Методика розрахунків кількісних значень рейтингів включає кілька етапів:
1. По кожному фінансовому показнику встановлюється среднеотраслевой діапазон його зміни.
2. Визначається інтервальний коефіцієнт зміни граничних рейтингів по класах по формулі [48,35]:
, (2.9)де Д - діапазон зміни фінансового показника; n - кількість класів.
3. Граничні значення фінансового показника по першому класі за даними вибірки на рівні максимальних середньоотраслевих значень, а по наступних класах визначені з обліком інтервального коефіцієнта.
Для одержання більше точного положення підприємства рекомендується використати для аналізу дві модифікації рейтингової оцінки.
4. Перша модифікація є найпоширенішої , тому що вона реалізує принцип порівнянності підприємства з показниками самого успішно функціонуючого конкурента. При цьому базою для одержання рейтингової оцінки є, що зложилися в реальній конкуренції найбільш високі результати із всієї сукупності порівнюваних об'єктів.
По кожному показнику перебуває найбільше значення. Потім граничні значення матриці аіj стандартизуються шляхом їхнього розподілу на відповідний показник еталонного підприємства по формулі [13, 291]:
, (2.10)де Xіj - стандартизовані показники фінансового стану j - того підприємства.
5. Потім для кожного аналізованого підприємства визначається значення граничного рейтингу фінансових показників по формулі [14, 291]:
(2.11)Вищий рейтинг має підприємство з мінімальним значенням Rj. Достоїнством цього методу є порівняльний характер, тому що тут ураховуються й зіставляються реальні показники всіх конкурентів. Цей метод має й недолік. Еталонне підприємство, характеризуемое найвищими значеннями показників, може й не бути типовою базою для аналізу, тому що максимальна величина окремого параметра зовсім не тотожна оптимальному рекомендувати значення, що.
Друга модифікація визначення рейтингової оцінки фінансового стану заснована на використанні формули среднеквадратического відхилення по формулі [44, 55]:
, (2.12)де а0 іj - оптимальне значення й - того показника.
У цьому випадку рекомендується проводити порівняння не із середньою величиною, а з оптимальним значенням. При цьому розглядаються тільки ті відхилення, які характеризують негативну тенденцію [44, 45]. Вищий рейтинг має підприємство з мінімальним відхиленням показників. Запропонований розрахунок рейтингової оцінки є відносно трудомістким, але він дозволяє врахувати показники, зниження яких є позитивною характеристикою бізнесу, відхилення від якого в обидва боки небажано.
Методика рейтингової оцінки фінансового стану має наступні переваги: базується на даних публічної звітності підприємств; для оцінки використаються найбільш важливі показники фінансової діяльності, застосовувані на практиці в ринковій економіці; ураховує результати всіх конкурентів. Така оцінка може використатися для порівняння підприємств у динаміку.
У загальному виді алгоритм рейтингової оцінки фінансового стану підприємства доцільно представити в такий спосіб (малюнок 2.1.).
Незважаючи не переваги застосування даної рейтингової оцінки, вона не дозволяє провести прогнозування фінансового стану підприємства з урахуванням фактора ризику. Для цього пропонується проводити комплексну кількісну оцінку фінансового стану підприємства з урахуванням фактора ризику.
Доцільність використання методичного підходу даного типу для визначення погрози фінансового ризику полягає в тому, що фінансовий стан характеризується більшою кількістю показників і тільки їхнє об'єднання дає точний результат; дозволяє визначити зміну фінансового стану й розробити найбільш ефективну фінансову стратегію підприємства.
Цільова спрямованість розробленого методичного підходу полягає у визначенні динаміки узагальнюючого показника фінансового стану й ступеня погрози виникнення фінансового ризику на підприємстві.
Рис. 2.1. Алгоритм комплексної рейтингової оцінки фінансового стану підприємства
2.2 Оцінка фінансового стану промислового підприємства
Ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства в ринкових умовах визначається, у першу чергу, його фінансовим станом.
Більшість методик оцінки платоспроможності й фінансової стійкості засновані на розрахунку коефіцієнтів, які визначаються шляхом співвідношень окремих статей бухгалтерського балансу й інших форм звітності кожного конкретного підприємства.
