Податки та податкова система України (стр. 1 из 3)

Реферат

Податки та податкова система України

1. Податки: їх сутність та необхідність

Відповідно до законодавства України, під податком та збором (обов’язковим платежем) до бюджету і до державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, який здійснюється платником в порядку й на умовах, визначених законами України про оподаткування. Встановлення та скасування податків і зборів до бюджету та державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою України, згідно з Законом України "Про систему оподаткування", Верховною Радою Автономної Республіки Крим та сільськими, селищними, міськими радами.

Функціонування інституту податків витікає, перш за все з того, що існує необхідність примусового відчуження державою частини заново створеної вартості, її концентрації і перерозподілу. Держава зобов’язана оперативно реагувати на зміни економічної ситуації, вносити корективи у податкову систему, бо це є запорукою поступу економіки.

Як відомо, податки одне з основних джерел фінансування всіх напрямків діяльності держави та економічний інструмент реалізації державних пріоритетів. Податки як засіб вилучення й перерозподілу доходів виникли одночасно з державою. В розвитку форм та методів стягнення податків можна виділити три етапи. На першому етапі розвитку – від прадавнього світу до початку середніх віків – держава не мала фінансового апарату для визначення та збору податків. Вона лише визначала загальну суму коштів, яку хотіла отримати, а стягнення податків доручала місту чи общині. Дуже часто держава користувалася послугами відкупщиків.

На другому етапі (ХVI – поч. XIX ст.) в державі виникає мережа установ, у тому числі й фінансових; держава при цьому установлює квоту оподаткування, наглядає за процесом стягнення податків, обмежує цей процес більш-менш широкими рамками. Роль відкупників податків в цей період ще дуже велика. На третьому, сучасному етапі, держава бере в свої руки всі функції визначення та стягнення податків, бо правила оподаткування вже відпрацьовані. Регіональні органи влади, місцеві общини, маючи певну самостійність, відіграють роль помічників держави.

До податків належать усі обов’язкові платежі державі для забезпечення фінансування її видатків. При цьому їх доцільно розділяти на дві частини: на податки, що надходять до бюджету (загальнодержавні й місцеві податки та збори) та на платежі до цільових фондів. На рис.4.1 зображена структура податків згідно з Законом України "Про систему оподаткування".

Податки виконують, як відомо, дві функції: фіскальну та регулюючу. Вони взаємозв’язані та взаємозалежні, до речі, друга не перешкоджає першій. В свою чергу, регулююча функція складається з розподільчої та стимулюючої. Розподільча це перерозподіл доходів юридичних та фізичних осіб згідно з прийнятими в суспільстві критеріями доцільності та соціальної справедливості. Стимулююча реалізується шляхом надання пільг та привілеїв для розвитку в потрібному напрямку.

Головна функція податків фіскальна (від латинського слова "fiscus" "казна") по забезпеченню наповнення державної казни; ця функція споконвічно характерна для всіх держав. З її допомогою утворюються державні грошові фонди, тобто матеріальні умови для функціонування держави. Саме фіскальна функція забезпечує реальну можливість перерозподілу частини вартості національного доходу на користь найменш забезпечених верств суспільства. Держава, встановлюючи податки, намагається передусім забезпечити собі необхідну матеріальну базу для здійснення покладених на неї завдань.

Рис. 1. Структура податкових надходжень в Україні

2. Світовий досвід стягнення податків

Світовий досвід свідчить про те, що функції податків змінюються у міру розвитку держави. Якщо в розвинутих країнах податки є одним із регуляторів економіки, а податкові служби здійснюють зв’язок підприємця з державою, то в нашій державі законотворчі норми в галузі оподаткування мають яскравий фіскальний характер, а податкові органи виконують функцію контролю щодо сплати податків, тоді як регулювання за допомогою податків розвинуте слабо. Стан діючого законодавства не лише не сприяє активізації та зростанню ефективності підприємницької діяльності, а й стимулює витратні, ресурсом та працемісткі методи господарювання. В нормативних актах закріплений недиференційний підхід до підприємств різних галузей, а також невідображені специфічні особливості платників. Крім того, в суспільній свідомості громадян не сформувалась думка, що ухилення від податків тяжке зло.

