Поточні фінансові інвестиції – це інвестиції, що легко реалізуються та призначаються для утримання протягом терміну, що не перевищує один рік.
До них відносять:
- короткострокові комерційні ринкові папери;
- казначейські векселі;
- короткострокові боргові папери;
- депозитні сертифікати;
- інші ринкові цінні папери, придбані з метою перепродажу протягом терміну, що не перевищує один рік.
Грошові кошти та їх еквіваленти – це сума грошей у касі, на банківських рахунках, у формі грошових документів, у формі виставлених акредитивів.
Надходження грошових коштів у межах поточної діяльності пов'язане з отриманням виручки від реалізації продукції, виконанням робіт і послуг, а також авансів від покупців і замовників, використання – зі сплатою за рахунками постачальників та інших контрагентів, виплатою заробітної платні, відрахуванням із фонду оплати праці, розрахунками з бюджетом. У процесі поточної діяльності підприємство також може виплачувати відсотки за отримані кредити і позички.
Аналіз руху грошових коштів проводять за допомогою прямого та непрямого методів.
Інші оборотні активи – це вартість оборотних активів, які не увійшли до складу запасів, векселів одержаних, дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, за розрахунками, іншої дебіторської заборгованості, поточних фінансових інвестицій, грошових коштів та їх еквівалентів.
Витрати майбутніх періодів – це витрати, оплачені у звітному періоді, які відносять до наступних облікових періодів.
Аналіз стану та ефективності використання оборотних коштів підприємства має здійснюватись постійно і бути необхідною складовою фінансового аналізу. Під час такого аналізу необхідно виходити із суті та структури оборотних коштів.
Оборотні кошти є основним джерелом фінансування витрат підприємства. Вони є фінансовими ресурсами підприємства, які авансовані в оборотні виробничі засоби та у засоби оборотність і здійснюють безперервний кругообіг.
Аналіз забезпеченості підприємства власними оборотними коштами та прирівняними до них потребує дослідження комплексу таких показників:
наявність власних та прирівняних до них коштів;
- забезпеченість власними оборотними коштами;
- причини змін загальної суми наявності власних оборотних коштів за звітний період;
- причини формування залишків або браку власних оборотних коштів;
- наявність та динаміка надлишку або браку власних оборотних коштів у господарському обороті;
Завершується аналіз оборотного капіталу аналізом оборотності оборотних коштів.
Прискорення оборотності оборотних коштів зменшує потребу в них, дає змогу підприємствам вивільняти частину оборотних коштів або для використання у народному господарстві (абсолютне вивільнення), або ж для додаткового випуску продукції (відносне вивільнення).
Унаслідок прискорення обороту вивільнюються речові елементи оборотних коштів, відносно зменшується потреба в запасах сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробництва тощо, а отже, вивільняються й грошові ресурси, раніше вкладені в ці запаси. Вивільнені грошові ресурси відкладаються на розрахунковому рахунку підприємств, унаслідок чого поліпшується фінансовий стан останніх, зростає платоспроможність.
Швидкість обороту коштів – це комплексний показник організаційно-технічного рівня виробничо-господарської діяльності. Збільшення числа оборотів досягається за рахунок скорочення періоду виробництва та періоду обертання.
За результатами аналізу оборотності оборотних коштів розраховується сума економії оборотних коштів (абсолютне або відносне вивільнення) або сума їх додаткового залучення. Для визначення суми економії оборотних коштів унаслідок прискорення їх оборотності визначають потребу в оборотних коштах за звітний період виходячи з фактичної виручки від усієї реалізації за цей час та швидкості обороту за минулий період. Різниця між цією установленою сумою оборотних коштів та сумою коштів, що беруть фактичну участь в обороті, становить економію оборотних коштів. Якщо обертання уповільнене, то в результаті одержать суму коштів, додатково залучених в оборот.
2. Аналіз руху грошових коштів на підприємстві
Однією з основних умов фінансового добробуту підприємства є надходження грошових коштів, які забезпечують покриття його зобов'язань. При цьому відсутність мінімального запасу грошових коштів свідчить про серйозні фінансові труднощі, а надмірна їх величина вказує на те, що підприємство зазнає збитків, пов'язаних з:
- інфляцією та знеціненням грошей;
- утраченою можливістю їх вигідного розміщення і отримання додаткового доходу.
У зв'язку з цим виникає необхідність оцінки управління грошовими коштами на підприємстві.