Діюча "Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій" [95] розглядає основні показники, що дозволяють комісії Агентства з питань попередження банкрутства визначити фінансово неспроможні підприємства. У табл. 2.2. наведені основні фінансово-економічні показники, використовувані офіційною методикою.
Таблиця 2.2.
Методика розрахунку фінансово-економічних показників підприємства
Показники | Економічні характеристики | Алгоритм розрахунку | Нормативнезначення |
1 | 2 | 3 | 4 |
Коефіцієнт покриття Кn | Оцінка наявності оборотних засобів для погашення боргів у плині року | Поточні активи | >1 |
короткостроковізобов'язання | |||
Коефіцієнт забезпечення власними засобами Кcc | Оцінка забезпечення підприємства власними засобами, удільна вага власних джерел фінансування оборотних активів | (Реальний власний капітал - внеоборотні активи) | >0,1 |
оборотні кошти | |||
Коефіцієнт абсолютної ліквідності Kал | Оцінка термінової готовності підприємства ліквідувати краткосрокову заборгованість | Грошові засоби | >0,2 |
поточні пасиви | |||
Коефіцієнт автономії Кавт | Оцінка фінансової незалежності від зовнішніх джерел | Джерела власних засобів | >0,5 |
підсумок балансу | |||
Коефіцієнт фінансової стабільності Кфс | Оцінка фінансової стійкості | Власні засоби | >1 |
позикові засоби | |||
Показник фінансового левериджа Кл | Оцінка залежності підприємства від довготермінових зобов'язань, рівень фінансового ризику | Довгостроковізобов'язання | Зменшення |
джерела власних засобів | |||
Робочий капітал РК | Оцінка здатності продовження деятельності й інвестування після сплати поточних боргів | Оборотні активи -короткострокові зобов’язання | Незначне збільшення |
Маневреність робочого капіталу МК | Оцінка ступеня матеріалізації капіталу | Товарно-матеріальні запаси | Розрахункове середньо галузеве |
робочий капітал | |||
Коефіцієнт оборотності засобів Ко | Оцінка швидкості обороту в разах | Виторг від реалізації без ПДВ і акцизу | Збільшення |
оборотні кошти | |||
Час обороту оборотних коштів То | Оцінка тривалості одного періоду обороту | Кількість календарних днів | Зменшення |
коефіцієнт оборотності оборотних коштів | |||
Коефіцієнт оборотності запасів Коз | Кількість разів поповнення запасів у плині аналізованого періоду | Собівартість реалізованої продукції середня вартість запасів | Збільшення |
Час оборотазапасів Тоз | Оцінка продолжитель-ности одного обороту запасів | Кількість календарних днів | Зменшення |
коефіцієнт оборотності запасів | |||
Фондовіддача Фв | Ефективність використання основних засобів | Виторг від реалізації (без ПДВ і акцизу) | Середньоотраслевої |
середня вартість основних фондів |
Аналізуючи наведені показники, можна відзначити, що деякі з них є сполученими й визначають взаємні значення один одного. Зіставлення показника покриття й коефіцієнта забезпеченості власними засобами показує їхній тісний взаємозв'язок: чим вище останній, тим вище перший, і навпаки. Тому одночасне використання зазначених показників недоцільно. Також існує взаємозв'язок між коефіцієнтом автономії й коефіцієнтом фінансової стабільності.
Істотним недоліком є, то, що в методиці не визначено, яка кількість фактичних показників, що характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства, повинне не відповідати нормативним значенням для того, щоб підприємство було визнано неспроможним.
Аналіз показує, що система коефіцієнтів, які використаються для оцінки фінансового стану потенційного банкрута, повинна характеризувати:
- платоспроможність і фінансову стійкість підприємства;
- причини розвитку кризи й банкрутства підприємства;
- наслідку розвитку кризи й визнання підприємства банкрутом;
- можливість виходу підприємства із кризи.
Найбільш важливої є група показників по оцінці платоспроможності й фінансової стійкості підприємства.