Форфейтинг як спосіб кредитування зовнішньоекономічних операцій (стр. 7 из 11)

Форфейтер, придбавши платіжні зобов'язання, відмовляється від свого права висувати зворотні вимоги до будь-якого з попередніх власників зобов'язання. Таким чином, він бере на себе всі ризики з оплати придбаних зобов'язань, оскільки у передавальних написах на векселі вказуються застереження, зокрема «без обороту на мене», «без права зворотної вимоги». Векселі виписуються у вільно конвертованій валюті. Використання вільно конвертованої валюти (ВКВ) в якості валюти платежу дає змогу форфейтеру уникнути труднощів при рефінансуванні угоди, а також зменшити ризики втрат, пов'язані з коливаннями якоїсь нестійкої валюти.

Строки оплати боргових зобов'язань становлять від 1 до 5 років. Платник (імпортер) намагається розподілити платежі за векселем рівномірно упродовж всього строку, що приводить до певного скорочення середнього строку наданого йому кредиту, а також дає змогу знизити кредитні ризики форфейтером.

Заборгованість, яка форфетується, зазвичай супроводжується додатковим забезпеченням у формі гарантії банку імпортера. Дебіторська заборгованість покупців товарів (як правило, у формі переказних чи простих векселів) є предметом угоди форфетування. Використання векселів як форфетованих платіжних зобов'язань зумовлене їх широким застосуванням при кредитуванні торговельних операцій, простотою оформлення, уніфікованістго й стандартизованістю вексельного обігу у більшості країн світу. Рахунки дебіторів і розстрочки платежів, які використовуються при акредитивній формі розрахунків, також можуть бути предметом угоди форфетування, але ці Документи застосовуються значно рідше.

Боргові зобов'язання при операції форфетування можна придбати на дисконтній основі (шляхом обліку). їх облік здійснюється за фіксованою облікового ставкою через стягнення процентів авансом за весь період кредитування. Таким чипом, експортер у результаті цієї операції негайно отримує суму, що дорівнює номіналу за мінусом розміру дисконту. З позиції експортера угода вважається завершеного, оскільки він отримав повне відшкодування вартості поставлених товарів. Форфейтер зберігає зобов'язання, взяті ним на облік, і подає їх до оплати при настанні вказаних строків.Процес оформлення угоди форфетування має кілька етапів. На першому з них експортер звертається до форфейтера, бо не має можливості надати імпортеру відстрочку платежу. Форфейтер збирає й аналізує інформацію про учасників угоди, вивчає фінансовий стан імпортера. На другому етапі експортер має короткий проміжок від часу отримання пропозиції форфейтера про падання кредиту до прийняття кінцевого рішення про укладення договору. Після його підписання учасники угоди повинні виконувати взаємні зобов'язання: форфейтер - придбати векселі за фіксованою процентною ставкою, а експортер - надати такі векселі.

Механізм операції форфетування можна подати таким чином (рис. 3.3):

Рис. 3.3. Механізм операції форфетування

Експортер відвантажує товари покупцеві (1), попередньо домовившись з ним про те, що йому буде надано відстрочку платежу (середньостроковий кредит). Покупець виписує серію векселів (тратт), які передає з авалем експортеру (3), попередньо знайшовши банк, який надасть гарантії (2). Експортер шукає банк, який погодиться здійснити операцію форфейтингу і подає йому отримані боргові зобов'язання для обліку (4). Банк-форфейтер переказує кошти експортеру (5). Покупець сплачує кредит по мірі настання строків погашення векселів. Якщо ж він не в змозі виконати свої зобов'язання, то кредит має сплатити гарант (банк імпортера), який дав поручительство за свого клієнта.

Таким чином, у результаті цієї угоди спостерігається така ситуація:

1) форфейтинг втрачає право регресу до експортера і отримує вкладені кошти по мірі погашення покупцем простих чи переказних векселів;

2) покупець отримує кредит строком до 5 років;

3) експортер відразу отримує кошти від обліку простих чи переказних векселів.

Оскільки договір про форфетування підписується задовго до фактичного відвантаження товару, між укладанням договору на купівлю векселів і фактичним здійсненням угоди може минути досить тривалий період. Експортер виплачує форфейтеру в цей період комісійні за зобов'язанням, які становлять певний процент від суми угоди (від 0,075% до 0,125% щомісячно). Комісійні щомісяця сплачуються авансом. Це викликано необхідністю форфейтера в цеп період у будь-який момент виконати свої зобов'язання і неможливістю використати кошти на інші інвестування. Крім того, форфейтер несе валютний і процентний ризики, оскільки повинен залучати кошти із грошового або валютного рийку для фактичного обліку векселів.

