Як вважають експерти, інновації, що з'явилися останнім часом, створюють на фінансових ринках атмосферу невизначеності, невпевненості, нервозності, що підвищує нестабільність і можливість різких коливань, особливо на ринках держав, що розвиваються, і країн з перехідною економікою [5].
Світові тенденції в сфері розвитку технологій, на перший погляд, здаються далекими від української дійсності. Однак прагнення України стати повноцінним членом міжнародної торгової системи вимагає відповідності світовим вимогам і стандартам. Конкуренція з кожним днем стає динамічнішою. Досвід компаній, що успішно розвиваються, свідчить, що сьогодні виживає той, хто вміє швидко реагувати на зміни й постійно займається інноваціями. У всьому світі інновації сьогодні - це не примха, а необхідність виживання, збереження конкурентоздатності й подальшого розвитку. Яскравий приклад - суперечка провідних компаній на ринку мотоциклів початку 1980-х років. Тоді Yamaha зробила спробу атакувати компанію Honda, а та у відповідь замість традиційного зниження цін вибрала інноваційну стратегію і за вісімнадцять місяців випустила на ринок 113 нових моделей мотоциклів, не залишивши супернику жодних шансів на успіх.
Оновлення існуючих та створення нових фінансових продуктів і послуг стало провідним чинником розвитку світових фінансових ринків протягом останніх 30-ти років. Фінансові інновації своєю появою ініціюють масштабні перетворення відповідних фінансових ринків і, як наслідок, впливають на розвиток економіки в цілому [1].
Необхідність інноваційного шляху розвитку в Україні не підлягає сумнівам. При чому, вже зроблено вагомі кроки: розроблено і прийнято відповідну законодавчу базу, створено законодавчі передумови для функціонування ринку венчурного капіталу, розвивається мережа інноваційних структур, діють численні програми підтримки окремих проектів. Водночас, інновації все ще не стали реалією, формою та змістом вітчизняної економіки. Чому? По-перше, в нас, як і в більшості країн з перехідною економікою, існують закономірні перепони для широкого розповсюдження інновацій: дешева робоча сила, яка витісняє дорогу техніку; недостатність ринкових перетворень, що обумовлює слабкі позиції середнього класу - головного носія інновацій у суспільстві; загальмоване протягом кризового періоду оновлення основних фондів. Сьогодні реалією стало катастрофічне звуження ринку висококваліфікованої робочої сили, спроможної масово втілювати інновації. До того ж високі технології розвинулися в нас на тлі загального зубожіння. Попиту на високі технології у нас немає, бо його просто економічно не може бути, тому що ми поки що «не вживаємо» стільки високих технологій. Законодавчу базу в сфері іноваційної політики загалом можна вважати задовільною. Але спільний недолік законів, спрямованих на підтримку інноваційних процесів в країні, за оцінкою експертів, полягає увідсутності пріоритетної підтримки дійсно інноваційних проектів, які забезпечують розвиток технологічного устрою всієї економіки. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності» виділяє вісім найважливіших пріоритетів. Проте вони деталізуються і розмиваються у тридцяти восьми пріоритетах. На думку фахівців, таке розпорошення і розконцентрованість може не дати очікуваних результатів.
Економіка України сьогодні відчуває значну нестачу інвестиційних коштів. Істотну допомогу у процесі залучення інвестицій може надати фінансовий ринок, який останнім часом розвивається дуже стрімко. Основною перепоною, що стримує його зростання, і надалі є нестача цікавих для інвестора фінансових інструментів. Тому на даному етапі розвитку фінансового сектору економіки основну увагу варто приділити питанню впровадження на ринку капіталів нових фінансових інструментів. З одного боку, це має сприяти подальшому ефективному розвиткові банківських і небанківських фінансових інституцій, зокрема пенсійних фондів, страхових компаній, торговців цінними паперами, з другого - створити нові джерела покриття бюджетного дефіциту й фінансування пріоритетних програм розвитку тих чи інших галузей економіки та об'єктів інфраструктури. Адже важливою функцією нових фінансових інструментів є надання можливості юридичним і фізичним особам для легального повернення в реальний сектор економіки коштів, які обертаються поза банківським сектором, що, у свою чергу, сприятиме зміцненню фінансової системи в цілому [1].
Основним фактором, що стримує інноваційну діяльність, є відсутність коштів для фінансування інноваційних змін. Це багато в чому зумовлено низьким ступенем зацікавленості різних економічних суб'єктів в інвестуванні капіталу в інноваційні процеси. Що ж стосується ресурсу, який має підтримувати інноваційну діяльність, то для того, щоб відбулися помітні структурні зміни в економіці, на думку економістів, потрібно не менше 5-10 % валового внутрішнього продукту щороку. Тобто треба вкладати фінансові ресурси обсягами 10-20 млрд. грн. Таких ресурсів, які могли б бути використані державними і недержавними інвесторами, зараз в країні просто немає. Інший бік цієї проблеми - держава не може постійно лише субсидувати. Необхідне масове залучення приватного і банківського капіталу до кредитування та інвестування новітніх досліджень та їхнього впровадження. Ситуація погіршується ще й через відсутність організаційно-економічних механізмів інвестування масштабних технологічних змін. Існуючий порядок фінансування державних науково-технічних програм, як правило, не забезпечує досягнення заданих кінцевих результатів. Органи виконавчої влади на різних рівнях неефективно використовують кошти для інноваційної трансформації. У той же час недержавні комерційні структури поки ще не зацікавлені в здійсненні довгострокових проектів, що забезпечували б базові технологічні зміни.
