Довгостроковізобов'язання,наякінараховуються відсотки,відображаються в балансі заїхтеперішньоювартістю. Визначеннятеперішньоївартостізалежитьвідумовтавиду зобов'язання.
Поточні зобов'язання включають:
короткострокові кредити банків;
поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;
короткострокові векселі видані;
кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;
поточну заборгованість за розрахунками зодержанихавансів, зарозрахункамизбюджетом,зарозрахункамизпозабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;
інші поточні зобов'язання.
Поточні зобов'язання відображаються вбалансізасумою погашення.
Забезпеченнястворюютьсядлявідшкодуваннянаступних (майбутніх) операційних витрат на:
виплату відпусток працівникам;
додаткове пенсійне забезпечення;
виконання гарантійних зобов'язань;
реструктуризацію;
виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо.
Суми створених забезпечень визнаються витратами.
Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов'язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів,що втілюють в собі економічні вигоди,тайогооцінка можебутирозрахункововизначена.Забороняєтьсястворювати забезпеченнядляпокриттямайбутніхзбитківвіддіяльності підприємства.
Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію створюєтьсяуразінаявностізатвердженогокерівництвом підприємстваплануреструктуризаціїзконкретнимизаходами, строками їх виконання та сумою витрат,що будуть зазнані, й після початку реалізації цього плану.
Сумазабезпеченнявизначаєтьсязаобліковоюоцінкою ресурсів(завирахуваннямсумиочікуваноговідшкодування), необхіднихдляпогашеннявідповідногозобов'язання,надату балансу. Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію визначається за сумою прямих витрат, які не пов'язані з діяльністю підприємства,щотриває. Забезпечення довгострокових зобов'язань визнаються у сумі їх теперішньої вартості.
Забезпеченнявикористовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створено.
Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та,у разі потреби, коригується (збільшується або зменшується). У разівідсутностіймовірностівибуттяактивівдляпогашення майбутніхзобов'язаньсуматакогозабезпеченняпідлягає сторнуванню.
Непередбаченізобов'язаннявідображаютьсяна позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою.
Уприміткахдофінансовоїзвітностінаводитьсятака інформація:
Суматастрокипогашеннязобов'язання,якебуло виключенеізскладу поточних зобов'язань з обґрунтуванням причин цього.
Перелікісумизобов'язань,щовключенідо статей балансу"Іншідовгостроковізобов'язання","Іншіпоточні зобов'язання".
Підприємство щодо кожного виду забезпечень наводитьтаку інформацію:
Цільовепризначення,причининевизначеностіта очікуваний строк погашення.
Залишокзабезпеченнянапочатокікінецьзвітного періоду.
Збільшеннязабезпеченняпротягомзвітногоперіоду внаслідок створення забезпечення або додаткових відрахувань.
Сума забезпечення,щовикористанапротягомзвітного періоду.
Невикористанасумазабезпечення,щосторнованау звітному періоді.
Сума очікуваного відшкодування витратіншоюстороною, що врахована при оцінці забезпечення.
В умовах ринку підприємству необхідно позбавлятися від непотрібних засобів, скорочувати об'єми незавершеного будівництва, а також максимально прискорювати оборот по реалізації продукції (робіт, послуг) - мова про це піде далі.
Коротко зупинимося на деяких організаційних аспектах політики оптимізації структури оборотного капіталу підприємства.
В деяких випадках рентабельність може бути істотно підвищена, якщо підприємство активно використовує позикові засоби, тобто оптимізує структуру свого капіталу шляхом кредитної політики. В цілях вироблення такої кредитної політики підприємства рекомендується провести аналіз структури пасиву балансу і рівень співвідношення власних і позикових засобів. На підставі цих даних підприємство вирішує питання про достатність власних оборотних коштів або про їх нестачу (йдеться про необхідність ухвалити рішення про залучення позикових засобів, для чого прораховується ефективність різних варіантів).
Ухвалюючи рішення про залучення позикових засобів, підприємству доцільно скласти план їх повернення, розрахувати за період кредиту відсоткову ставку і визначити суми відсотків за даним кредитним договором, а також джерела їх виплати з урахуванням порядку і умов оподаткування прибутку. Слід також враховувати порядок оподаткування курсових різниць в тому випадку, якщо кредит узятий у валюті.
