Податки та податкова система України (стр. 2 из 3)

забезпечення необхідних темпів економічного зростання та стабілізації прогресивних економічних процесів підтримка інвестицій, спрямованих на оновлення виробничого потенціалу шляхом поетапного зниження ставок оподаткування фізичних та юридичних осіб, надання пільг прискореній амортизації, розвиток холдингової та лізингової форм участі держави в фінансуванні витрат на розвиток базових науково-технічних і енергетичних галузей, використання активної кредитної політики з регулювання обсягу вкладень на розвиток виробництва;

стабілізація економічної кон’юнктури в країні регулювання купівельної спроможності населення на різні групи товарів як шляхом встановлення диференційованих ставок ПДВ, так і створення специфічних умов оподаткування товарів не першої необхідності та предметів розкоші;

перебудова податкової системи з урахуванням вимог розвитку світового господарства, створення єдиної європейської системи оподаткування в країнах членах ЄЕС.

Підсумовуючи, можна відзначити, що податки є невід’ємною частиною фінансового господарства держави як історичної форми задоволення колективних потреб. Це найважливіше джерело доходів, які, в свою чергу, використовуються на витрати для державного управління, на вирішення економічних, соціальних, оборонних завдань, на розвиток освіти, науки, культури.

3. Організаційна структура системи оподаткування

Податкова система України пройшла певний період свого становлення й нині перебуває на етапі удосконалення. З огляду на це актуальним є наукове обґрунтування основ податкової системи.

Критеріями наукового підходу до створення податкової системи є системність, встановлення певної бази цієї системи, формування правової основи і вихідних принципів.

Сучасні суспільні науки, й економічна зокрема, приділяють велику увагу системному аналізу явищ і процесів, які є предметом їх дослідження. Цей метод аналізу має ту перевагу, що він дає змогу встановити зв’язки певного економічного явища з іншими, простежити взаємний вплив цих явищ і процесів. Для виявлення зв’язків необхідно збудувати логічну модель складу системи. Система це сукупність взаємопов’язаних елементів, яка відособлена від середовища і взаємодіє з ним як ціле, вона акумулює в собі характеристики елементів, що її утворюють, і має особливі якості, яких не має жодна із її складових. Усі елементи системи мають зв’язки між собою, а вхід в систему та вихід з неї пов’язані з навколишнім середовищем. Вхід в систему характеризує можливості впливу на неї з боку навколишнього середовища, а вихід її мету.

Система постійно перебуває в динаміці. Виділяють два типи системи: її функціонування і її розвиток. Під функціонуванням слід розуміти процеси, що відбуваються у системі й навколишньому середовищі, котрі стабільно реалізують фіксовану мету. При цьому ефективною вважається система, яка досягла своєї мети. Розвитком називають те, що відбувається з системою при зміні її мети. Характерною рисою розвитку є той факт, що наявна структура перестає відповідати новій меті, і для забезпечення нової функції необхідно змінити структуру, а іноді й склад системи.

Ґрунтуючись на викладеному вище, збудуємо модель складу і структури системи оподаткування. Для цього попередньо зробимо аналіз визначень системи оподаткування, які даються в літературі.

Термін "система оподаткування" про декларований Законом України "Про систему оподаткування"; у статті 2 цього закону дається визначення: "Сукупність податків та зборів (обов’язкових платежів) у бюджети і державні цільові фонди, що стягуються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування".

На основі цього визначення можна виділити два елементи системи оподаткування: сукупність податків та зборів і встановлений законом порядок їх стягнення. Названі елементи податкової системи, як правило, деталізуються, і в її структурі виділяють об’єкти оподаткування, суб’єкти оподаткування, податкові ставки, пільги, квоти і т. ін.

Розширене трактування системи оподаткування таке: "... Система оподаткування це сукупність взаємопов’язаних і взаємообумовлених податків, зборів внесків і платежів до бюджету та державних фондів, механізм їх нарахування й вилучення, права та обов’язки податкових служб і платників податків, яка дає змогу досягти поставленої мети стосовно конкретного відрізку часу". Наведене визначення найповніше характеризує оподаткування як систему. Тут чітко виділяються всі елементи системи оподаткування: законодавчо встановлені податки і збори, методи їх справляння, платники податків, органи контролю за справлянням податків (ДПА, Митний комітет України, Пенсійний фонд України та ін.), робиться наголос на взаємозв’язки і взаємозумовленість елементів системи та на меті її функціонування. Саме зв’язки між елементами й мета надають системі тих рис, які роблять її якісно досконалішою, ніж сума всіх елементів.