Однією з головних проблем є й інформаційне забезпечення інноваційних процесів. Вільний доступ до інформації про об'єкти інтелектуальної власності, можливості їх комерціалізації може стати тим інструментом, що призведе до активізації інноваційних процесів в Україні. Поки що ми не маємо подібного інструменту розвитку інноватики в країні.
На жаль, українське підприємництво досі не стало інноваційним. У західних країнах підприємництво розглядається як особливий тип господарювання, в основі якого - пошук нових можливостей виробництва товарів і послуг на основі інновацій та вміння залучати ресурси з найрізноманітніших джерел. Процес виробництва передбачає створення нових благ, впровадження нових методів виробництва, освоєння нових ринків збуту; здійснення реорганізації в галузі і створення промислової організації нового типу. У нас же мале підприємництво здебільшого орієнтується на торговельно-посередницьку діяльність. Кількість інноваційно-активних підприємств не перевищує 10 % від їхньої загальної кількості.
Головним спонукальним мотивом для розробки інновацій є бажання і прагнення керівництва підприємства здійснювати стратегічну діяльність взагалі і, зокрема, вести інноваційну політику. Іншими словами, на підприємстві мусить бути лідер-новатор, який готовий виділити ресурси на розробку нової продукції, а в запровадженні інновацій повинен бути зацікавлений весь персонал. Ще однією умовою для впровадження інновацій є ефективна система маркетингу і збуту. Більшість невдач з виведенням інновацій на ринок фахівці пояснюють тим, що вони виникають на базі нових знань, а не потреб, тоді як покупцям потрібен не новий товар, а нові вигоди. Найпростішим і пріоритетним напрямом в цьому аспекті може стати активізація процесів впровадження міжнародних і європейських стандартів у процес виробництва продукції. Саме впровадження стандартів спонукає менеджмент підприємства до оновлення технологій виробництва, отримання знаків якості на відповідну продукцію.
Водночас, викликають занепокоєння можливі негативні наслідки зростання кількості фінансових інновацій: теоретичні розробки західних вчених-економістів свідчать про те, що в певних умовах безконтрольний «інноваційний бум» у фінансовій сфері містить загрозу для макроекономічної рівноваги, що підтверджено практикою розвинутих країн.
Висновки та перспективи подальших наукових розробок в даному напрямі. З огляду на сформульовані вище проблеми варто зазначити, що активізація інвестиційної та інноваційної діяльності потребує якісно нової організації взаємозв'язків і взаємодії між усіма учасниками інноваційного процесу, закріплення нових функцій за відповідними органами управління на державному і регіональному рівнях. Найпершими стратегічними завданнями розвитку інноваційної економіки має стати формування сприятливого середовища для діяльності суб'єктів господарювання, яке спонукало б до створення та примноження реальної, а не віртуальної доданої вартості, підвищення конкурентоспроможності продукції.
Сфера фінансових інновацій потребує численних подальших наукових досліджень за наступними напрямками: розбудова національної інноваційної системи, яка б передбачала розвиток інфраструктури та фінансово-кредитних механізмів взаємодії всіх учасників інноваційного процесу; ефективність інноваційної діяльності, яка насамперед залежить від того, як взаємодіють між собою учасники єдиної колективної системи одержання і використання нових знань і технологій: науково-дослідні інститути, вузи, конструкторські бюро, підприємства та інші інноваційні структури, діяльність яких спрямована на розробку і виробництво конкурентоспроможної продукції; доцільність впровадження інновацій.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Карпенко Г.В. Фінансові інновації: питання теорії та можливості впровадження в економіку країни / Г.В. Карпенко, А.П. Данькевич // Фінанси України. - 2008. - №9. — СІ 11— 118.
2. Кахович Ю.О. Інновація та інноваційна діяльність: сутність і визначення / Ю.О. Кахович // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - №4. - С.29-31.
3. Мишкін Ф. Фінансові інновації: передумови виникнення та еволюція форм / Ф. Мишкін // Фінансовий ринок України. - 2008. - №5. - С.21-24.
4.Медвідь Т. Глобалізація як каталізатор розвитку фінансових інновацій банків / Т. Медвідь // Ринок цінних паперів України. - 2007. - №9-10. - С. 21-27.
5.Мозговий О.М. Міжнародні фінанси: Навч. посіб. / О.М. Мозговий, Т.Є. Оболенська, Т.В. Мусієць. — К.: КНЕУ, 2005. — 557 с.
6.Фінансовий словник [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://f-d.org.ua/i/766- innovaciyi-finansovi.html