Відзначаючи ризикованість операції кредитування для форфейтера, слід указати па переваги, які гарантує форфейтинг експортеру:

- експортер звільняється від відповідальності за борги покупця;

- експортер звільняється від потенційних боргів, які мають бути сплачені іноземним покупцем протягом середпьострокового періоду;

- ліквідність експортера поліпшується, оскільки він негайно отримує готівку;

- поліпшуються шанси експортера отримати позику, бо форфейтинг не впливає на інший кредит, що надається банком;

- експортер звільняється від валютного ризику і від ризику неплатежу, які бере на себе форфейтер;

- експортер звільняється від ризику процентних ставок, оскільки облікова ставка відома з початку угоди;

- експортер позбавляється від адміністративних проблем і видатків за інкасування боргів.

Основною вадою форфейтигу у світовій банківській практиці є його вартість -це досить дорогий вид банківських послуг, що витікає з ризикованості цієї операції для форфейтера. Вадами форфейтингу можуть бути будь-які причини, через які експортер не знайде банк, який би діяв у ролі форфейтера через незадовільну кредитоздатність покупців; обмеження уряду на платежі за кордон; нестачу резервів іноземної валюти; відмову покупців виконати платіж за товари тощо.

У сучасних умовах в Україні немає обставин, які сприяли б застосуванню такої сучасної форми кредитування експорту, як форфейтинг. Залишається сподіватись, що українські підприємства нарощуватимуть свій потенціал, набуватимуть конкурентоспроможності, а українські банки на основі цього надаватимуть у майбутньому новий для нашої країни вид банківського кредитування - форфейтування, що широко використовується у зарубіжній банківській практиці для експортерів.

3.2 Вдосконалення техніки здійснення міжнародної форфейтингової операції

Існує два можливі ініціатори форфейтингової операції - експортер і імпортер. Найчастіше в цій ролі виступає експортер або його банк. І це природно, оскільки для дисконтування представляються або перекладні векселі, виписані експортером, або прості векселі, оплачувані йому.

Саме цим визначається необхідність проведення переговорів ініціатора з форфейтером на ранніх стадіях підготовки контракту. Ще до того, як експортер і імпортер підпишуть контракт, форфейтер може визначити свої вимоги до гарантії або аваля, хоч би приблизно вказати розмір дисконту. Без цієї інформації експортер не в змозі точно визначити ціну контракту.

На практиці далеко не кожен експортер вступає в переговори з форфейтером на такій ранній стадії, а в результаті він може виявити, що маржа за фінансування, включена їм в ціну контракту, необоснованна.

Перше, що повинен визначити для себе форфейтер, - це характер операції, тобто з'ясувати, з якими цінними паперами йому доведеться мати справу - фінансовими або товарними. Фінансові векселі - це цінні папери випущені з метою акумуляції засобів, які позичальник надалі може використовувати на свій розсуд. Товарні ж векселі оформляються у випадку операцій купівлі-продажу продукції. Проте межа між фінансовими і товарними операціями до певної міри розмита (скажімо, виписується вексель без здійснення торгової операції, але потім отримані кошти використовуються для покупки яких-небудь товарів). Проте визначеність в питанні про те, чи є векселі фінансовими або товарними, для форфейтера має важливе значення з наступних причин.

По-перше, деякі учасники вторинного форфейтингового ринку не бажають набувати фінансових векселів. Існують різні пояснення цього небажання. Деякі вторинні форфейтеры розглядають подібний спосіб залучення ресурсів як свідоцтво фінансового неблагополуччя позичальника (хоча це не завжди так). Інші віддають перевагу товарним векселям з тієї причини, що гроші знецінюються, що лякає інвесторів і реальний товар здається їм надійнішим вкладенням засобів.

По-друге, навіть той, хто згоден купити фінансові папери, хоче знати, з яким видом паперів він матиме справу, оскільки це впливає на оцінку загального ризику, якому він піддається.

Велика частина векселів, що продаються на вторинному форфейтинговому ринку є товарними. Тому у разі пропозиції фінансових паперів обов'язковим вважається попереднє письмове попередження про це.

Якщо ця умова порушена, покупець фінансових паперів має право зажадати анулювання операції.

Форфейтер завжди повинен мати на руках короткий опис операції, лежачої у основі операцій з векселями. Воно може бути отримане по телексу або факсу при попередньому обговоренні умов операції.

Після того, як форфейтер з'ясує характер операції, він повинен визначити наступне.

Об'єм фінансування, валюта, термін.

Хто є експортером і в якій країні він знаходиться? Це питання важливий, тому що хоча фінансування забезпечується без права регресу існують обставини, при яких форфейтер може пред'явити претензії експортерові. Кредитоспроможність експортера також має значення.