Підприємству може бути вигідно узяти вексельний кредит, при цьому слід порівняти процентні ставки по векселю і кредиту. Фінансовим службам рекомендується враховувати всі можливі вигоди і витрати по залученню фінансових ресурсів як через систему кредитування, так і через інструменти ринку цінних паперів, а також розробити схему забезпечення їх погашення з урахуванням всіх можливих джерел отримання підприємством засобів.
Фінансовій службі підприємства необхідно для цього:
1. Розрахувати потребу в позикових засобах (при її відсутності - можливу вигоду від їх залучення);
2. Правильно вибрати кредитну організацію (враховуючи наявність ліцензії, розмір процентної ставки, способи її розрахунку - складним відсотком або простим відсотком, терміни погашення, форми видачі, репутацію на ринку цінних паперів, умови пролонгації кредитів і т.д.);
3. Скласти план погашення позикових засобів і розрахунок процентної суми з урахуванням особливостей оподаткування прибутку.
Управління оборотними коштами (грошовими коштами, ринковими цінними паперами), дебіторською заборгованістю, кредиторською заборгованістю, нарахуваннями і іншими засобами короткострокового фінансування (окрім виробничих запасів), а також рішення питань по цих проблемах вимагає значної кількості часу, і на цьому напрямі найяскравіше виявляється основна проблема управління фінансами: вибір між рентабельністю і вірогідністю неплатоспроможності (вартість активів підприємства стає менше його кредиторської заборгованості).
Фінансовій службі підприємства доцільно постійно контролювати черговість термінів фінансування активів, вибираючи один з декількох існуючих на практиці способів:
- хеджування (компенсація активів зобов'язаннями при рівному терміні погашення);
- фінансування по короткострокових позиках;
- фінансування по довгострокових позиках;
- фінансування переважне по довгострокових позиках (консервативна політика);
- фінансування переважне по короткострокових позиках (агресивна політика).
У справжніх умовах підприємство може підтримувати забезпеченість узятих позик наступними методами:
1. Збільшення частки ліквідних активів;
2. Подовження термінів, на які видаються позики підприємству.
Проте слід врахувати, що ці методи ведуть до зниження прибутковості:
у першому - шляхом вкладення засобів в малоприбуткові активи;
у другому - за допомогою можливості виплати відсотків по позиці в період наявності власних засобів.
Крім того, може бути застосований метод фінансування за рахунок відкладання виплат за зобов'язаннями, проте існують межі, встановлені законодавством, до яких підприємство може відносити терміни платежів. В результаті аналізу оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості з урахуванням їх нормативних значень рекомендується провести наступні заходи:
- ухвалення рішення про заміну негрошових форм розрахунків або принаймні про встановлення їх оптимального критичного рівня на основі аналізу ефективності вексельних розрахунків або операцій по переуступці прав вимоги довга;
- складання програми по ліквідації заборгованості по виплаті заробітної платні (за наявності такої заборгованості);
- розгляд можливості реструктуризації заборгованості по платежах до бюджету і позабюджетних державних фондів.
В результаті такого аналізу доцільно провести повну інвентаризацію заборгованості в цілях реалізації можливості взаємного погашення заборгованості або її реструктуризації або провести аналіз і списання безнадійних боргів і незатребуваних сум. У ряді випадків підприємству слід почати претензійну роботу або звертатися з позовами до арбітражного суду.
При цьому підприємству рекомендується робити аналіз впливу курсових різниць на систему показників звітності і рівень оподаткування в тому випадку, якщо є заборгованість у валюті, причому при виробленні податкової політики і облікової політики підприємства слід враховувати, що ступінь впливу курсових різниць по дебіторській і кредиторській заборгованості різний.
Фінансовим службам доцільно розглянути і заборгованість, виражену у векселях, розрахувавши при цьому дисконтні суми по векселях як до отримання, так і до сплати. Цю роботу слід проводити спільно з бухгалтерією підприємства і його аналітичними службами (як правило, керує цією роботою фінансовий менеджер).
Мета деталізованого аналізу фінансового становища – більш докладна характеристика майнового і фінансового становища суб'єкта, що хазяює, результатів його діяльності в минулому звітному періоді, а також можливостей розвитку суб'єкта на перспективу. Він конкретизує, доповнює і розширює окремі процедури експрес-аналізу. При цьому ступінь деталізації залежить від бажання аналітика.
У загальному виді програма заглибленого аналізу діяльності підприємства виглядає в такий спосіб.