов'язана з прагненням врахувати відмінності в платоспроможності платників податків, зробити оподаткування в цілому психологічно більш легким.

Формування податкової системи України почалось в 1991 – 1992 рр. Важко визначити конкретну дату, оскільки ще багато часу при оподаткуванні використовувались союзні нормативні акти.

Україна з 1991 р. почала керуватися Законом Української РСР «Про систему оподаткування» від 25.06.91 р., який повинен був регулювати національну систему оподаткування. Відмінністю податкової систему України в 1998 р. було прийняття нових видів податків. Так, виникають механізми податку на доходи (введення Законом України "Про оподаткування підприємств i організацій" від 202.98 р.), податку на додану вартість. Оподаткування доходів підприємств i організацій (за ставкою 18 %) протиставлялось оподаткуванню в Pociї. Механізм податку на додану вартість визначив максимальну ставку в 28% до оподатковуваного обороту при 20% в Російській Федерації. Зявляється акцизний збip (Закон України "Про акцизний збip" від 18.12.91р.). Kpiм того використовується i податок з власників транспортних засобів, i сплата за землю, i прибутковий податок iз громадян.

Залишаючись в цілому схожими по формі використовуємо податків, податкові системи країн СНД характеризувались i цілою низкою відмінностей. Найбільші зміни пов'язані з введенням податку на додану вартість. 3 його допомогою необхідно було створити рівний piвeнь податкового тягаря по всім колишнім республікам СРСР, щоб не з`явились економічні стимули переливання коштів iз peгioнів з більшим податковим тягарем. Таким чином події i розвивались: майже одночасне введення, потім вихід до уніфікованої ставки (20%) i схожий механізм нарахування пільг.

Схожим був розвиток i основних видів прямих податків з юридичних i фізичних ociб. Оподаткування прибутку підприємств i організацій характеризувалось пошуком оптимальної ставки (в 2003 р. вона складала: Росія - 32%, Казахстан - 25%, Білорусь i Україна - 30%).

В 2002 - 2003рр. в Україні велись дискурси відносно перспектив розвитку податкової системи. Головна державна податкова інспекція, Міністерство фінансів i Міністерство економіки України запропонували систему оподаткування, яка б була представлена податком на прибуток (з единою ставкою оподаткування на piвні 30 — 35%); пільгуванням коштів, направлених на інвестиційні цілі; зменшення ставки ПДВ до 20% та відміною пільг по ньому; чітким розподілом загальнодержавних i місцевих податків; переходом приоподаткуванні фізичних ociб до сукупного річного доходу як об`екту оподаткування. К початку 1999 р. податкова система України набула риси, сформовані Мінфіном, які і були закріплені в Декреті Кабінету Міністрів від 26 грудня 2003 р..

В 2004 р. основним видом прямих податків з юридичних осіб в Україні виступав податок на доходи. Закон України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» був прийнятий 202.,04 р., і протягом всього 2004 р. стягувався з юридичних осіб по всій території України. В умовах пошуку оптимальних податкових важелів з початку 1993 р. основним прямим податком стає введений податок на прибуток. Проте, незважаючи на прогресивний характер, він був скасований Законом України «Про державний бюджет України на 2009 р.», а починаючи з другого кварталу 2010 р., встановлено в дію Закон України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій». Таким чином відбулось повернення до більш тяжкого податкового тягаря.

Якісне відновлення податкової системи України припадає на 2004 – 2005 рр. Разам з діючими податками виникають і нові (податок на промисел). До 2004 р. склалася система місцевих податків і зборів, введена в дію Декретом Кабінету Міністрів «Про місцеві податки і збори».

Новий Закон України «Про систему оподаткування» із змінами та доповненнями від 18.02.2007 р. № 77/07 регулює принципи оподаткування правової держави, а саме: податкові зобов'язання, облік платників податків об`єкти оподаткування, правовий статус платників податків і податкових органів та взаємодію між ними, порядок та умови оподаткування в частині загальнодержавних податків і обов'язкових платежів, принципи оподаткування в частині місцевих податків, а також положення відносно використання податкових законів, порядок і умови відповідальності за порушення податкового законодавства, скасування дій податкових органів та їх посадових осіб.

На сьогодні в Україні порядок обчислення та сплати різних видів податків і відрахувань регулюється 28 законами. Усього за чинним законодавством передбачено 20загальнодержавних податків, зборів і відрахувань та 14 місцевих податків і зборів. До загальних податків і зборів відносяться: податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, митний збір, державне мито, податок на нерухоме майно, сплата за землю, рентні платежі, податок з власників транспортних засобів, податок на промисел, збір за геолого розвідні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишнього середовища, збір на обов`язкове соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності. Загальнодержавні податки і збори встановлюються Верховною Радою України та сплачуються по всій території України. До місцевих податків відносяться: податок з реклами, комунальний податок. До місцевих зборів відносяться: готельний збір, збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, збір за участь в бігах на іподромі, збір за видачу ордеру на квартиру, курортний збір, збір за участь в бігах на іподромі, збір з осіб, що беруть участь в бігах на іподромі, збір за право використання місцевої символіки, збір за право проведення кіно- і телез`ємок, збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей, збір за проїзд на території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, збір за видачу дозволу на розміщення об`єктів торгівлі і сфери послуг, збір з власників собак. Місцеві податки і збори, механізм їх нарахування і сплати встановлюється сільськими, селищними, міськими радами згідно з переліком та в межах граничних розмірів ставок, встановлених законами України. Конституцією України закріплено положення про те, що система оподаткування встановлюється лише законами України. Це потребує приведення усього податкового законодавства у відповідність із Конституцією України і водночас створює підґрунтя для удосконалення системи оподаткування.