Без активної участі населення проект не досягає запланованих цілей, відбувається марна витрата ресурсів. Скромні результати знеохочують населення, воно втрачає інтерес і довіру до зусиль державних чи інших організацій. Якщо населення не залучено до проекту, він стає просто будівництвом, і природною реакцією на нього є відторгнення, а часом і протидія його реалізації.
Міра участі населення залежить від цілей проекту. Проектувальник має максимально використати місцеві ресурси - і людські, і природні. Перепідготовка місцевого населення виявляється ефективнішою, ніж запрошення нової робочої сили. Спільнота може виступити учасником переговорів щодо наявної та запланованої до витрат (за проектом) кількості ресурсів. Вона може виставити свої вимоги до умов експлуатації ресурсів, а також брати участь у виборі місця для будівництва, уточненні маршруту проходження дороги чи трубопроводу і т.п.
Як забезпечити таку участь? Насамперед залучають так звану активну меншість - керівників місцевих підприємств, депутатів, інтелігенцію, підприємців та інших. Вони мають розуміти й поділяти вихідні ідеї проекту і включитися в обговорення тих питань, які стосуються їх особисто як представників спільноти. Поступово коло учасників розширюється, аби всі верстви, що опиняються у сфері дії проекту, мали можливість висловити свої погляди. Тут у пригоді стають засоби масової інформації, які можуть надати місце для відповідних виступів на своїх сторінках, а також на радіо й телебаченні. Соціолог повинен дбати про висвітлення різних поглядів у пресі, в дискусіях, в тому числі публічних.
Участь має потрійний ефект - удосконалюється проект, активізуються люди, полегшується реалізація проекту. Утім, планувати участь значно легше, ніж її здійснювати, особливо в стратифікованому суспільстві. Головна проблема полягає в безініціативності населення. За багато десятків років люди відвикли вважати суспільні проблеми своїми. Треба дуже відчутно зачепити інтереси людей, щоб вони зважились на участь, але окремі приклади і в нашій країні, і за кордоном дають підстави стверджувати, що цей напрям роботи соціолога не безнадійний.
Об'єктивна взаємозалежність технічних, економічних та соціальних факторів у розвитку регіонів потребує розробки оптимальної системи показників. Різноманітність визначень систем показників є наслідком різних підходів до соціальних досліджень.
Американські соціологи досліджують соціальні показники мети і результатів, французькі фахівці - соціальні показники ресурсів та результатів, залишаючи осторонь питання про цілі. Вітчизняні соціологи будують системи показників, включаючи в них показники цілей, ресурсів, соціальних механізмів та результатів. Формуючи систему показників, слід пам'ятати, що вона повинна мати такі характеристики:
інтегральний характер показників, що пов'язує різні сфери та рівні соціального розвитку;
фіксувати плановані й фактичні результати, а не проміжні стани суспільного розвитку;
мати внутрішню структурованість характеру показників, що пов'язують ступінь розвитку економічних і соціальних результатів;
здатність до фіксації не тільки кількісних змін, а й якісних станів.
Тож розробникам проекту важливо вибрати систему соціальних індикаторів, які дозволяють визначити нормативний стан проекту (соціальний аспект), а також мати змогу відстежувати динаміку розвитку та обслуговування проекту. Побудова системи індикаторів соціального розвитку має грунтуватися на принципі кількісної оцінки процесів розвитку нації та народностей. Пропонуємо систему показників, визначення котрих необхідне для соціального проектування.
