2. ВЕКТОРИ ГАРМОНІЗАЦІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ У ГЛОБАЛЬНЕ ПОДАТКОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ
Європейський союз як регіональне формування з найбільшим ступенем інтеграції та високим рівнем розвитку економіки приваблює країни Європи як потенційний економічний партнер. Процес інтенсивного розширення ЄС у 2004 та 2007 роках створив передумови для подальшої активізації цієї тенденції. Країни Східної та Південної Європи, серед яких і Україна, не приховують своїх європейських амбіцій , для реалізації яких однією з ключових умов є приведення у національних законодавств, зокрема і податкового у відповідність до вимог Євросоюзу.
Сьогодні податкова система України на відміну від країн ЄС, на жаль, ще не сприяє побудові соціально орієнтованої конкурентоспроможної ринкової економіки держави. Розвиток ринкової економіки в країні супроводжується неодноразовими спробами вдосконалити податкову систему шляхом прийняття окремих законодавчих актів, що недостатньо адекватні стану економіки, характерними рисами якої є структурні диспропорції, наявність значних обсягів тіньових оборотів , платіжна криза.
За даними доповіді «Сплата податків» Світового банку й аудиторської компанії «PricewaterhouseCoopers» про стан податкових систем 178 країн світу, у 2007 році вітчизняна податкова система зайняла 177 місце. Тобто, сьогоденні реалії її функціонування не можна порівняти з жодною європейською державою ні за економічним розвитком, ні за податковою культурою, ні за рівнем корупції, ні за рівнем тіньової економіки та ін. [2, 70].
Зважаючи на ряд економіко-географічних факторів, Україна першою серед держав СНД 16 червня 1994р. визначила свої відносини з ЄС Угодою про партнерство і співробітництво. Крім цього, 11 червня 1998р. Президент України видав Указ «Про затвердження стратегії інтеграції України до Європейського Союзу» №615/98. Враховуючи це, а також безпосереднє сусідство Євросоюзу, при формуванні вітчизняної податкової політики доцільно зважати на вимоги директив та інших документів, що визначають напрями гармонізації у тих країнах ЄС, де досягнуто найвищого її ступеня. Згідно із статтею 51 зазначеної Угоди наша країна має зобов’язання наблизити законодавство щодо непрямого оподаткування і оподаткування прибутку підприємств до норм і стандартів податкового права ЄС [1, 183].
Адаптація податкового законодавства проводиться з метою забезпечення відповідності законодавства з питань оподаткування України зобов’язанням, що випливають з Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом, інших міжнародних договорів, що стосуються співробітництва України з ЄС, а також для розвитку національного податкового законодавства в напрямі його зближення із аналогічним законодавством ЄС та забезпечення високого рівня підготовки в Україні законопроектів з питань оподаткування.
Відповідною спробою визначення напрямків інтеграції податкової системи в Європейське Співтовариство стало затвердження 19 лютого 2007 р. Концепції реформування податкової системи України. За основу зазначеної концепції взято порівняння вітчизняної податкової системи з податковими системам країн ЄС.
Передусім у концепції проаналізовано недоліки існуючої системи оподаткування. Зокрема, податкова система України за складом та структурою подібна до існуючих податкових систем у розвинутих країнах Європи. Проте, на відміну від них, вона не є інструментом підвищення конкурентоспроможності держави, не сприяє зростанню економічної активності суб’єктів господарювання. Діюча система формування державних доходів відображає недосконалість перехідної економіки та має переважно фіскальний характер [20, 8].
Водночас податкова система України створюється з урахуванням норм європейського податкового законодавства, а також аспектів податкової політики ГАТТ/СОТ, Організації економічного співробітництва та розвитку, ООН.
Зміни в структурі оподаткування мають відбуватися на засадах збереження основних, законодавчо встановлених в Україні та зарекомендованих як дієвий засіб регулювання перерозподільних відносин країн ЄС, податків і податкових платежів. Причому специфіка вітчизняних умов господарювання зумовлює необхідність трансформування податкової сфери з акцентуванням уваги на непрямому оподаткуванні.
Особливо актуальною сьогодні є проблема гармонізації податків на споживання. За час дії Угоди у сфері непрямого оподаткування враховано основні вимоги базових нормативних актів ЄС — Директиви Ради 2006/112/ЄС про спільну систему податку на додану вартість та Директиви Ради 92/12/ЄС про загальний режим зберігання, переміщення та моніторингу за підакцизними товарами.