Функції податків показують їх соціально-економічну сутність, внутрішній зміст. Фіскальна функція податків створює об’єктивні передумови для втручання держави в економічні відносини, тобто зумовлює регулюючу функцію. Регулююча функція означає, що податки як активний учасник перерозподільних процесів впливає на відтворення, стимулюючи або стримуючи його темпи, збільшуючи або зменшуючи платоспроможний попит населення, підсилюючи або послабляючи накопичення капіталу. Ця функція невіддільна від фіскальної й знаходиться з нею в тісному взаємозв’язку. Розширення податкового методу в мобілізації національного доходу для держави призводить до постійного зіткнення податків з учасниками процесу відтворення, що забезпечує йому реальні можливості впливати на економіку держави, на всі стадії відтворення. На новий, вищий щабель піднялось податкове регулювання, а з ним і необхідність існування податків завдяки розвитку виробничих сил в умовах НТР, що викликає необхідність державного втручання у виробничий процес.

Регулювання економіки за допомогою податків може проявлятися в різних формах. Одна з них – стримання. Необхідність у цьому виникає для регулювання розвитку районів з великою концентрацією виробництва та населення. В таких районах виникають проблеми навколишнього середовища, народонаселення, ресурсозабезпеченості. Завдання обмеження вперше виникло в Англії і Франції. В основі стримуючих методів з боку держави та місцевих органів влади додаткове оподаткування або ліцензування підприємницької діяльності. Додаткове оподаткування в таких випадках практикується в Нідерландах, Японії. Впровадження стабілізаційних податків застосовується в Німеччині. Упор на ліцензування робиться в Англії, Франції, Італії. В Японії проблеми вирішуються маніпулюванням ставками земельного податку.

Підвищення податку найбільш ефективний та надійний засіб, коли потрібно стримати дуже "гарячу" кон’юнктуру. Інколи впровадження нових податків переслідує лише регулюючі цілі. Класичним прикладом є впроваджений ще на початку століття в Німеччині й діючий до цього часу податок на оцтову кислоту. Його породила необхідність створити штучну оцтову кислоту й припинити використовувати для цього вино. Грошові надходження від цього податку ледь-ледь покривали витрати на його стягнення, але технічне завдання було вирішено й регулююча ціль досягнута. Податок зберігся як реліквія, додаючи бюджету Німеччини лише кілька мільйонів марок. Більш сучасний приклад по тій же Німеччині вирішення за допомогою зростання податку вже не економічного, а соціального завдання. Після різкого збільшення акцизу на тютюн некурящих стало більше, ніж під час пропагандистської кампанії про шкоду куріння.

Диференційовані податки на автотранспорт, які враховують екологічну чистоту двигуна, застосовуються ще з 70—х років ХХ ст., в США, а зараз практично всюди.

У Швеції в роки піднесення стягувався особливий податок на інвестиції з метою затримки їх зростання, в періоди економічних спадів він знижувався або скасовувався для заохочення надходження капіталів. У цій країні застосовувалась також система інвестиційних резервів: монополіям дозволялось до 40% комерційних доходів відкладати в інвестиційні резерви, які не підлягали оподаткуванню. У періоди спадів ці резерви залучалися до розширення капіталовкладень.

Щоб прискорити концентрацію капіталу в США при злитті компаній, новостворена компанія звільнялась від податків протягом року, якщо хоч би одна з об’єднаних компаній була збитковою. У Франції для компаній, які злилися чи реорганізувались, давалася відстрочка на сплату податків, деякі види акцій звільнялися від оподаткування. Свого часу в багатьох країнах широкого розвитку набула система протекціонізму шляхом встановлення високих митних податків на імпорт держави підтримувалися високі ціни на внутрішньому ринку, розвивався демпінг як один із засобів економічної боротьби за переділ ринків.

Еволюційний характер змін оподаткування забезпечувався тому, що значне зниження податкових ставок під час реформ з’єднувалось з пошуком шляхів забезпечення податкових надходжень до бюджету. Це дало можливість запобігти швидкому нерівномірному коливанню структури податкових систем та частки податків у ВВП. Слід відзначити, що лише за декілька років частка податків у ВВП України зросла в 1,5 разів, при тому, що за 35 років (з 1955 до 1990 рр.) вона зросла в Швеції в 2,3 раза, Данії 2,1, Нідерландах 1,7, Норвегії 1,5, Ірландії 1,7, США 1,3, Англії 1,2, ФРН 1,2 раза.

Податки та податкова система відтворюють державне регулювання таких економічних процесів:

фіскальний аспект забезпечення надходження коштів до державного бюджету, зниження рівня інфляції, вирішення проблеми державного боргу. Це може бути спонукальним мотивом для розширення податкової бази за рахунок підвищення рівня оподаткування та розширення контингенту платників податків;

соціальний аспект надання пільг малозабезпеченим верствам населення та утриманцям, звільнення від оподаткування доходів юридичних та фізичних осіб, які спрямовуються на соціально значимі заходи та благодійність;