В Україні продукти дорожчають не лише через посуху, але й недофінансування галузі. У 2009 році уряд усунувся від фінансування програм з підтримки АПК, не повертав борги трейдерам, невчасно сплачував дотації власникам худоби.
Як наслідок, вже у серпні стали стрімко дорожчати продукти: хліб - на 2,4%, масло - на 5,8%, алкоголь і тютюн - на 3,7%, молоко, сир і яйця - на 2,3%. Ситуація у м'ясо-молочній галузі не змінилася на краще. Поголів'я худоби і далі скорочується, дорожчають корми, відповідно, зростає у ціні і продукція.
Невтішні і споживчі настрої населення. За даними МЦПД, українці очікують прискорення темпів інфляції в осінньо-зимовий період, зростання рівня безробіття і уповільнення розвитку економіки.
Населення не збирається купувати товари тривалого користування. Свої доходи люди витрачатимуть передусім на харчі. Це свідчить про можливі нові цінові ажіотажі на ринку продуктів, адже населення схильне запасатися їжею.
Як приклад - ціновий сплеск на гречку, яка подорожчала більш ніж удвічі. На ажіотажний попит вплинули новини про дефіцит продукту у Росії та негативні очікування бідного населення, яке запасається цим продуктом на чорний день. Дотепники жартують, що гречка стала дорожчати, бо її скупили політичні партії для своїх традиційних передвиборних подарунків.
Ситуація з картоплею набагато серйозніша. У 2010 році її зібрали значно менше, ніж зазвичай, але товару цілком вистачає для потреб населення. Тим не менше, через негативні очікування ціни на цей продукт уже виросли на 50%. Оскільки понад 90% картоплі вирощується приватними господарствами, то держава ніяк не зможе змусити їх продавати картоплю дешевше.
"Комуналка" розкручує ціни
З початком опалювального сезону інфляційну естафету перебирає "комуналка". Під тиском МВФ Кабмін з 1 серпня підняв ціни на газ для населення на 50%, що, за підрахунками експертів, розкрутить маховик інфляції на 5% за рік. Тарифи на житлово-комунальні послуги зростуть в середньому на 30%.
Оскільки у 2010 році пальне вже подорожчало на 30-40%, то далі зростатиме вартість мазуту і опалення загалом, що позначиться на цінах на товари. Виробники вже відреагували на подорожчання газу для населення. Так, у серпні ціни виробників промислової продукції зросли на 0,9% порівняно з липнем, а порівняно з серпнем 2009 року - на 23,3%. Оскільки інфляція реагує на цей показник із запізненням, то у вересні він може перевищити 2%. Тепер рівень інфляції залежатиме від того, на скільки місцева влада підвищить ціни на комунальні послуги, і чи вистачить у держави грошей на субсидії бідним.
Експерти вважають підвищення цін на "комуналку" необхідним кроком. Він, мовляв, підвищить рівень інфляції, але дозволить зменшити державні витрати.
"Україна живе в умовах двозначного зростання цін вже кілька років, і 10-12% інфляції на рік - не катастрофа", - каже економіст ІК "Тройка Діалог Україна" Ірина Піонтківська. За її словами, це сповільнює тренд до зниження банківських процентних ставок, але великий дефіцит бюджету і субсидування споживання газу за рахунок бюджету призводить до того, що уряду треба позичати гроші у банків. "Ставки залишаються високими, бо банкам вигідніше купувати державні облігації, ніж кредитувати реальний сектор, адже це менш ризиковий і короткостроковий заробіток. А от погана прогнозованість і висока мінливість інфляції справді погано впливає на економіку", - додала Піонтківська.
Головний економіст інвесткомпанії Dragon Capital Олена Білан побачила зовнішній фактор. "Якби не було вимоги МВФ збільшити тарифи, то уряд міг би відкласти прийняття цього рішення, але врешті-решт змушений був би підвищити їх не на 50%, а щонайменше удвічі", - сказала вона.
Уряд "загасить" ціни?
Люди зовсім не відчули чотирьох місяців дефляції. Ціни падали лише щодо попереднього місяця, а щодо такого ж періоду минулого року - лише росли. Достатньо порівняти літні ціни на оптових ринках у 2009 році та 2010 році. Торік картопля коштувала 1,5-2 гривні за кілограм, 2010 року - 3,5 гривні за кілограм, цибуля - 2,2 і 4,5 гривні за кілограм, огірки - 2,25 і 5-6 гривень за кілограм. Україна вже кілька років живе в умовах високої інфляції, причому ціни ростуть і при падінні, і при незначному зростанні економіки. У такій ситуації уряду буде складно виконати свої обіцянки перед МВФ не нарощувати дефіцит бюджету. Як відомо, Кабмін погодився не збільшувати зарплати бюджетникам, продовжити пенсійний вік для жінок на півроку кожен рік і зрівняти внутрішні ціни на газ з імпортними. Однак за умови, коли доходи населення не ростуть, а їх ще з'їдає інфляція, втримати високий рейтинг владі буде непросто.