Головна мета аналізу грошових потоків полягає в оцінці здатності підприємства заробляти грошові кошти визначеного розміру і в установлені строки, необхідні для здійснення запланованих витрат. Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких завдань:
- вивчення обсягів та джерел грошових коштів, що надходять на підприємство;
- дослідження основних напрямків використання грошових коштів;
- аналіз достатності власних коштів для здійснення інвестиційної діяльності;
- з'ясування причин розходження між величиною отриманого прибутку та фактичною наявністю грошових коштів;
- досягнення фінансової оптимізації.
Під час аналізу необхідно враховувати склад грошових активів, до якого входять:
- грошові активи в національній валюті;
- грошові активи в іноземній валюті;
- резервні грошові активи у формі високоліквідних короткострокових фінансових вкладень (депозитні вкладення в банках, депозитні сертифікати банків, високоліквідні фондові інструменти з короткостроковим періодом зберігання).
Управління грошовими активами підприємства потребує здійснення попереднього їх аналізу, під час якого вивчаються:
1) співвідношення грошових коштів і поточних зобов'язань;
2) період обороту грошових коштів;
3) структура середнього залишку грошових активів за основними його елементами;
4) оборотність грошових активів;
5) рух грошових активів у періоді, що розглядається.
Для цілей як внутрішнього, так і зовнішнього аналізу необхідно знати, у який спосіб та з яких джерел підприємство отримує грошові кошти і які основні напрямки їх витрачання.
Для того щоб забезпечити користувачів бухгалтерської» інформації даними про зміни грошових коштів підприємства та їх еквіваленти в розрізі основних видів діяльності підприємства, використовують Звіт про рух грошових коштів. Цей звіт складається або у формі звіту про зміни фінансового стану підприємства, або за спеціальною формою, де напрямки руху грошових коштів згруповано за трьома сферами:
- господарською;
- інвестиційною;
- фінансовою.
Під господарською діяльністю розуміють основну статутну діяльність підприємства, яка має на меті отримання доходу. До основних джерел надходження грошових коштів у межах господарської діяльності відносять: отримання виручки від реалізації боргів, що були раніше списані як безнадійні, штрафів від підприємств, котрі порушили умови угоди, тощо.
Відплив грошових коштів, пов'язаний зі сплатою за рахунками постачальників, з виплатою заробітної плати, сплатою штрафів тощо.
Рух грошових коштів, пов'язаних з інвестиційною діяльністю, передбачає придбання (створення) і реалізацію майна довгострокового використання. Передусім це стосується надходження (вибуття) основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових вкладень.
Фінансова діяльність підприємства відображається у надходженні коштів у формі довгострокових і короткострокових кредитів і позик, бюджетних асигнувань та у витрачанні коштів у вигляді погашення заборгованості за отриманими раніше кредитами і позиками, сплаті відсотків, дивідендів.
Необхідно підкреслити, що в процесі аналізу руху грошових коштів використовують прямий та непрямий методи.
Завдяки прямому методу у звіті відображаються абсолютні суми надходжень і витрачань грошових коштів.
Позитивною стороною використання прямого методу є те, що він дає змогу оцінити загальні суми припливу і відпливу грошових коштів підприємства, а отже, зробити висновки відносно достатності коштів для сплати за рахунками поточних зобов'язань, виділити ті статті, які формують найбільший приплив і відплив грошових активів у розрізі трьох видів діяльності.
Недолік цього методу полягає в тому, що він не розкриває взаємозв'язку отриманого фінансового результату зі змінними грошових коштів на рахунку підприємства.
Для подолання цього недоліку у фінансовому аналізі використовують непрямий метод, сутність якого полягає в перетворенні чистого прибутку у величину грошових коштів.
Необхідність здійснення такої процедури обумовлена тим, що існує певна об'єктивна невідповідність між величиною грошових коштів та величиною отриманого прибутку, і підприємство, яке, за даними бухгалтерської звітності, є прибутковим, може зазнавати значних труднощів із грошовими коштами. Зауважимо, що важливим моментом аналізу руху грошових коштів є виявлення основних причин розбіжності між величиною грошових коштів і сумою отриманого прибутку.
При непрямому методі аналізу фінансовий результат перетворюється у величину грошових коштів від поточної діяльності за певний період (різниця сум на початок і кінець періоду) за допомогою коригувальних процедур.
На першому етапі коригування виявляють відповідність між фінансовим результатом і власними оборотними коштами. Для цього усувають вплив на фінансовий результат: