Експертна оцінка ринкової вартості фінансових інструментів та моделювання ставки дисконтування з урахуванням ризику (стр. 1 из 4)
Експертна оцінка ринкової вартості фінансових інструментів та моделювання ставки дисконтування з урахуванням ризику
План
Вступ
1. Методи оцінки ринкової вартості фінансових інструментів
1.1 Порівняльний підхід
1.2 Дохідний підхід
2. Моделювання ставки дисконтування з урахуванням ризику, метод середньозваженої вартості капіталу (WACC).
2.1 Модель WACC
2.2 Модель оцінки вартості капітальних активів
2.3 Арбітражна модель оцінки
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Експертна оцінка вартості фінансових інструментів надзвичайно важлива в умовах розвинутої економіки, коли добре функціонує фондовий ринок. Так, оцінюють різні фінансові інструменти, такі як акції, облігації та деривативи. Але не одна інвестиційна оцінка не можлива без врахування ризику. Інвестування – за визначенням, діяльність пов’язана з ризиком. І кожен інвестор, за збільшення ризику вимагає премії. Як відомо при дисконтуванні, саме ставка дисконтування, котра розташована в знаменнику і визначає на скільки зменшиться сума фінансового потоку при приведенні його до теперішньої вартості, і саме ставка дисконтування відображає систематичні ризики котрі бере на себе інвестор інвестуючи в той чи інший актив.
Надалі в рефераті будуть коротко описані методи оцінки простих фінансових інструментів, таких як акції та облігації, а також розкритий взаємозв’язок ризику з ставкою дисконтування, при її моделюванні.
1. Методи оцінки ринкової вартості фінансових інструментів
Знаходження поточної ринкової вартості (або справедливої вартості) будь-якого активу, а тим паче, фінансового інструменту представляє собою одну з найважливіших складових життя ринкових відносин, де ціну на товар визначає ринковий попит та пропозиція. Надалі будуть розглянуті підходи до знаходження поточної ринкової вартості акцій і облігацій, так як на фондовому ринку України вони представляють найбільший інтерес, до прийняття Верховною Радою України законодавства щодо похідних цінних паперів (опціонів).
Найбільш популярними методиками в світі справедливо вважаються: методика знаходження справедливої вартості фінансового активу в порівнянні з аналогічними, та дохідна методика, котра базується на постулаті котрий гласить: „Вартість будь-якого активу – це сума приведених грошових потоків котрі здатен згенерувати цей актив, які продисконтовані по ставці яка є функцією від ризику інвестування в цей актив”.
1.1 Порівняльний підхід
Порівняльний підхід ґрунтується на порівнянні фінансового інструменту котрий оцінюється з іншими аналогічними інструментами, з їх показниками та ринковою вартістю. Дана методологія використовуються для визначення справедливої вартості акції (якщо розглядати фінансові інструменти), нерухомості, інших матеріальних активів. Порівняльно необхідно знайти справедливу вартість компанії (Ринкову капіталізацію), після чого поточна ринкова вартість акції знаходиться шляхом ділення ринкової капіталізації компанії на кількість емітованих нею акцій.
Для такої оцінки використовуються мультиплікатори – показники, котрі нівелюють різницю в розмірах компаній. Основним правилом побудови мультиплікаторів є правило відповідності чисельника мультиплікатора його знаменнику. В чисельниках зазвичай знаходяться MC – market capitalization (ринкова капіталізація), або EV – enterprise value (вартість компанії з її чистими зобов’язаннями ), ці величини пов’язані формулою EV = MC + ND, ND – Net Debt, тобто ринкова вартість чистого боргу. В свою чергу в знаменнику розташовані величини (грошові потоки), котрі генеруються одною, або іншою величиною. Наприклад мультиплікатори: MC/E (ринкова вартість компанії до її прибутку, що також еквівалентно вартості однієї акції до прибутку на одну акцію), EV/S (Вартість компанії з її чистими зобов’язаннями до Виручки, так як виручка генерується всіма активами компанії, а не тільки власним капіталом).
Роз поширені три основних види мультиплікаторів, це: дохідні (або фінансові) мультиплікатори, мультиплікатори котрі базуються на балансовій вартості активів та натуральні показники.
Дохідні мультиплікатори носять таку назву з причини, що в знаменнику даного мультиплікатора знаходяться величини доходу. Так може використовуватися значення всього доходу компанії, її прибутку, а прибутку до сплати процентів за зобов’язаннями, амортизації та податків, та інші того ж типу. Прикладом може слугувати мультиплікатор P/E – показник ціна/прибуток, котрий є і найбільш популярним мультиплікатором із-за простоти його розрахунку. Для стабільних компаній данний показник обернений до норми дисконту.
