інституційний розвиток небанківського фінансового сектора;
спеціалізація небанківських фінансових установ на послугах, що не є пріоритетними для банків.
Діяльність небанківських фінансових установ має багато спільних рис з банками. Серед них:
забезпечення опосередкованого фінансування учасників економічної діяльності;
формування фінансових ресурсів шляхом емісії фінансових активів;
прагнення задовольнити інтереси та наміри споживачів фінансових послуг;
здійснення операцій на одному ринку;
конкурування з іншими фінансовими установами за клієнтів.
Проте діяльність небанківських фінансових установ суттєво відрізняється від діяльності банків. У складі основних відмінностей такої діяльності від діяльності банків є її вузька спеціалізація, реалізація за рахунок неї небанківських операцій (за наявності дозволу держави окремих банківських), відсутність безпосереднього впливу на формування пропозиції грошей на ринку, а також вища ризикованість в порівнянні з операціями банків.
Світовий досвід свідчить про те, що на окремих ринках фінансових операцій діяльність небанківських фінансових установ може виявитися більш ефективною, ніж діяльність банків. Адже концентрація діяльності з реалізації одного - двох видів фінансових послуг створює умови для підвищення їх якості та максимального наближення таких послуг до споживачів. Зосередження діяльності на реалізації широкого переліку фінансових послуг, що є характерним для банків, безумовно призводить до зниження ефекту від такої діяльності.
Успішний економічний поступ країни є неможливим без ефективної діяльності конкурентного фінансового посередництва та подолання відсталості фінансового сектора. У більшості країн, які перейшли на засади ринкового господарювання, поряд із розвитком банківської системи забезпечується формування та активізація діяльності небанківських фінансових установ.
В Україні становлення інститутів небанківського фінансового сектора було викликано:
процесами приватизації державного майна за приватизаційні майнові сертифікати, що зумовили потребу у створенні інвестиційних фондів і компаній, довірчих товариств;
реформою пенсійної системи в Україні та запровадженням системи недержавного пенсійного забезпечення, що спричинили необхідність створення в країні недержавних пенсійних фондів;
необхідністю впровадження в країні світового досвіду щодо забезпечення страхового захисту суб'єктів господарювання та громадян, що сприяло розвитку діяльності страхових організацій;
потребами фінансового та соціального захисту громадян, активізації малого бізнесу, здешевлення вартості кредитів для населення, що обумовили відродження кредитних спілок;
поглибленням спеціалізації в діяльності економічних суб'єктів і диверсифікацією напрямів спрямування капіталу, що спричинили появу та розвиток лізингових, факторингових, інших фінансових компаній, компаній з управління активами та інших посередників.
Прискоренню формування небанківського фінансового сектора сприяли й розвиток фінансового ринку в країні та залучення населення і суб'єктів господарювання до інвестиційних процесів.
В Україні процес становлення небанківських фінансових установ ще не завершився, продовжується процес вдосконалення інституційної структури небанківського фінансового посередництва. Початковий етап розвитку зумовлює наявність певних недоліків і проблем у діяльності небанківських фінансових установ.
На сучасному етапі небанківське фінансове посередництво в Україні характеризується такими рисами:
низькою питомою вагою активів небанківських фінансових установ у валовому внутрішньому продукті;
другорядною роллю небанківських посередників у фінансуванні національної економіки та у перерозподілі капіталів;
відсутністю завершеної законодавчої та нормативної бази щодо регулювання діяльності небанківських фінансових установ;
відсутністю або недосконалим захистам клієнтів таких установ;
наявністю недоліків в організаційно-економічних механізмах функціонування небанківських фінансових інститутів.
Подолання проблем в діяльності небанківських фінансових установ та прискорення їх розвитку буде сприяти більш повному задоволенню потреб суб'єктів економічної діяльності у додаткових фінансових ресурсах, забезпеченню ефективної трансформації капіталу та реалізації широкого переліку якісних фінансових послуг.