Оптимізація фінансової стратегії підприємства ТОВ "Провансе" (стр. 10 из 18)
- по періоду 1 обороту запасів на –90,4%;
- по періоду 1 обороту(погашення) дебіторської заборгованості на 77,1%;
- по періоду 1 обороту(погашення) кредиторської заборгованості на – 79%;
- по періоду 1 обороту операційного циклу на – 80%;
2. У 2005 році відносно 2004 року з нарощенням обсягів операцій період обороту характерних агрегатів балансу підвищився, що свідчить про зниження темпів ділової активності підприємства при нарощенні обсягів діяльності:
- по періоду 1 обороту обігових коштів на +158,4 %;
- по періоду 1 обороту запасів на +1 355 %;
- по періоду 1 обороту(погашення) дебіторської заборгованості на +96,6%;
- по періоду 1 обороту(погашення) кредиторської заборгованості на +114%;
- по періоду 1 обороту операційного циклу на +226,8%;
3. У 2006 році відносно 2005 року з подальшим нарощенням обсягів операцій період обороту оборотних коштів та операційного циклу підвищився, що свідчить про зниження темпів ділової активності підприємства при нарощенні обсягів діяльності, але період обороту дебіторської та кредиторської заборгованості при введенні вексельного механізму розрахунків суттєво зменшився :
- по періоду 1 обороту(погашення) дебіторської заборгованості на 39,2%;
- по періоду 1 обороту(погашення) кредиторської заборгованості на –89,5%;
На рис.2.10 наведені результати аналізу джерел покриття запасів в ТОВ “Провансе”.
 |
Рис.2.10. Динаміка показників покриття запасів джерелами ресурсів в ТОВ “Провансе” у 2003 –2006 роках
Як видно з графіків рис. 2.10 та таблиць Додатку В:
- якщо у 2003 році джерел покриття запасів було досить для покриття запасів (абсолютно стійкий фінансовий стан), то у 2004 році джерел покриття запасів стало недоставати (24 тис.грн.);
- у 2005 році з різким нарощенням запасів, джерел покриття запасів (Власний капітал + довгострокові кошти+ банківські кредити) стало недоставати на стільки велику суму, що стан фінансової стійкості ТОВ “Провансе” по покриттю запасів характеризується як кризовий;
- у 2006 році при різкому рості власного капіталу за рахунок заробленого прибутку стійкість по покриттю запасів вдалося відновити з великим запасом.
Існує багато підходів до прогнозування фінансової неплатоспроможності суб'єктів господарювання. Будьяка методика оцінювання кредитоспроможності є, по суті, методикою прогнозування банкрутства. У закордонній практиці поширення придбали дві моделі — Альтмана і Спрингейта, названі на честь їхніх авторів [58, с.68].
Модель Альтмана (розроблена в 1968 році і відома також за назвою «розрахунок Zпоказника» — інтегрального показника рівня погрози):
(2.1)де Х1 = (Поточні активи Поточні пасиви) / Обсяг активу;
Х2 = Нерозподілений прибуток / Обсяг активу;
Х3 = Прибуток до виплати відсотків / Обсяг активу;
Х4 = Ринкова вартість власного капіталу / Позикові засоби;
Х5 = Виторг від реалізації / Обсяг активу;
При Z < 1,8 імовірність банкрутства дуже висока;
1,8 < Z < 2,7 імовірність банкрутства середня;
2,7 < Z < 2,99 імовірність банкрутства невелика;
Z > 2,99 імовірність банкрутства незначна.
Розрахунок інтегрального показника Альтмана (у міру скептицизму по його застосування для українських підприємств) за даними балансу ТОВ «Провансе» за 2005 рік(кризовий для підприємства рік), дає наступні значення:
Імовірність банкрутства підприємства ТОВ “Провансе” по Альтману за рахунок високої структурної долі ресурсовіддачі активів в виручку від реалізації практично відсутня, тобто доцільно провести пошук шляхів скорочення витрат підприємства для виходу на прибуткову діяльність.