Аби мінімізувати наслідки зростання цін напередодні виборів, уряд, скоріш за все, стримуватиме інфляцію адміністративними методами. Перш за все, Кабмін "заморозить" ціни на гречку шляхом внесення цього продукту до переліку соціально значущих товарів. Не виключно, він також обмежить рентабельність торгових точок. Однак ці дії навряд чи призведуть до охолодження інфляції, яка восени стрімко набирає обертів.[5]
Шляхи подолання інфляції в Україні
Ряд економістів пояснюють високий рівень інфляції насамперед штучно завищеним доходам населення. Так, на думку колишнього голови ради Нацбанку А.Гальчинського, інфляційна модель економіки сформувалась в нас з 2005 рок, оскільки із цього часу темпи приросту заробітної плати істотно перевищили темпи приросту ВВП. Тому для подолання інфляції необхідно зменшити соціальне навантаження на економіку.
Постійне вилучення у працівників значної частини необхідного продукту негативно впливає на економіку, призводить до злиденності значної частини населення, «відтоку мізків» за кордон, тому без радикальної зміни існуючих пропорцій розподілу доходів не обійтись. Це – найважливіша умова подолання бідності, збільшення обсягу внутрішнього ринку, соціальної переорієнтації економіки. Однак наближення частки заробітної плати у ВВП до рівня розвинених країн потребує випереджаючого зростання реальної зарплати порівняно із продуктивністю праці.
Хоча зростання цін на енергоносії, підвищення зарплати та монетарні чинники вплинули на динаміку цін, ці фактори далеко не повною мірою пояснюють причини спалаху інфляції. Існують більш важливі чинники, що чомусь випали з поля зору дослідників.
Як відомо, будь-який підприємець прагне до збільшення прибутку. На перший погляд, найпростіший шлях досягнення цієї мети – механізм конкуренції. Підприємець знає, що при необґрунтованому підвищенні цін він втратить значну частину ринку.Існуюча структура ринків серйозно впливає на цінову політику підприємств, робить нашу економіку вразливою до інфляції. Адже, якщо у підприємства, що діє в конкурентному середовищі, збільшуються витрати, його керівництво починає серйозно думати, як їх зменшити. Однак монополіст рідко обтяжує себе такими турботами, оскільки може перекласти додаткові витрати на споживача.Збереження існуючих проблем супроводжувалося появою нових. Вони пов’язані в першу чергу з істотним посиленням рейдерства. Захоплення ряду ефективних підприємств завдали економіці значної шкоди. Слід також зазначити, що рейдерство безпосередньо впливає на інфляцію. В ринковій економіці одним із найважливіших джерел інвестицій є кошти громадян. Однак в умовах, коли надійний захист прав власності відсутній, інвестори вкладають гроші переважно в ті активи, які вилучити складніше, насамперед у нерухомість. У цьому – одна з найважливіших причин швидкого зростання цін на нерухомість в Україні, утворення «мильної бульки» на відповідному ринку. Замість того, щоб збільшити виробництво, кошти інвесторів сприяють зростанню попиту на будівельні матеріали і ряд інших товарів, порушуючи баланс попиту та пропозиції.При виробленні дієвої антиінфляційної політики необхідно використовувати світовий досвід. Наприкінці 70-х – на початку 80-х років минулого століття США зіштовхнулися зі спадом виробництва та високою інфляцією. Для боротьби з нею Федеральна резервна система впровадила жорсткий контроль за зростанням грошової маси. Однак в антиінфляційній політиці адміністрації Рейгана, обраного президентом у 1980 році, наголос був зроблений на інші заходи. Було здійснено перегулювання економіки, внаслідок чого обсяг державного втручання скоротився, посилилась конкуренція.Варто згадати і власний повчальний досвід. Наприкінці 90-х років минулого століття був здійснений комплекс заходів, спрямованих на дерегулювання економіки і розвиток підприємництва. Істотно скоротився перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, зменшилась кількість перевірок, була впроваджена спрощена система оподаткування, обліку та звітності для малого бізнесу. Суттєво зросла і чисельність зайнятих на підприємствах. А кількість суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб збільшилась в півтора рази.
Ці заходи сприяли виходу економіки із кризи, вплинули також на динаміку цін. Якщо у 2000 році споживчі ціни в Україні зросли на 25,8%, то в 2001 – на 6,1%, а в 2002 році спостерігалось небачене протягом багатьох десятиліть явище – дефляція. На жаль, надалі програма дерегулювання була згорнута. [4, с.43-45]
Список використаних джерел
1. Сірко А.В., Найдич Н.М. Макроекономіка: навч-метод. пос.-Тернопіль: СПП «Тайп», 2009.-105с.
2. Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник.-Вид. 3-тє, змін. й доп.-Тернопіль: Карт-бланш, К.:Кондор, 2008.-528с.
3. Безкровний А.В. Розвиток інфляційного процесу в Україні // Економіка АПК.-2009.-№1.-с.77-79
4. Щербак А. Як приборкати інфляцію в Україні // Економіст.-2009.-№9.-с.43-45
5. www.refine.org.ua
6. www.zaxid.net