Індикатори, що використовуються в соціальному аналізі
| Соціальні індикатори | Показники |
| 1. Демографія | Чисельність населення, динаміка зміни чисельності населення, густота (кількість жителів на 1 кв.км), урбані-зованість (питома вага населення, що проживає в містах), вікові й етнічні пропорції співвідношення статей по вікових групах, структура сімей |
| 2. Зайнятість | Чисельність працездатного населення, рівень безробіття, структура робочої сили за віковою та статевою ознаками, плинність кадрів по професійних групах, наявність вакансій по різних професійних групах, по змісту праці, пропозиція робочої сили по тих самих групах |
| 3. Соціальна структура | Освітня структура населення, кількість студентів на 1 тис. населення, кількість осіб з вищою освітою, чисельність науковців, професійна структура населення, кількість працівників, зайнятих у матеріальному та нематеріальному виробництві структура населення за майновим статусом |
| 4. Житлові умови | Питома вага сімей, що проживають у власних оселях; частка населення, що проживає у власних квартирах; величина житлової площі, що припадає на одну особу |
| 5. Громадське життя | Наявність громадських організацій (ділових, професійних, етнічних, релігійних, політичних); участь населення в цих організаціях; рівень суспільних проблем, що порушуються локальними засобами масової інформації; програми (кількість, масштаб), ініційовані громадськими організаціями |
| 6. Охороназдоров я | Кількість лікарів у розрахунку на 1 тис. населення, кількість лікарняних ліжок на 1 тис. населення, величина дитячої смертності, величина коштів, що виділяються на охорону здоров'я з бюджету в розрахунку на одного жителя |
| 7. Злочинність, алкоголізм, наркоманія | Кількість вчинених злочинів, у т. ч. за ступенем тяжкості кількість осіб, засуджених за вчинення злочинів кількість осіб, що страждають на алкогольну залежність кількість наркоманів |
Соціальний аналіз передбачає не лише фіксацію існуючого рівня, а й прогнозування зміни показників під впливом проекту. Однак слід обережно ставитись до проектування соціальних показників, оскільки багато з них мають тісний взаємозв'язок. Так, зміна вікової структури населення спричиниться і до трансформації суспільного й майнового статусу, змін у житлових потребах та соціальних послугах. Прогнози соціального середовища мають враховувати весь спектр можливих впливів, а не лише змін, зумовлених реалізацією проектів. Різнобічний аналіз цих показників дає можливість визначати зрушення, що відбуваються в соціальному розвитку при реалізації проекту.
Результати прогнозування майбутньої соціальної поведінки ще менш певні, ніж прогнозування економічної поведінки, а розробка ефективних організаційних структур і підходів, покликаних змінити соціальну поведінку, є ще складнішим завданням. Утім, соціальний аналіз здатен підвищити якість прогнозів проекту, користуючись даними порівнянних проектів і грунтуючись на підготовці й великому досвіді аналітиків.
Розробники проектів нерідко безпідставно вважають, що розвиток подій ітиме за оптимістичним сценарієм, виходячи із завищених оцінок зацікавленості місцевого населення в проекті, зумовлених розумінням потреби в ньому, наявних для реалізації проекту ресурсів, економічних і соціальних стимулів реалізації, а також прогнозів темпів змін соціальних умов.
Отже, соціальний аналіз може сприяти більш ефективній розробці та реалізації проекту завдяки обізнаності з інтересами населення регіонів.
1. Верба В.А., Загородніх О.А. Проектний аналіз: Підручник - К.: КНЕУ, 2000.
2. Волков ИМ., Грачева MB. Проектный анализ: Учебник для вузов. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998.
3. Липсиц И.В., Коссов В.В. Инвестиционный проект: Методы подготовки и анализа: Учеб. –справ. пособие. - М.: БЕК, 1996.
4. Мелкумов Я.С. Экономическая оценка эффективности инвестиций. - М.: ДИС, - 1997.
5. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. - К.: Лібра, 1998.
6. Про інвестиційну діяльність. Закон України від 18 вересня 1991 р. №1560-ХІІ.
7. Проектний аналіз: Навч. посіб. / під ред. С.О. Москвіна. - К.: Лібра, 1998.
8. Савчук В.П., Прилипко СИ., Величко Е.Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов. - К.: Абсолют-В, Эльга, 1999.
9. Управление инвестициями: в 2-х т. / Под ред. В.В. Шеремета. - М.: Высшая школа, 1998.