Таким чином, аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ “Провансе” за 2003 – 2006 роки виявив наступні проблеми в його розвитку та основні напрямки для управління оптимізацією діяльності підприємства:
- підприємство стрімко розвивається, нарощує обсяги операцій та доходів у темпах, які перевищують темпи зростання валюти балансу, при цьому статті балансу розвиваються в напрямку створення фінансово-нестійкої структури, необхідно прийняття заходів по реорганізації форм розрахунків та створення стійких джерел фінансування оборотних активів балансу;
- в структурі джерел фінансування активів балансу у 2003 – 2005 роках присутні тільки 2 составній частини – власний капітал (14,9 %) та кредиторська заборгованість (81,0%), що веде до порушення нормативного коефіцієнта фінансової незалежності(автономії), який дорівнює 0,149 при нормативі не менше 0,5. У 2006 році підприємство за рахунок нової стратегії вексельних розрахунків отримало порівняльно великий прибуток, що дозволило підняти рівень власного капіталу до 41,6% від валюти пасивів балансу, але необхідний рівень фінансової незалежності – не досягнений, що створює певний ризик втрати самостійності, особливо з розпочатком емісії власних векселів в оплату за поставлені за кордону комплектуючі;
- вказана структура кредиторсько-вексельної заборгованості характерна тільки для підприємств, спеціалізованих на імпорті сировини чи продукції та її оптової реалізації на внутрішньому ринку України, при цьому в зовнішньоекономічних договорах с постійними іноземними партнерами встановлюється строк оплати 60 – 80 днів з моменту перетину імпортованою продукцією митного кордону України з внесенням в підвищену ціну імпортованої продукції процентів за комерційний кредит та ризик експортера;
- власного капіталу, як єдиного джерела покриття запасів в активах, катастрофічно недостає, а інші форми довгострокових джерел фінансування підприємство не використовує;
- оскільки поточна дебіторська заборгованість за відпущену продукцію не покриває зобов”язання підприємства по кредиторській заборгованості, то для регулювання стійкістю підприємства повинен бути чіткий графік реалізації запасів продукції для покриття кредиторської заборгованості;
РОЗДІЛ 3
ОПТИМІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ “ПРОВАНСЕ”
3.1 Напрямки оптимізації стратегії формування фінансових джерел діяльності ТОВ “Провансе”
Як показано в розділі 2 в зовнішньоекономічних операціях імпорту ТОВ “Провансе” використовувало форму оплату у вигляді банківського переказу через 6080 днів після надходження імпортованої продукції на митний кордон України, тобто комерційний кредит з боку експортерів-нерезидентів.
Для оптимізації показників схем розрахунків по зовнішньоекономічним торгово-посередницьким операціям ТОВ “Провансе” в дипломній роботі проведена побудова алгоритму стратегії фінансового управління, побудованої на управлінському рішенні по впровадженню векселів на обох етапах торгово-посередницької операції (рис.3.1):
оплата контракту авальованим векселем (погашення через 70 днів) негайно по факту поставки імпортної продукції із відповідним зниженням ціни на імпортну продукцію;
отримання від покупців –дебіторів на вітчизняному ринку авальованих векселів за відпущену продукцію з строком погашення 30 – 60 днів після відвантаження товару;
- врахування отриманих векселів в комерційному банку (вексельний кредит) до строку погашення векселів та отримання оборотних коштів для продовження оборотних циклів підприємства (нові імпортні поставки).
Схема операцій та грошових потоків при розрахунках в зовнішньоекономічних операціях експорту за механізмом вексельної відстрочки оплати банківським переказом (максимальний ризик експортера) наведений схемами на рис.3.1 при наступних умовах контракту [52 –55] :
Рис.3.1. Схема операцій при експортному контракті на умовах відстрочки оплати банківським переказом при видачі авальованого векселя (страхування авалем банку імпортера)
- надання імпортером авальованого банком імпортера простого векселя
зі строком пред”явлення до погашення до 80 днів (не більше контрольного строку в 90 днів);
- поставка продукції на умовах EWX – франко-склад експортера на заводі (складі) в Україні;
1) Етап - Заключення зовнішньоекономічного експортного договору;
2) Етапи 1,2 – Авалювання нерезидентом – імпортером у своєму банку векселя на суму контракту;
3) Етапи 3,4 – Поставка „франко-завод” продукції в обмін на авальований
вексель (час Т0);
4) Етап 5 Поставка експортного контракта на облік в комерційному банку
(виконання терміну надходження коштів на рахунок – не більше 90
днів з дня відгрузки продукції);
5) Етап 6 – Заключення з банком А – резидентом договору на інкасування векселю через банк Б – нерезидент ( Тінкас=Т0+ΔТ1), де DТ1<= 70 днів;
6) Етап 7 – направлення банком А інкасової вимоги (з додатком – векселем) в банк Б – нерезидент на сплату коштів за векселем по строку
( Твимог=Тінкас+ΔТ2), де DТ2<= 10 днів;
7) Етап 8,9 – направлення банком Бнерезидентом повідомлення імпортеру про
надходження векселя на оплату та отримання акцепту – згоди
імпортера на перерахування коштів з його розрахункового рахунку
в банк експортера;
8) Етап 10 – банківський переказ коштів з розрахункового рахунку імпортера в банку Б –нерезиденті на кореспондентський рахунок банку А – резидента в банку Б – нерезиденті
(Ткошти=Твимог+ΔТ3), де DТ3<= 5 днів;
9) Етап 11, 12 – перерахування 50% валютних коштів на розрахунковий рахунок експортера та 50% на транзитний рахунок продажу валютної виручки на міжбанківському валютному ринку України
9) Етап 13 – повідомлення в фіскальні органи фактичного строку виконання експортного контракту та обов”язкового продажу 50% валютної виручки на міжбанківському валютному ринку України