Фінансові показники котрі базуються на балансовій вартості активу – це показники, в знаменнику котрих розташована балансова вартість компанії. Поширені два таких показника: P/BV і EV/BV; BV – book value або балансова вартість. Важливим є те що для першого і другого мультиплікатора, згідно з правилом відповідності знаменника мультиплікатора чисельнику, розташовані різні величини. Для P/BV – BV – це балансова вартість власного капіталу, а для EV/BV – BV – це балансова вартість усіх активів.
Натуральні показники специфічні для кожної галузі економіки. Вони мають вид: EV/Production (Ціна/виробництво) та EV/Capacity (Ціна/потужність виробництва). Так акції компаній, які надають послуги мобільного зв’язку оцінюються також і за мультиплікатором Ціна акції/кількість підключених абонентів.
1.2 Дохідний підхід
Як вже зазначалося, дохідний підхід ґрунтується на постулаті про те що вартість будь-якого активу – це сума приведених грошових потоків котрі здатен згенерувати цей актив, які продисконтовані по ставці яка є функцією від ризику інвестування в цей актив. Даний постулат знайшов своє відображення в Моделі дисконтування дивідендів та в формулі Гордона.
Модель дисконтування дивідендів в загальному вигляді виглядає так:
 |
де:
DPSt – дивіденди на одну акцію в періоді t;
k e – вартість капіталу.
Саме показник – вартість капіталу, або ставка дисконтування, і містить в собі всі ризики пов’язані з інвестуванням в даний цінний папір.
В свою чергу формула Гордона виглядає наступним чином:
 |
де:
DPS1 – дивіденди на одну акцію в наступному періоді;
k e – вартість капіталу;
g – сталий показник темпів росту дивідендів.
Формула Гордона використовується за умов стабільного приросту дивідендів на акцію, коли фірма виплачує дивіденди, та знаходиться в „стійкому” стані. Дана формула – це модифікація формули вартості активу котрий генерує стабільний грошовий потік безкінечно.
Надалі, спеціалістами було розроблено багато модифікацій даних формул, побудовані моделі для розрахунку вартості акцій компаній котрі не виплачують дивіденди. Дані моделі використовують в чисельнику значення чистого грошового потоку фірми і відповідно ставка дисконтування в різних моделях знаходиться по різному.
2. Моделювання ставки дисконтування з урахуванням ризику, метод середньозваженої вартості капіталу (WACC)
Ставка дисконту характеризує норму прибутку, за якою майбутні грошові надходження приводяться до теперішньої вартості на момент оцінки. Вона враховує премію за ризик інвестування коштів в оцінюване підприємство: чим більшим є ризик, тим ставка дисконтування буде вищою.
Загальна формула для знаходження ставки дисконту виглядає так:
r = rf + I + i + re
де:
r – ставка дисконтування;
rf - безризикова ставка, зазвичай ставка за облігаціями внутрішнього державного займу;
І – премія за ліквідність;
і – темпи інфляції;
re – реальна ставка проценту.
Дана формула може використовуватись для розрахунку ставок дисконтування як при визначенні вартості акцій, так і при визначенні вартості облігацій.
Також існують більш складні моделі для розрахунку ставки дисконтування для визначення ціни акцій. До них належать: Модель середньозваженої вартості капіталу (WACC), Модель оцінки вартості капітальних активів (CAPM) та Арбітражна модель оцінки (APM).
2.1 Модель WACC
Важливим елементом оцінки вартості підприємства є визначення вартості капіталу, який є в його розпорядженні. Або іншими словами – ставки дисконтування грошових потоків котрі генерує актив, в даному випадку – компанія. Якщо ми розрахуємо справедливу вартість компанії то і зможемо тоді знайти справедливу вартість її однієї акції. Інакше кажучи, це винагорода, за яку капіталодавці погоджуються вкладати кошти в дане підприємство. Згідно із сучасними тенденціями в теорії і практиці фінансової діяльності вартість капіталу підприємства рекомендується розраховувати на основі використання так званої моделі середньозваженої вартості капіталу (Weighted Average Cost of Capital = WACC):
,де Квк — очікувана ставка вартості власного капіталу; Кпк — очікувана ставка вартості позичкового капіталу; К — сума капіталу підприємства; ВК — сума власного капіталу; ПК — сума позичкового капіталу.
Середньозважена вартість капіталу показує середню дохідність, якої очікують (вимагають) капіталодавці (власники та кредитори), вкладаючи кошти в підприємство. Вона залежить від структури капіталу, а також ціни залучення капіталу від власників і кредиторів. Зазначену модель можна деталізувати, виокремивши власний і позичковий капітал. Зокрема, вартість власного капіталу можна розраховувати в розрізі капіталу, залученого в результаті емісії простих і привілейованих акцій, реінвестованого прибутку тощо. Позичковий капітал можна поділити на короткострокові та довгострокові банківські позички, комерційні позички, облігаційні позички та ін.