11. Який порядок сплати податку до бюджету?
Завдання 1. 2 Визначити суму податку з доходів фізичних осіб на підставі даних таблиці. (грн. )
| № | Показник | Завдання 1 | Завдання 2 |
| 1 | Бухгалтеру підприємства за серпень поточного року нараховано:· Основна заробітна плата· Премія· Винагорода за вислугу роківПримітка: дітей до 18 років немає. Заява на соціальну пільгу оформлена | 850,00100,0085,00 | 970,00120,00145,00 |
Методичні рекомендації:
При визначенні суми утриманого податку із заробітної плати працівника враховуються:
1. сума оподаткованого доходу (нарахована основна і додаткова заробітна плата, що підлягає оподаткуванню);
2. ставка податку в розмірі 15% від суми оподатковуваного доходу.
Сума оподатковуваного доходу визначається за формулою:
Загальна сума нарахованої основної і додаткової заробітної плати мінус утримані внески до цільових позабюджетних фондів мінус соціальна податкова пільга.
Примітка: Соціальну податкову пільгу застосовуйте в розмірі, установленому чинним законодавством на поточний рік.
Питання 2. Обов’язки та відповідальність громадян щодо сплати податку на доходи фізичних осіб.
Література:
1. Закон України “Про податок на доходи фізичних осіб”від 22. 05. 03.
2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 197-201;
3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 101-102.
При вивченні цього питання слід з’ясувати, що відповідно до Закону України №889 роботодавці отримують статус податкового агента і зобов’язані утримувати податок з доходів найманих осіб та сплачувати (перераховувати) його до бюджету в день отримання грошових коштів в установі банку на виплату заробітної плати за графіком шляхом оформлення платіжного доручення. У разі, якщо нарахований дохід не виплачується найманому працівнику своєчасно, то утриманий податок необхідно сплатити до бюджету не пізніше 20 числа наступного місяця за звітним місяцем.
У разі, коли податковий агент не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання, що виникає внаслідок таких дій, покладається на податкового агента. При цьому платник податку – отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань.
За неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, на користь платника податку сплачуються такі штрафи:
· якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений Законом України №889, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, – у розмірі 10% від такої суми;
· якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, – у розмірі 50 відсотків від такої суми;
· якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці більше 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати, – у розмірі 100% від такої суми.
Нарахування таких штрафів самостійно здійснюється органом Державного казначейства України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, та штрафів здійснюється органом державного казначейства з рахунку, на який зараховується цей податок до його розподілу між рівнями відповідних місцевих бюджетів.
У разі, коли штрафні санкції застосовуються внаслідок наявності причини, така сума стягується у безспірному порядку з бюджетного рахунку, призначеного для утримання відповідного податкового органу.
У разі, коли особи, що зобов'язані нести відповідальність за неповне або несвоєчасне надання платнику податку бюджетного відшкодування, не здійснюють або відмовляються здійснювати значне відшкодування (його частинки) всупереч нормам цього Закону, то платник податку має право оскаржити їх дії (бездіяльність) у суді без попередньої сплати державного мита у зв'язку з поданням позовної заяви.
Запитання для самоперевірки
1. Назвіть осіб, які несуть фінансову відповідальність за порушення норм Закону.
2. Назвіть осіб, відповідальних за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу.
3. Вкажіть розміри штрафу за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, на користь платника податку.
Індивідуальні завдання
1. Особливості нарахування та сплати податку з окремих видів доходів фізичних осіб.
2. Сутність подвійного оподаткування іноземних доходів в Україні
ТЕМА 5 “ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ”
План самостійної роботи:
9. Визначення амортизації. Перелік витрат, які підлягають і не підлягають амортизації.
10. Визначення основних фондів та їх груп. Норми амортизації.
11. Порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань.
12. Порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів.
Методичні рекомендації:
Питання 1. Визначення амортизації. Перелік витрат, які підлягають і не підлягають амортизації.
Література:
1. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" стаття 8;
2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 110-111;
3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 161-162.
Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених статтею 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 19. 12. 2006р. зі змінами та доповненнями.
Амортизації підлягають витрати на:
· придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби, придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;
· самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;
· проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;
· капітальні поліпшення землі, не пов’язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.
Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на:
· придбання і відгодівлю продуктивної худоби;
· вирощування багаторічних плодоносних насаджень;
· придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;
· утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.
Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування:
· витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;
· витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;
· витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів;
· витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.
Запитання для самоперевірки
1. Дайте визначення амортизації.
2. Назвіть витрати, які підлягають амортизації.
3. Назвіть витрати, які не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду.
Питання 2. Визначення основних фондів та їх груп. Норми амортизації.
Література:
1. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" стаття 8;
2. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 163.
Під час вивчення цього питання слід засвоїти, що таке основні фонди і на які групи вони поділяються для нарахування амортизації податковим методом.
Основні фонди – це матеріальні цінності, які призначаються для використання у господарській діяльності підприємства платником податку понад 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.
Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:
Група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;
Група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;
Група 3 – будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1,2,4;
Група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп’ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних предметів (товарів).
Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного кварталу в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):