Вдосконалення податку на додану вартість і його наближення до вимог ЄС передбачає наступне: скорочення переліку пільгових операцій; поступовий перехід до диференційованої шкали ставок, керуючись принципом: товари першої необхідності – знижена ставка, усі інші товари – стандартна ставка. З метою наближення норм податкового законодавства України з питань податку на додану вартість до відповідних положень ЄС запропоновано встановити стандартну ставку ПДВ на рівні 15% і понижену – на рівні 0%; вдосконалення справляння податку на додану вартість з імпорту послуг.
Деякі науковці стверджують, що діюча ставка ПДВ є дещо завищеною та наголошують на необхідності її зниження. І хоча зниження ставки податку має суттєве значення, оскільки воно буде сприяти збільшенню обсягів реалізації за рахунок зниження цін, що призведе прискоренню кругообігу фінансових ресурсів, що вкрай важливо для ефективного функціонування фінансової системи, все ж основні проблеми ПДВ полягають у недосконалому механізмі його функціонування. Зокрема, механізм справляння ПДВ перенасичений значною кількістю пільг у вигляді операцій, які не є об’єктом оподаткування чи звільнені від нього і підлягають перегляду згідно з умовами Євросоюзу.
Також обґрунтовують запровадження виробництва підакцизних товарів на території України тільки на податкових складах, для відкриття яких необхідно мати дозвіл органу державної податкової служби, а також проводити перевезення підакцизних товарів з наданням фінансової гарантії органу державної податкової служби з метою створення ефективного механізму оподаткування акцизним збором, забезпечення стабільності надходжень до бюджету, а також його ефективності і простого адміністрування та мінімізацію ухилень від оподаткування.
Інтеграція податкової системи України потребує реформування податку з доходів фізичних осіб. Фіксована ставка податку не відповідає принципу соціальної справедливості системи оподаткування. Щодо сучасної системи прибуткового оподаткування громадян В.М. Геєць зазначив, що шкала податків на доходи населення, яка існує в Україні, - це однозначно шлях до збагачення багатих, а, отже, вона не зруйнує олігархіям [4, 10].
Також необхідно переглянути перелік доходів, які не включаються у загальний оподатковуваний дохід, оскільки не всі доходи з цього переліку відповідають критеріям європейського оподаткування.
Суттєвою проблемою, пов’язаною з адаптацією податку з доходів фізичних осіб до вимог європейського оподаткування, є розробка механізму виключення із загального оподатковуваного доходу соціально значущих затрат платника, перелік яких хоч і визначений законодавчо, але застосування цієї норми ускладнюється через відсутність норми прямої дії.
Необхідно змінити правила формування об’єкта оподаткування – оподатковуваного прибутку. Режим перетворення бухгалтерського фінансового результату зараз не відповідає прийнятим нормативним рішенням в країнах Євросоюзу і гальмує, а не полегшує господарську активність як українських, так і іноземних суб‘єктів.
При сьогоднішній системі оподаткування прибутку підприємств зберігається повне подвійне оподаткування доходів податком на прибуток і податком на доход з джерел оподаткування. На думку фахівців, було б краще змінити це положення введенням системи повного вирахування з уже розподіленого прибутку податку на прибуток, що оплачувався як податок на прибуток до моменту його розподілу (ця система функціонує майже в усіх країнах ЄС).
Поступова уніфікація правового механізму врахування доходів і витрат у бухгалтерських обліках відповідно до норм бухгалтерії країн ЄС, а також доходів і витрат у податкових цілях створить умови для подолання існуючого нормативного механізму, при якому бухгалтерський фінансовий результат податкових суб’єктів не визнається в цьому виді з метою оподатковування.
Україна повинна укласти угоди про уникнення подвійного оподатковування практично з усіма країнами-членами Євросоюзу. В усіх угодах доцільно передбачити розпорядження, що відноситься до оподатковування при виконані договірних зобов’язань, передбачивши можливі економічні наслідки при корекції оподатковуваного прибутку (що відповідає положенням відповідного законодавства Австрії, Бельгії, Німеччини, Іспанії, Данії, Великобританії). Тому необхідно вжити заходів по приєднанню країни до Конвенції про уникнення подвійного оподатковування в зв’язку з корекцією прибутку учасників експортно-імпортних операцій, членами якої є всі країни ЄС.
Характерною рисою податкових систем країн-членів ЄС є значна частка відрахувань на соціальне страхування. Така ситуація зумовлена значною увагою до проблем соціального страхування у разі втрати працездатності та у зв’язку з безробіттям, а також відповідною ідеологією податкової політики. Відрахування на соціальне страхування мають цільове призначення і залежать від суми внесків, які визначаються розмірами заробітної плати. Отже, підвищення частки внесків на соціальне страхування можна вважати ознакою підвищення ролі принципу розподілу вартості ВВП відповідно до внеску кожної особи [14, 79].