Управління структурою та вартістю капіталу (стр. 1 из 9)
Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Ґжицького
Кафедра менеджменту ЗЕД
Конспект лекцій
для тематичної самостійної роботи
з фінансового менеджменту
Львів – 2009
Тема 1: УПРАВЛІННЯ СТРУКТУРОЮ ТА ВАРТІСТЮ КАПІТАЛУ
1. Систематизуйте види капіталу підприємства за основними кваліфікаційними ознаками.
2. Дайте характеристику основним принципам формування капіталу підприємства.
3. Охарактеризуйте вартість капіталу підприємства.
4. Визначіть основні фактори планування структур капіталу
1. Структура капіталу підприємства
Структура капіталу підприємства – це складові його фінансів. Тобто структуру капіталу підприємства вимірюють через відносну величину різноманітних джерел фінансування, або співвідношенням власного та позиченого капіталу в різноманітних його модифікаціях.
При використанні власного капіталу підприємство не зобов'язане регулярно і в попередньо визначених сумах робити виплати.
При використанні позичкового капіталу і короткотермінова, і довготермінова заборгованості повинні бути виплачені незалежно від фінансового стану підприємства в попередньо обумовлених сумах (проценти та борг) і у визначений час.
Знаходження співвідношення між часткою власного капіталу та зобов'язаннями, що їх використовує підприємство, називається прийняттям рішень про структуру капіталу.
Структуру капіталу можна виразити за допомогою:
• коефіцієнта відношення зобов'язань до загального капіталу:
Д З = загальні зобов’язання
загальний капітал
• коефіцієнта відношення власного капіталу до загального капіталу:
Д В = власний капітал
загальний капітал
ДЗ+ ДВк = 1
Підприємство має підтримувати певний баланс між заборгованістю та власним капіталом.
Чим більша частка позичкових коштів у загальному капіталі підприємства, тим більша сума платежів із фіксованими термінами їх погашення і тим більша ймовірність подій, які ведуть до нездатності підприємства виплатити проценти й основну суму боргу, коли настане термін оплати.
 | ||||||
 | ||||||
 |  | |||||
 | |||||||||
 | |||||||||
 | |||||||||
 | |||||||||
 |  |  |  | ||||||
Рис.3. Джерела формування власного капіталу
Однак до певного моменту позичкові кошти з позиції підприємства – дешевше джерело фінансування, ніж власний капітал. Така ситуація може бути викликана впливом двох факторів:
• витрати за зобов'язаннями є величиною фіксованою і, очевидно, .поки їх величина менша, ніж прибуток від залученого капіталу, підприємство має додатковий дохід. Це явище називається ефектом фінансового важеля, або фінансовим лівереджем;
• на відміну від дивідендів, що їх виплачують з чистого прибутку (після оподаткування), проценти включають у витрати (до оподаткування). Таке явище називається ефектом від вирахування процентів з оподатковуваної бази.
Отже, вибираючи між інвестиційним (акціонерним) та кредитним фінансуванням, підприємство повинно враховувати фактори:
• термін використання коштів. Кредит допускає використання коштів протягом короткого періоду часу. Інвестиційні ресурси використовують упродовж тривалого часу;
• вимоги до доходів. Підприємство повинно оплатити проценти за кредити скоріше, ніж дивіденди. Оплата процентів здійснюється незалежно від результатів господарської діяльності фірми. Інвестори мають право отримувати дивіденди тільки після сплати процентів кредиторам;
• вимоги до активів. У разі банкрутства кредитори мають першочергове право на свою частку в активах підприємства. Після повернення боргів усім кредиторам на частину активів, що залишилась, мають право претендувати інвестори;
• умови повернення кредитів. Підприємство повинно повернути кредити і виплатити проценти в попередньо узгоджені терміни. Підприємство не зобов'язане компенсувати акціонерам їх капіталовкладення;
• вплив на керівництво. Кредитори можуть обмежувати дії керівництва підприємства лише в разі несплати процентів. Акціонери мають право брати участь у голосуванні з приводу діяльності підприємства.
2. Вартість капіталу
Кредитний капітал коштує дешевше, ніж акціонерний капітал, тому що:
- по-перше, підприємство відраховує процентні платежі із суми всього оподатковуваного доходу, але виплачує дивіденди з доходу, що залишився після сплати податків;
- по-друге, зобов'язання перед кредиторами повинні бути задоволені насамперед, тобто кредитори менше ризикують, ніж акціонери, і підприємство може нараховувати на позичені кошти меншу норму прибутку.
Отже, вартість капіталу – узагальнююча величина, що ґрунтується на співвідношенні позичених та власних коштів у структурі капіталу підприємства і означає дохід, який підприємство має платити інвесторам при купівлі ними акцій чи облігацій підприємства.
Підприємство повинно мати принаймні мінімальні доходи для покриття витрат, пов'язаних із фінансуванням інвестицій, інакше ніхто не захоче купувати акції чи облігації цього підприємства.
У такому разі завданням фінансового менеджменту є досягнення найвищої ефективності та прибутковості активів і водночас підтримування на найнижчому рівні вартості капіталів, що їх залучають із різних джерел.
До факторів, що визначають вартість капіталу, належать:
• джерела фінансування;
• структура капіталу;
• ризиковість функціонування підприємства:
- виробничий ризик, пов'язаний з можливістю підприємства виготовляти та продавати продукцію;
- фінансовий ризик, який визначається співвідношенням власних та позичених коштів;
- ризик неліквідності — неможливість швидко перекинути грошові кошти у вигідніші проекти.
Якщо підприємство має високу заборгованість, нестабільні грошові надходження, не має фінансової репутації, то цінні папери такого підприємства характеризуються високим ступенем ризику, і купувати їх будуть лише тоді, коли цей ризик буде компенсований високими доходами. І навпаки – доходи, що постійно зростають, низька заборгованість і добра фінансова репутація дають змогу підприємству випускати акції та облігації з низькими витратами.
Отже, вартість фінансування інвестиційних, проектів зростає, коли ціна цінних паперів низька, і падає, коли висока. Вартість капіталу — це міра для визначення рівня доходів підприємства від цінних паперів.
Як відомо з попередніх розділів, прибутковість інвестицій — це теперішня вартість грошових потоків за вирахуванням витрат на інвестиції:
ЧТВ = ТВ – ПІ,
де ЧТВ — чиста теперішня вартість, або прибутки від інвестицій;
ТВ — теперішня вартість грошових потоків від інвестицій;
ПІ — початкові інвестиції.
Водночас внутрішню ставку доходу (ВСД) визначаємо, прирівнявши ЧТВ до нуля.
Оскільки ВСД – це ставка доходу від інвестицій, то визначити, чи будуть інвестиції прибуткові, чи ні, можна, порівнявши ВСД із вартістю капіталу. Можливі такі варіанти:
ВСД >вартості капіталу – інвестиції прибуткові
ВСД < вартості капіталу – інвестиції неприбуткові
У першому випадку підприємство отримує більше внаслідок реалізації проекту, ніж витрачає на залучення коштів, у другому – менше, і проект неприбутковий (Рис. 4.).