Модель організаційної структури системи оподаткування України та форми зв’язків між її елементами зображено на рис. 4.2.

Рис. 2. Модель організаційної структури податкової системи

Уся система оподаткування діє у соціально-економічному середовищі й має зв’язок із ним через законодавчі акти (вхід в систему). Метою системи (вихід із системи) є створення фінансових умов для виконання державою своїх економічних і соціальних функцій.

Характеристика податкової системи буде неповною, якщо не встановити її місця у фінансовій системі взагалі. Необхідно зауважити, що питання структурної будови фінансової системи досить широко й детально висвітлено в економічній літературі, однак не завжди чітко вказується місце податків у ній. Так, у структурі фінансової системи виділяється чотири сфери: фінанси суб’єктів господарювання, державні фінанси, міжнародні фінанси, фінансовий ринок. У структурі державних фінансів чотири ланки: державний бюджет, фонди цільового призначення, державний кредит, фінанси державного сектору.

Податки не виділяються в окрему складову фінансової системи, мабуть, тут мається на увазі, що вони перебувають у складі державного бюджету як його дохідна частина.

Об’єктивна і своєчасна інформація про напрямки використання бюджетних коштів дає платникам податків можливість контролювати ефективність видатків бюджету. Якщо кошти бюджету використовуються ефективно, це стимулює платників сплачувати податки в повному обсязі і своєчасно. І, навпаки, неефективне використання коштів бюджету призводить до зменшення зацікавленості платників у повному сплачуванні податків.

Наявність повної і достовірної інформації у податкових органах про діяльність суб’єктів господарювання сприяє більш жорстокому контролю за їх доходами, що, безумовно, впливатиме на повноту сплати податків. З огляду на це дуже актуальним є створення центральної бази даних про платників податків та законодавче врегулювання механізмів обміну інформацією між органами державної податкової служби і банківськими установами, органами казначейства, статистики, фінансовими установами, міністерствами, відомствами й іншими організаціями державної виконавчої влади.

4. Принципи побудови податкової системи

Система оподаткування має бути повністю адаптована до чинних у державі форм власності, системи управління і методів державного регулювання розвитку економіки. Навіть незначні невідповідності між оподаткуванням і прийнятою в державі економічною моделлю можуть спричинити значні негативні наслідки. Ці наслідки діють переважно в двох напрямках обмежують фінансові можливості підприємницьких структур і відповідно зумовлюють скорочення доходів держави.

В умовах перехідної економіки гармонізація оподаткування й економічної дійсності має ще актуальніший характер. Тому нині однією з важливих умов призупинення економічного спаду і забезпечення економічного зростання є створення ефективної податкової системи. Фінансова практика виробила, а наука сформувала ряд критеріїв, яким відповідає ефективна система оподаткування. Такими критеріями є принципи оподаткування.

Основні принципи оподаткування, які не втратили актуальності й нині, були визначені ще у XVIII ст. А. Смітом, який у "Дослідженні природи та причин багатства народів" писав: "Піддані держави повинні, по можливості, відповідно до своєї здатності й сил брати участь в утриманні уряду, тобто відповідно до доходу, яким вони користуються під опікою та захистом держави. Податок, що зобов’язується сплачувати кожна окрема особа, має бути точно визначено. Термін сплати, спосіб платежу, сума платежу все це має бути чітко і ясно визначено для платника і для всякої іншої особи...". Основні принципи за А. Смітом такі:

1) справедливість (загальність і рівномірність оподаткування залежно від доходу, отриманого під захистом держави);

2) визначеність (термін сплати, спосіб сума платежу мають бути точно і заздалегідь визначені та відомі платнику);

3) зручність (час і спосіб сплати податків мають бути якнайзручнішими для платника);

4) економічність витрат на стягнення податків та раціоналізація системи оподаткування.

Швейцарський економіст Д. Сісмонді до чотирьох принципів А. Сміта додає ще чотири:

1) податок повинен накладатися не на капітал, а на доход;

2) податок повинен накладатися не на валовий, а на чистий доход;

3) частина чистого доходу, необхідна для існування, повинна звільнятися від оподаткування;

4) податок не повинен сприяти відпливу майна за межі країни, і тому капітал має бути більш поміркованим, ніж рухомим.

Саме Сісмонді вперше обґрунтував застосування в оподаткуванні неоподаткованого мінімуму: "Податок… ніколи не повинен припадати на ту частину доходів, яка необхідна для існування платника".